Справа №  2-а-1086/11 року

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2011 року                                                              смт Красногвардійське   

          Суддя Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим Шевченко І.В.,    

розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим про  зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

          ОСОБА_1 у лютому 2011 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що має статус дитини війни та відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на пільги, зокрема, на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку відповідач йому недоплачує. Просив зобов’язати   Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим (далі –УПФУ)  нарахувати та стягнути на його користь недоплачену щомісячну соціальну допомогу з 01.06.2006 року довічно.

Ухвалою Красногвардійського районного суду АР Крим від 11.02.2011 року позов в частині вимог про зобов'язання УПФУ здійснити перерахунок та стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомогу з 01.01.2006 року по 10.08.2010 року залишено без розгляду у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду.  

У відповідності до п.2 ч.1, ч.4 ст.1832 КАС України дана справа розглядається в порядку скороченого провадження одноособово суддею без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

          Перевіривши доводи позовної заяви, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ч.1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, народився у 1941 році (а.с. 3), має статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02.09.1945) було менше 18 років, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, у тому числі право на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею шостою зазначеного Закону.  

          Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV  від 18.11.2004 р. (далі –Закон № 2195-IV) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Однак Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VІ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі набавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”. Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

          Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином, з 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

          Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195-ІV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

          Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.  

          Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-1У від 18.11.2004 року, є чинними, тобто не скасовані, не змінені,  позивач є дитиною війни, має право на їх одержання, и органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

          Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-1У від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, але головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.

Згідно з п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24 жовтня 2007 року до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій та інших виплат, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду.   

Таким чином, саме відповідач повинен виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу. Відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.  

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання УПФУ здійснити перерахунок та стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомогу з 11.08.2010 року до 01.03.2011 року підлягають задоволенню.

          Позовні вимоги у частині зобов'язання УПФУ у подальшому призначати та сплачувати щомісячно з урахуванням підвищення пенсію  задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів та держави.

          Таким чином, законодавством передбачено захист прав та інтересів особи, які порушені, але не встановлення права на майбутнє.     

          Відповідно до ст.94 ч.1 КАС України на користь позивача підлягають стягненню здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

          Керуючись ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст.11, 71, 86, 94, 122, 158, 160-163, 1832 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

          Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

         Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Красногвардійському районі АР Крим провести нарахування соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та забезпечити виплату належних  ОСОБА_1 грошових коштів за період з 11.08.2010 року по 01.03.2011 року включно.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 03,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк після отримання копії цієї постанови апеляційної скарги.

          Суддя