Справа №2-3/1995 рік

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

18 травня 2007 року                                                                     м.  Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі

Головуючого судді - Салая Г А.

При секретарі - Олійник О.М.

З участю прокурора - Євхименка В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Чернігові заяву засудженого ОСОБА_1 про приведення вироку у відповідність з новим кримінальним законом в редакції від 05.04.2001 року

ВСТАНОВИВ:

Вироком Судової колегії з кримінальних справ Чернігівського обласного суду від 24 січня 1995 року ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  росіянин,  раніше судимий: 04 серпня 1980 року за  ст.  ст.  140 ч.2,  81 ч.2 КК УРСР (ред. 1960 р.) до 3 років позбавлення волі; 29 вересня 1983 року за  ст.  ст.  140 ч.3,  17,  140 ч.3 КК УРСР (ред. 1960 р.) до 3 років позбавлення волі; 15 січня 1988 року за  ст.  ст.  196-1 ч.2,  81 ч.3,  140 ч.2 КК УРСР (ред. 1960 р.) до 6 років позбавлення волі,

засуджений за  ст.  ст.  17,  93 п „а" КК України (ред. 1960 р.) до 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за  ст.  142 ч.3 КК України (ред. 1960 р.) до 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна:  ст.  222 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі; за  ст.  196-1 ч.2 КК України (ред. 1960 р.)до 2 років позбавлення волі.

На підставі  ст.  42 КК України (ред. 1960 р.) за сукупністю злочинів,  остаточно призначено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна в виправно-трудовій колонії особливого режиму.

На підставі  ст.  26 КК України (ред. 1960 p.) ОСОБА_1 визнаний особливо небезпечним рецидивістом.

2

Даним вироком також були засуджені ОСОБА_2  та ОСОБА_3

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому,  що 08 вересня 1993 року,  знаходячись під адміністративним надзором,  з метою ухилення від надзору,  самовільно двічі залишав місце постійного проживання.

08 квітня 1994 року,  ОСОБА_1,  без дозволу Каховського РВВС Херсонської області,  намагався виїхати на тимчасове місце проживання до Республіки Польщі,  але був затриманий на державному кордоні України,  після чого був направлений в м.  Каховка.

02 травня 1994 року,  ОСОБА_1,  з цією ж метою самовільно виїхав до м.  Ніжина Чернігівської області.

07 травня 1994 року ОСОБА_1,  ОСОБА_2  та ОСОБА_3  домовились здійснити крадіжку,  при цьому ОСОБА_3 повідомив,  що знає будинок,  розташований по сусідству,  де мається багато імпортної радіо та відео апаратури,  а також валюта,  яку можливо викрасти.

Вранці 11 травня 1994 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приїхали на автомобілі до ОСОБА_3  та повідомили про свій намір здійснити крадіжку з господарства ОСОБА_4.

ОСОБА_3 ,  з метою перевірки,  хто знаходиться у домі ОСОБА_4,  під приводом подзвонити,  зайшов в будинок. В цей час у домі знаходилась ОСОБА_5. Для того щоб показати її ОСОБА_1,  який повинен був проникнути до будинку і здійснити крадіжку,  ОСОБА_3  під приводом подивитись на автомобіль,  вивів її на вулицю.

Коли ОСОБА_5 повернулась в дім,  засуджені домовились між собою,  що ОСОБА_1 заховається та буде чекати,  коли вона покине будинок,  щоб потім проникнути до нього,  а ОСОБА_3  буде знаходитись в дворі свого будинку та спостерігати за обстановкою. При цьому ОСОБА_2  поїде,  а через деякий час повернеться до будинку ОСОБА_4 та забере ОСОБА_1 з викраденим.

ОСОБА_2  поїхав в місто,  а ОСОБА_1 з ОСОБА_3  залишились у дворі господарства останнього,  де ОСОБА_1 показав ОСОБА_3  пістолет,  після чого заховався в недобудованому будинку.

ОСОБА_2  поїхав в місто,  про що було домовлено,  повернувся до будинку ОСОБА_3 ,  повідомив ОСОБА_1,  про те. що ОСОБА_5 пішла з дому. Після цього,  ОСОБА_1 прийшов   до   будинку

2

ОСОБА_4,  на місці,  вказаному йому ОСОБА_3 ,  взяв ключ,  відкрив вхідні двері та проник в будинок ОСОБА_4. В будинку він зібрав матеріальні цінності,  1100 доларів США,  70 000 російських рублів,  а також вироби із золота та срібла,  а всього на суму 27. 500. 000 крб.,  які він приготував для викрадення.

В цей час повернувся ОСОБА_4 та виявив речі і апаратуру,  приготовлені до викрадення. В кімнаті ОСОБА_4 побачив ОСОБА_1,  який в руках тримав пістолет.

ОСОБА_1 з метою утримання викраденого,  здійснив на ОСОБА_4 розбійний напад,  в процесі якого,  маючи намір вбити його,  вистрілив у нього з пістолета,  спричинивши тілесні ушкодження небезпечні для життя.

Вважаючи,  що ОСОБА_4 вбитий,  ОСОБА_1 з викраденими грошами,  виробами з срібла та золота покинув місце скоєння злочину та заховався у будинку ОСОБА_2

Потерпілому своєчасно була надана медична допомога,  тому умисел ОСОБА_1 на позбавлення життя не був доведений до кінця.

Засуджений ОСОБА_1 звернувся в апеляційний суд з заявою в якій просить привести вказаний вирок відносно нього у відповідність з новим Кримінальним кодексом України в редакції від 05.04.2001 року.

Вислухавши думку прокурора,  який просив задовольнити заяву засудженого ОСОБА_1,  виключити з вироку суду застосування до засудженого  ст.  26 КК України (ред. 1960 р.) про визнання його особливо небезпечним рецидивістом,  а також по  ст.  196-1 ч.2 КК України (ред. 1960 року) зменшити покарання до 6 місяців арешту,  суд вважає необхідним заяву засудженого задовольнити,  привести вирок суду відносно ОСОБА_1 у відповідність з новим Кримінальним кодексом України в редакції від 05.04.2001 року.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень до КК України в редакції від 05.04.2001 року,  з дня набрання чинності цього Кодексу не є особливо небезпечними рецидивістами особи,  визнані такими відповідно до  ст.  26 КК України в редакції" 1960 року. Якщо ці особи продовжують відбувати покарання,  то вироки суду підлягають зміні в частині визнання їх особливо небезпечними рецидивістами.

Тому,  суд вважає необхідним виключити з вироку Чернігівською обласного суду від 24.01.1995 року вказівку про визнання засудженого ОСОБА_1 особливо небезпечним рецидивістом.

3

Відповідно до вимог  ст.  74 ч.3 КК України призначена засудженому міра покарання,  що перевищує санкцію нового закону,  знижується до максимальної межі покарання,  встановленого санкцією нового закону (в ред. від 05.04.2001 року).

Призначене вказаним вироком суду засудженому ОСОБА_1 міра покарання по  ст.  196-1 ч.2 КК України (в ред. 1960) у вигляді 2 років позбавлення волі,  повинна бути знижена до максимальної межі покарання,  встановленого за аналогічний злочин,  передбачений  ст.  395 КК України і в ред. 05.04.2001 року) - до 6 місяців арешту.

Вирок Чернігівського обласного суду від 24.01.1995 року відносно ОСОБА_1 в частині його засудження: по  ст.  ст.  за  ст.  ст.  17,  93 п „а" КК України до 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за  ст.  142 ч.3 КК України  ст.  222 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі; до 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;  ст.  222 ч.1 КК (ред. 1960 p.) України до 5 років позбавлення волі не підлягає приведенню у відповідність з новим кримінальним законом,  оскільки призначене по даним нормам покарання не перевищує покарання,  встановленого санкціями відповідних статей нового закону. (115 ч.2,  187 ч.3,  263 ч.1 КК України в ред. 2001 року).

Керуючись  ст.  ст.  5,  74 КК України,   ст.  411 КПК України,  апеляційний

суд,

ПОСТАНОВИВ:

Привести у відповідність з новим Кримінальним Кодексом України в редакції від 05.04.2001 року вирок Чернігівського обласного суду від 24 січня 1995 року відносно ОСОБА_1,  засудженого за  ст.  ст.  17,  93 п „а" КК України (ред. 1960 р.) до 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за  ст.  142 ч.3 КК України (ред. 1960 р.) до 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;  ст.  222 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі; за  ст.  196-1 ч.2 КК України (ред. 1960 р.) до 2 років позбавлення волі. На підставі  ст.  42 КК України (ред. 1960 р.) за сукупністю злочинів до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна в виправно-трудовій колонії особливого режиму. На підставі  ст.  26 КК України (ред. 1960 p.) визнаного особливо небезпечним рецидивістом.

Виключити з вироку Чернігівського обласного суду від 24.01.1995 року вказівку про визнання засудженого ОСОБА_1 особливо небезпечним рецидивістом.

4

Знизити призначене вказаним вироком суду засудженому ОСОБА_1 покарання по  ст.  196-1 ч.2 КК України (в ред. 1960) до 6 місяців арешту.

В іншій частині вирок Чернігівського обласного суду від 24.01.1995 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.