Справа №2-а-45/2007

ПОСТАНОВА іменем України

22 травня      2007   року   Славутицький міський   суд Київської області у складі: головуючої- судді Теремецької Н.Ф., при секретарі   Горобинській О.Г., з участю:

позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Гайдучок О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Славутицького міського управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про стягнення недосплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення,-

УСТАНОВИВ:

У квітні 2007 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Славутицького міського управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, в якому вона просила стягнути з відповідача недосплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2004,2005, 2006 роки в розмірі 2573 гривні.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідачем в порушення вимог ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачена допомога на оздоровлення в 2004, 2005 році в значно заниженому розмірі, ніж це передбачено Законом, а в 2006 році ця допомога її була взагалі не виплачена.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала і просила стягнути з відповідача недосплачену суму допомоги на оздоровлення за 2004, 2005 роки, а за 2006 рік повністю виплатити допомогу на оздоровлення. Суду пояснила, що їй виплачена допомога на оздоровлення за 2004 рік - 15 гривень 70 копійок, за 2005 рік - 75 гривень, тоді як відповідно до ст.48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" їй необхідно як евакуйованій із зони відчуження у 1986 році виплачувати допомогу на оздоровлення за ці роки в розмірі З мінімальних заробітних плат на день виплати за кожен рік, за 2006 рік, хоч вона і не зверталась із заявою про виплату допомоги, але їй необхідно виплатити допомогу в розмірі, передбаченому ст.48 вищевказаного Закону.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала. Суду пояснила, що на час виплати позивачці допомоги на оздоровлення за 2004, 2005 роки вони керувалися Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року, оскільки позивачкою пропущено строк звернення до суду за виплатою недосплаченої суми допомоги на оздоровлення за 2004, 2005 роки, тому просила відмовити в задоволенні позову за пропуском річного строку звернення до суду.

Позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка є евакуйованою із зони відчуження у 1986 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 категорії 2, копія якого долучена до матеріалів справи.

Як вбачається з оглянутої у суді справи № 705364, позивачка знаходиться на обліку в Славутицькому міському управлінні праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області як особа, що одержує компенсаційні виплати, передбачені Законом України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  з 2004 року.

Відповідно до розпорядження начальника УПСЗН позивачці у березні 2004 року нарахована допомога на оздоровлення в сумі 15 гривень 70 копійок відповідно до постанови КМУ "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року № 836, у листопаді 2005 року -75 гривень відповідно до Постанови КМУ „ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12 липня 2005 року № 562, що підтверджується також долученими до матеріалів справи списками на виплату щорічної допомоги на оздоровлення.

Згідно ч.4 ст.48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, виплачується у розмірі 3 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з пояснень позивачки, на час виплати їй допомоги на оздоровлення в березні 2004 року та в листопаді 2005 року вона знала, що виплачена допомога в заниженому розмірі, але не звернулася до суду протягом річного строку за захистом своїх прав без поважних причин.

Таким чином підстав для поновлення пропущеного строку немає.

У відповідності до ч.1 ст. 100 КАС України пропуск строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині, оскільки на цьому полягає представник відповідача, а причини пропуску строку звернення до суду є неповажними.

Згідно ст.48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення у разі виникнення права на цю допомогу. Як вбачається і змісту ст.48 вищевказаного Закону, для отримання даної допомоги необхідно подати заяву до органів соціального захисту населення і відповідні документи, що підтверджують право на отримання даної допомоги.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що вона з заявою про виплату допомоги на оздоровлення в 2006 році не зверталася до Славутицького міського управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області.

За таких обставин підстав для задоволення позову немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через суд

першої інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову може бути подана  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.