ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2011 р.                                                           Справа № 61/300-10  

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя  , суддя   

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 06.12.10 р.

відповідача –Ковачова С.Є. за довіреністю б/н від 02.03.11 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 103Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2010 року по справі № 61/300-10

за позовом ФОП ОСОБА_3, м. Харків

до ВАТ "Чугуївський молочний завод", с. Михайлівка Чугуївського району Харківської області   

про стягнення 16997,71 грн.

                                               встановила:

В листопаді 2010 року ФОП ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ВАТ "Чугуївський молочний завод" про стягнення з відповідача на свою користь (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) суми процентів за користування безпідставно отриманими грошовими коштами у розмірі 16872,79 грн. Також позивач просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.2010 року по справі № 61/300-10 (суддя Рильова В.В.) відмовлено в прийнятті до розгляду судом заяви позивача про збільшення позовних вимог. Повернуто позивачу оригінал платіжного доручення № 124 від 04.02.2010 р. та видано довідку на повернення державного мита в сумі 85,00 грн., сплаченого за даним платіжним дорученням. В задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Позивач не погодився з рішенням господарського суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким  задовольнити позов. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду на 16.02.2011 р. та запропоновано надати до суду апеляційної інстанції відповідачу - відзив на апеляційну скаргу відповідача з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, позивачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано 15.02.2011 р. за вх. № 1668 відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує на тому, що посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції ч. 2 ст. 35 ГПК України є безпідставним, оскільки позивачем не вказано які саме факти в оскаржуваному рішенні суд вважає не доказаними та не доводить, що ці факти вже були встановлені іншим судовим рішенням. Також, на думку відповідача, не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на порушення судом першої інстанції ст. 43 ГПК України, оскільки позивач не вказує, які докази не були прийняті судом першої інстанції до уваги  та в чому саме суд першої інстанції порушив принцип всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності. Крім цього, відповідач зазначає, що посилання позивача на неправильне застосування судом першої інстанції  ч. 1 ст. 1214 ЦК України порушують, на думку відповідача, норми матеріального права. Як зазначає відповідач, застосування наслідків передбачених ч. 2 ст. 1214 ЦК України, неможливо без наявності відповідальності, передбачених ч. 1 зазначеної статті. Також відповідач зазначає, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів. В якості доказу позивач долучив вимогу про повернення грошових коштів у сумі 31998,70 грн. за договором № 2а від 02.01.07 р., однак доказів вручення вимоги не надано, крім того, у вимозі йдеться про повернення передплати, а не безпідставно отриманих коштів. Таким чином, позивачем, на думку відповідача, не доведено того факту, що відповідач знав про безпідставність отримання грошових коштів та був зобов’язаний повернути грошові кошти. Окрім цього, відповідач зазначає, що позивачем неправомірно нараховані на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні та річні, оскільки позивачем не доведено наявності у відповідача грошового зобов’язання, строку його виконання та те, що відповідачем цей строк пропущено.

Також на виконання вимог ухвали суду позивачем надані 16.02.2011 року за вх. № 1701 письмові пояснення, в яких він підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представником позивача 16.02.2011 р. за вх. № 1700 було надано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку з неможливістю приймати участь у судовому засіданні представника позивача.

Колегія суддів відмовила у задоволенні даного клопотання як необґрунтованого.

У судовому засіданні 16.02.2011 р. було оголошено перерву до 09.03.2011 р., з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

До канцелярії Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ВАТ "Чугуївський молочний завод" за вх. № 2369 від 05.03.11 року про відкладення розгляду справи в зв’язку з в зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання, оскільки він в цей буде приймати участь у судовому засіданні Вищого господарського суду.

Представник позивача проти заявленого клопотання не заперечує.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання та вислухавши представника позивача з приводу заявленого клопотання, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки воно є необґрунтованим. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника.

Відповідачем 02.03.2011 року за вх. № 2302 були надані додаткові пояснення, в яких відповідач підтримує доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представником позивача 09.03.2011 року за вх. № 2424 були надані додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких він також підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

У судове засідання, призначене на 09.03.2011 р., з’явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У січні 2008 року ФОП ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила суд стягнути з відповідача 31998,70 грн. боргу , мотивуючи свої вимоги тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 2а від 02.01.07 р. позивач перерахував грошові кошти в зазначеній сумі в якості передоплати, однак відповідач свої зобов’язання щодо поставки продукції не виконав, грошові кошти не повернув.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.02.2009р. у справі № 21/12-08, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.09р.,  позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 задоволено та стягнено з відповідача на користь позивача  заборгованість в сумі 31998,70 грн.

Постановою Вищого господарського суду від 16.09.2010р. у справі № 21/12-08 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.09р. та рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2009р. у справі № 21/12-08 скасовано, а справу передано на новий розгляд, з посиланням на передчасний висновок судів про безпідставність отримання грошових коштів.

В процесі нового розгляду справи № 43/27-09 (н.р. № 21/12-08), 01.03.2010 року, позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 2а від 02.01.2007р. та стягнути з ВАТ “Чугуївський молочний завод” суму безпідставно отриманих коштів у розмірі 31 998,70 грн. В процесі розгляду справи, 01.03.2010 року,  позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 2а від 02.01.2007р. та стягнути з ВАТ “Чугуївський молочний завод” суму безпідставно отриманих коштів у розмірі 31 998,70 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.04.2010р. у справі № 43/27-09 (н.р. № 21/12-08) визнано недійсним договір  № 2а від 02.01.07р. з моменту його складання та стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 31998,70 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2010р.у справі № 43/27-09 (н.р. № 21/12-08) встановлено, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що сторони у спірному договорі не досягли домовленості по цінам, кількості та термінам поставки молочної продукції, у зв’язку  з чим договір є неукладеним, та на цій підставі  рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2010 року по справі № 43/27-09 (н.р.21/12-08) в частині визнання договору купівлі-продажу № 2а від 02.01.2007р. недійсним скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 квітня 2010 року по справі № 43/27-09 (н.р.21/12-08) позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 31998,70 грн. безпідставно отриманих грошових коштів були задоволені. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2010 р. рішення в цій частині залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, на виконання наказу господарського суду Харківської області перерахував позивачу грошові кошти на загальну суму 32436,70грн., про що свідчить додана позивачем до позовної заяви квитанція від 26.06.2009р.

06.08.2009р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив відповідача на підставі ст.ст. 536, 625, 1212, 1214 ЦК України у семиденний термін сплатити позивачу 17692,00грн. Загальний розмір процентів  за користування чужими коштами за період 2 років, що минули, визначений позивачем у сумі 16998,00 грн.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач вимоги вказаного листа не виконав, вказаної позивачем заборгованості не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на ст. ст. 536, 625 ЦК України, на які він також посилався і в листі від 06.08.2009р., вказуючи, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплатити плату за користування чужими коштами, на підставі ч.2 ст. 1214 ЦК України, яку позивач визначив в розмірі інфляційних та 3% річних від простроченої суми, за весь час такого користування, починаючи з липня 2007р.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 202, 536, 625, 1212, 1214 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність нарахування позивачем плати за користування чужими грошовими коштами, яка визначена позивачем в розмірі  інфляційних в сумі  15077,71 грн. та  3% річних в сумі 1795,08 грн. починаючи з періоду 01.07.2007 року (дата першого перерахування позивачем грошових коштів відповідачу, як передоплати за товар), з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи  збереження грошей нараховуються проценти за користування  ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно положень ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше  не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими  коштами встановлюється  договором,  законом  або  іншим  актом  цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту диспозиції норми ст. 536 ЦК України, проценти за користування чужими коштами повинні бути визначені законом або договором.

Договір сторін № 2а від 02.01.07 р. не містить положень, якими визначається розмір відсотків за користування грошовими коштами.

На норму законодавства, яка передбачає розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, позивач не послався. Визначення ним відсотків обґрунтоване посиланням на положення ст. 625 ЦК України.

Застосування позивачем 3% процентів та інфляційних, передбачених ст. 625 ЦК України для визначення розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, по своїй правовій сутності є застосуванням аналогії закону.

Колегія суддів зазначає, що таке застосування позивачем аналогії закону є хибним і не відповідає суті спірних правовідносин.  

Так, підставою для застосування аналогії закону є прогалина у законі. Між тим, спірні правовідносини врегульовані достатнім чином і характеризуються визначеністю: ст. 536 ЦК України чітко встановлює застосування тільки тих відсотків, які передбачені договором або законом. Відсутність спеціальної норми закону, яка встановлює такі відсотки та не врегулювання сторонами розміру таких відсотків у договорі, свідчить про відсутність правових підстав їх нарахування.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

                                                   постановила:

У задоволенні клопотання ВАТ "Чугуївський молочний завод" про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2010 року по справі № 61/300-10 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                             Т.В. Гончар

                                 суддя                                                           В.В. Афанасьєв  

                                суддя                                                            М.М. Слободін  

Повний текст постанови складено та підписано 12.03.2011 року.