Справа № 22ц- 831 /2007 р.                                  Головуючий у 1 ін ст. - Карнаух А.С.

Доповідач- Литвиненко І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 травня   2007 року                                                                                                 м.  Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого- судді              ЛИТВИНЕНКО І.В.

суддів:                                    СМАГЛЮК Р.І.,  РЕДЬКИ АГ.

при секретарі                        Вареник О.М.

з участю                                ОСОБА_1,  ОСОБА_2 ,  його представника

ОСОБА_3,  представника Киселівської сільради

Волковської Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до БОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та заповіту , -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду через неповне з'ясування обставин справи,  та постановити нове рішення ,  яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Чернігівського районного суду від 23 березня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те,  що суд відмовив їй в позові лише на підставі висновку судово-психіатричної експертизи,  який складений на не повному обсязі достовірної інформації про стан здоров'я її покійного чоловіка,  так як історія хвороби,  коли він перший раз перебував на стаціонарному лікуванні у ЧПНЛ втрачена,  і тому експерти,  при визначенні психічного стану чоловіка,  не мали в руках повної інформації про глибину ураження його психіки та не змогли зробити вірний висновок про справжній стан його здоров'я. Також суд безпідставно не задовольнив її клопотання про виклик нотаріуса,  який посвідчував договір дарування,  оскільки договір їй не читали,  і вона думала,  що вони вносять уточнення в раніше складений заповіт.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу,  а ОСОБА_2  та його представник ОСОБА_3 апеляційної скарги не визнали.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення учасників судового розгляду,  дослідивши матеріали справи,  суд вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

2

В судовому засіданні було встановлено,  що ОСОБА_4,  чоловік позивачки,  12.02.2004 року склав заповіт на ім'я відповідача,  а 15.12.2004 року був посвідчений договір дарування спірної квартири між ним та відповідачем.  Згідно до висновку посмертної судово-психіатричної експертизи,  ОСОБА_43а своїм психічним станом,  на момент посвідчення заповіту 12.02.2004 р. та укладання договору дарування 15.12.2004 року міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Зважаючи на наведене,  суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку,  що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання заповіту та договору дарування квартири недійсними через те,  що її покійний чоловік в момент вчинення зазначених правочинів не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності,  відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те,  що суд зробив висновки лише на підставі експертизи і не взяв до уваги тих фактів,  що ОСОБА_4 двічі перебував на стаціонарному лікуванні в ЧПНЛ,  що дружина краще знає ступінь душевного розладу свого покійного чоловіка і пояснення позивачки підтверджені поясненнями свідків ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  є безпідставними,  оскільки відповідно до ч.2  ст. 59 ЦПК України,  обставини справи,  які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Для вирішення питання про психічний стан здоров'я ОСОБА_4 були необхідні спеціальні знання,  у зв'язку з чим призначалась експертиза,  в дослідницькій частині якої експертами досліджувались всі матеріали справи та пояснення свідків,  в тому числі і свідків ОСОБА_5,  та ОСОБА_6 Будь-яких сумнівів стосовно неповноти або упередженості,  висновки експертизи від 05.02.2007 року у суду не викликають,  а тому не має підстав не брати до уваги вказані висновки. Інших доказів стосовно недієздатності ОСОБА_4 під час складання заповіту і укладання договору дарування квартири ,  позивачка не надала.

Твердження ОСОБА_1 про те,  що договір дарування укладався обманним шляхом з боку нотаріуса,  яка не зачитала їй тексту договору,  не можуть братись до уваги,  тому що дана підстава визнання договору дарування недійсним не вказувалась в позові і суд розглянув справу в межах заявлених вимог.

Таким чином,  рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права,  підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись  ст.  ст. 303,  307,  308,  314,  315,  319,  325 ЦПК України,  апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 березня 2007 року залишити без змін .

Ухвала набирає чинності негайно,  але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.