Справа № 1- 560\07
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18.12.2007 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді - Воронцової С.В.,
при секретарі - Остапенко О.В., Хавило О.А.,
за участю прокурора - Шахова А.В.,
захисника- ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Чернігова, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого , не судимого, мешканця АДРЕСА_1,
в скоєнні злочинів, передбачених ст.140 ч.2 КК України ( в редакції 1960 року),
В С Т А Н О В И В :
В кінці вересня 2000 року, в денний час, ОСОБА_2, знаходячись в АДРЕСА_2 таємно викрав гроші в сумі 50 доларів США, що по курсу НБУ України еквівалентно 271,96 грн.що належать ОСОБА_3.
В жовтні 2000 року, в денний час, ОСОБА_2, знаходячись в АДРЕСА_3 таємно викрав обручку з металу жовтого кольору з каменем , вартістю 700 грн., ланцюжок з металу жовтого кольору з кулоном загальною вартістю 500 грн., а всього на загальну суму 1200 грн., що належать ОСОБА_4.
В листопаді 2000 року, в денний час, ОСОБА_2, знаходячись в АДРЕСА_4 таємно викрав обручку з метала жовтого кольору , вартістю 800 грн., що належить ОСОБА_5.
03.04.2001 року, в денний час, ОСОБА_2, знаходячись в АДРЕСА_5 таємно викрав 400 доларів США ,що згідно курсу НБУ еквівалентно 2167,92 грн., газовий пістолет «Магнум-38» , вартістю 540 грн., а всього на загальну суму 2707,92 грн., що належать ОСОБА_6.
09.06.2001 року , близько 13 години, ОСОБА_2, знаходячись в кімнаті АДРЕСА_6, таємно викрав гаманець, вартістю 25 грн. та гроші в сумі 50 грн.,а всього на загальну суму 75 грн., що належать ОСОБА_7.
Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав себе виним частково в скоєні злочинів передбачених ст.140 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) , не заперечуючи фактичних обставин скоєних ним злочинів та об»єму пред»явленого обвинувачення в частині викрадення майна потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_3, не погодився з об»ємом викраденого майна у потерпілого ОСОБА_6, зазначивши що викрав значно меншу кількість доларів США ніж вказано останнім. Показав що частково відшкодував потерпілим заподіяну злочином шкоду . В скоєному щиро кається та просив звільнити його від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки .
Факт викрадення з її житла обручки з металу жовтого кольору з каменем, вартістю 700 грн. та ланцюжка з металу жовтого кольору з кулоном загальною вартістю 500 грн., підтвердила в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4, зазначивши що вона та члени її сім»ї не звертались з цього приводу в органи міліції ,підсудний сам зізнався про скоєння ним злочину та повністю відшкодував заподіяні збитки.
Потерпілий ОСОБА_6 в ході досудового слідства показав що 02.04.2001 року в нього гостював його знайомий ОСОБА_2, який залишився переночувати , вранці вони разом з ним вийшли з дому та пішли кожний в своїх справах а коли він повернувся то зустрів останнього біля своєї квартири та запросив до себе, він на деякий час залишив ОСОБА_2 самого в кімнаті, а коли повернувся то останнього там не застав та виявив відсутність 400 доларів США та газового пістолета , йому заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 2700 грн. З приводу чого він заявив позов про її відшкодування на вказану суму (а.с.19,20)
Факт викрадення його обручки вартістю 800 грн. підтвердив допитаний в ході досудового слідства потерпілий ОСОБА_5, на вказану суму останній заявив позов про відшкодування матеріальної шкоди.(а.с.25,26)
Допитана в ході досудового слідства потерпіла ОСОБА_3 показала що в 1999-2000 роках вона працювала разом з ОСОБА_2, в них склалися дружні стосунки, в кінці вересня 2000 року вона попросила останнього допомогти їй в ремонті даху, він погодився та знаходився за місцем її проживання з 10.00 до 20.00. годин. Вона з батьком знаходились на даху , а ОСОБА_2 знизу подавав їм будівельні матеріали, куди він заходив вона не бачила ,але через деякий час виявила відсутність в її сумочці 50 доларів США.(а.с.73)
Свідок ОСОБА_8, що визнана органом досудового слідства представником потерпілої , будучи допитаною в ході досудового слідства показала що зі слів її дочки - ОСОБА_3 їй відомо що в 2000 році знайомий викрав у неї 50 доларів США. Остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2, особисто вона ніяких претензій до ОСОБА_2 не має.(а.с.146)
Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_9 показав що на початку листопада місяця 2000 року до нього приходив його знайомий ОСОБА_2, останній деякий час залишався в кімнаті один, потім вони вийшли разом з будинку та пішли кожний у своїх справах , а після того як він повернувся додому виявив відсутність золотої обручки належної його батьку, окрім ОСОБА_2 в той день інших сторонніх осіб в квартирі не було.(а.с.28)
Потерпіла ОСОБА_7 , згідно досліджених в судовому засіданні показів , в ході досудового слідства показала що вона проживає в одній кімнаті з ОСОБА_10, 09.06.2001 року вона пішла на роботу залишивши вдома гаманець з грішми в сумі 50 грн., а коли вночі 10.06.2001 року вона повернулась додому то виявила його відсутність, вартість гаманця складає 25 грн. Від сусідки по кімнаті дізналась що до неї приходив її знайомий ОСОБА_2.(а.с.56)
Допитана в ході досудового слідства свідок ОСОБА_10 підтвердила що 09.06.2001 року до неї приходив її одногрупник ОСОБА_2, вона на деякий час залишала його в кімнаті одного щоб перевдягнутись , потім вони разом пішли з кімнати, а коли вона повернулась додому , її сусідка по кімнаті ОСОБА_7 повідомила їй що в неї пропав гаманець з грішми.(а.с.64)
Фактичні обставини проведення за їх участю як понятих обставин відтворення обстановки та обставин події злочинів за участю ОСОБА_2 підтвердили в ході досудового слідства свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які стверджували що свої покази останній давав добровільно.(а.с.97,98)
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав що про обставини скоєних злочинів дізнався від співробітників міліції, вони відшкодували заподіяну злочинами шкоду, сина характеризує з позитивної сторони, стверджував що син не переховувся від правоохоронних органів.
Окрім вищенаведених доказів винність підсудного підтверджується наступними доказами:
- Явками з повинною ОСОБА_2, згідно яких останній добровільно зізнався в скоєнні інкримінованих йому злочинів.(а.с.4,9,16,54,70);
- Протоколом відтворення обстановки та обставин скоєння злочинів від 03.10.2007 року, згідно якого слідує що ОСОБА_2 добровільно в присутності понятих на місці розказав та показав про обставини вчинених ним злочинів.(а.с.92-96)
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому в повному обсязі докази по справі що в своїй сукупності повністю узгоджуються між собою ,суд знаходить що обвинувачення пред”явлене ОСОБА_2 органом досудового слідства знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі. Суд при визначенні об'єму викраденого у потерпілого ОСОБА_6 грошей бере до уваги покази останнього , оскільки вони в ході досудового слідства були незмінними та критично оцінює покази з цього приводу підсудного , який в цій частині неодноразово змінював свої свідчення та був непослідовним. Так в своїй явці з повинною ОСОБА_2 зазначив що викрав у ОСОБА_6 190 доларів США, таку ж суму останній зазначав в своїх показах в якості свідка (а.с.16,22), після чого зник від органів слідства та тривалий час перебував в розшуку, в подальшому після поновлення досудового слідства, будучи допитаним в якості обвинуваченого він зазначав що викрав лише 180 доларів США, що дає суду право сумніватись в правдивості його показів. Будь-яких доказів того що явки з повинною та інші свідчення давались підсудним під тиском співробітників міліції не здобуто , не стверджував про це і сам підсудний, тому у суду не має підстав вважати що докази по справі є невірогідними.
У відповідності з вимогами ст.ст.4,5 КК України 2001 року, суд вважає за необхідне при визначенні кваліфікації дій підсудного керуватись вимогами кримінального кодексу України в редакції 1960 року що діяв на час вчинення останнім злочинів, однак враховуючи що вартість викраденого майна менша 100 соціальних пільг з якої вираховується сума заподіяних збитків а також за відсутності даних щодо матеріального стану потерпілих , що впливає на визначення того чи є заподіяна шкода для останніх значною , а також за тих обставин що вказана ознака підлягає кваліфікації за ч.3 ст.185 КК України ,що передбачає більш суворе покарання, суд вважає за необхідне виключити кваліфікуючу ознаку дій підсудного як спричинення потерпілим значної матеріальної шкоди .
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку що умисні дії ОСОБА_2 які виразились в таємному викраденні майна потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, вчинені повторно, підлягають кваліфікації за ст.140 ч.2 КК України в редакції 1960 року.
Вирішуючи питання про призначення підсудному покарання суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України в редакції 2001 року та ст.ст.39-41 КК України в редакції 1960 року та роз”ясненями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.
Суд з урахуванням ст.5 КК України 2001 року ,вважає за необхідне при призначені покарання підсудному керуватись санкцією ст.140 ч.2 КК України в редакції 1960 року що діяла на час вчинення злочинів, оскільки остання передбачає більш м'який вид покарання ніж позбавлення волі а мінімальна межа санкції ст.140 ч.2 КК України стосовно призначення покарання в вигляді позбавлення волі із урахуванням ст.63 КК України 2001 року передбачає більш м'яке покарання ніж мінімальна межа для вказаного виду покарання за санкцією ст.185 ч.2 КК України в редакції 2001 року, але в межах санкції останньої без конфіскації майна.
Суд не знаходить підстав прийняти обтяжуючу покарання обставину як рецидив злочинів, оскільки ст.41 КК України в редакції 1960 року така обставина не передбачена, а застосування ч.1 п.1 ст.67 КК України у відповідності до ст.5 КК України та 4 ст.67 КК України в редакції 2001 року є недопустимим.
При вирішенні питання про призначення підсудному міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, що відповідно до ст.7-1 КК України 1960 року не являються тяжкими, давність викладених в обвинуваченні подій, особу підсудного, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується , приймає до уваги його вік, сімейні обставини, те що він має батька - учасника ліквідації аварії на ЧАЕС в результаті чого останній отримав інвалідність, стан здоров'я підсудного, а саме отримання ним травми з приводу чого у нього маються ознаки органічного розладу особистості , наявність обставин, що пом'якшують покарання, як з'явлення з зізнанням , щире каяття, відшкодування заподіяної злочинними діями шкоди, відсутність тяжких наслідків , за відсутності такої, що його обтяжує , приймає до уваги думку потерпілої ОСОБА_4 і вважає, за можливе призначити ОСОБА_2 покарання в вигляді позбавлення волі за мінімальною межею санкції статті 140 ч.2 КК України в редакції 1960 року у відповідності з вимогами ст.63 КК України 2001 року. Зважаючи на те що санкцією ст.185 ч.2 КК України в редакції 2001 року не передбачено застосування додаткової міри покарання в вигляді конфіскації майна, суд не вбачає необхідності в застосуванні вказаного додаткового покарання.
Суд не знаходить підстав для призначення підсудному міри покарання в вигляді штрафу за ст.140 ч.2 КК України у відповідності з вимогами ст.44 КК України в редакції 1960 року, оскільки відповідно до вимог ст.32 КК України в редакції 1960 року, несення такого виду покарання за вчинення корисних злочинів за відсутності у підсудного доходів та матеріального стану членів його родини є для нього непосильним.
Суд не вбачає підстав для звільнення підсудного від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки оскільки до проведення судових дебатів клопотання про вирішення такого питання учасниками процесу не заявлялось. У суда немає законних підстав для звільнення підсудного з цих підстав і від покарання на підставі ст.74 ч.4 КК України , оскільки останній тривалий час переховувався від органів дізнання та слідства, будь-яких даних про те що останньому погрожували розправою в матеріалах справи немає, доказів таких суду надано не було, згідно досліджених в судовому засіданні доказів слідує що травму останній отримав в 1998 році ще до вчинення ним злочинів, окрім того особа може бути звільнена від покарання якщо буде визнано що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці її на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно-небезпечною, однак таких даних в судовому засіданні не здобуто ,те що тривалий час після вчинення злочинів підсудний ухилявся від органів слідства не є підставою для звільнення його від покарання внаслідок зміни обстановки.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та особи підсудного, наявності пом”якшуючих покарання обставин суд відповідно до вимог ст.75 КК України 2001 року вважає за можливе звільнити підсудного від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши мінімальний іспитовий термін.
Суд відповідно до вимог ст.76 п.3 КК України вважає за необхідне покласти на підсудного обов”язки повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання та роботи. Зважаючи на особисті данні підсудного необхідності покладення на нього інших обов”язків суд не знаходить.
Враховуючи ті обставини що потерпіла ОСОБА_3 померла , а визнана її представником - свідок ОСОБА_8 відмовилась від підтримання позову потерпілої про відшкодування 275 грн., особисто вона ніяких матеріальних претензій до підсудного не має, суд не вбачає підстав для задоволення вказаних позовних вимог.(а.с.146)
Зважаючи на те що матеріальна шкода потерпілим ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_4 відшкодована, з приводу чого останні написали заяви та відмовились в ході досудового слідства від підтримання своїх позовних вимог (а.с.118,139,144), суд вважає за можливе прийняти їх відмову від позову та залишити позовні вимоги без задоволення.
Приймаючи до уваги що потерпілий ОСОБА_6 не з'явився , свої позовні вимоги не обгрунтував та не підтримав , даних про те що викрадена у нього газова зброя належала останньому немає, оскільки ніякої газової зброї за ним не зареєстрована (а.с.129), суд знаходить за необхідне залишити вказані позовні вимоги без розгляду, що не позбавляє права останнього звернутись з позовом про відшкодування матеріальної шкоди в порядку цивільно-процесуального законодавства без сплати державного мита.
Міру запобіжного заходу у відношенні підсудного залишити попередню - підписку про невиїзд.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
З А С У Д И В :
ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочинів , передбачених ст.140 ч.2 КК України в редакції 1960 року і призначити йому покарання в вигляд 1 (одного) року 6 (місяців) позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. ст. 75 ,76 п.3 КК України в редакції 2001 року звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та буде повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання та роботи .
Позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_3- залишити без задоволення , позов ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без розгляду.
До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу у відношенні засудженого ОСОБА_2 залишити попередню - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя