Справа №2-3094/07 2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2007 року Суворовський районний суд міста Одеси в складі: головуючого - судді Федусик А.Г., при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Одеській Автоскладальний завод» про визнання права власності на квартиру, третя особа - КП ОМБТІ та РОН, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася в суд з позовом до ЗАТ «Одеській Автоскладальний завод» посилаючись на те, що 07.02.2002 року між нею та відповідачем було укладено договір, відповідно до якого вона прийняла на себе зобов'язання про здійснення проектування, перепланування та будівництваАДРЕСА_1, а ЗАТ «Одеській Автоскладальний завод» прийняв на себе зобов'язання передати цю квартиру у власність позивачці. Прийняті на себе зобов'язання позивачка виконала в повному обсязі, фактично збудувавши спірну квартиру, після чого вселилася і до цього часу проживає в ній, оплачує комунальні послуги, а 06.03.2006 року була зареєстрована за зазначеною адресою. Разом з тим відповідач свої зобов'язання по договору від 07.02.2002 року не виконав, зареєструвавши право власності на спірну квартиру на ЗАТ «Одеській Автоскладальний завод». Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивачка просить визнати за нею право власності на спірну квартиру.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав в повному обсязі та пояснив, що дійсно з позивачкою, яка є працівником ЗАТ «Одеській Автоскладальний завод», був укладений договір про реконструкцію не житлових приміщень у житлові та передачу у її власність збудованої спірної квартири. Після реконструкції спірної квартири вона була прийнята у встановленому законом порядку до експлуатації, позивачка вселилася в неї, оплачує комунальні послуги, але право власності на цю квартиру було зареєстровано на ЗАТ «Одеській Автоскладальний завод». З урахуванням зазначеного представник відповідача вважав позов ОСОБА_1 обґрунтованим та не заперечував проти його задоволення.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

У ході розгляду справи встановлено, що 07.02.2002 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір, відповідно до якого ОСОБА_1 прийняла на себе зобов'язання про здійснення проектування, перепланування та будівництваАДРЕСА_1, якій належав ЗАТ «Одеській Автоскладальний завод», а відповідач прийняв на себе зобов'язання передати цю квартиру у власність позивачці (а.с. 6).

Рішенням розширеного засідання профспілкового комітету та адміністрації ЗАТ «Одеській Автоскладальний завод» від 10.12.2002 року працівникам заводу, в тому числі ОСОБА_1, було виділено нежитлове приміщення ЖЕУ загальною площею 320 кв.м.,

2

розташоване у відомчому житловому АДРЕСА_1, для реконструкції цього приміщення під житло за рахунок цих осіб з оформленням на них після реконструкції права власності (а.с 7).

Актом прийому-передачі від 16.12.2002 року зазначені приміщенням були передані працівникам заводу відповідно рішення від 10.12.2002 року (а.с. 16-17).

В період з 2002 року по 2004 рік позивачка свої обов'язки за договором від 07.02.2002 року виконала в повному обсязі, реконструювавши надане їй не житлове приміщення в жилу однокімнатну квартиру загальною площею 33.4 кв.м., після чого вселилася і приживає в ній, утримує її, оплачує комунальні послуги, а 24.02.2006 року вона була зареєстрована за зазначеною адресою (а.с. 8-13).

Відповідач свої обов'язки за договором від 07.02.2002 року в повному обсязі не виконав, зареєструвавши право власності на спірну квартиру не за позивачкою, а за ЗАТ «Одеській Автоскладальний завод» (а.с. 14, 15).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.І ст.331 ЦК України особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

З урахуванням викладеного, на підставі фактів, встановлених у ході розгляду справи, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 і визнати за нею право власності на спірну квартиру відповідно до договору від 07.02.2002 року.

Крім цього, відповідно до ст.88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки сплачене нею державне мито в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн..

Керуючись ст.ст.4, 6, 10, 11, 88, 130, 174, 209, 212-215 ЦПК України ст.626, 525, 526, 328, 331 ЦК Україна, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру №264 в АДРЕСА_1, житловою площею 16.7 кв.м., загальною площею 33.4 кв.м...

Стягнути з ЗАТ «Одеській Автоскладальний завод» на користь ОСОБА_1 сплачене нею державне мито в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн..

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Одеської області протягом місяця через Суворовський районний суд міста Одеси шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з наступного дня після проголошення рішення, та надання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання вказаної заяви.

Суддя: