ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-5739/10/2270
Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В. М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Аліменка Володимира Олександровича
Залімського Ігоря Геннадійовича
при секретарі: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні
за участю представників сторін:
представника позивача - Мельника Олега Григоровича
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення штрафних санкцій , -
В С Т А Н О В И В :
Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, застосованих рішенням №0001062303/0/2669 від 24.03.2010 року.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти обставин, викладених у апеляційній скарзі, та послався на письмові пояснення, надіслані на адресу суду. Також зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, тому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Проведеною перевіркою дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки та наявності торгових патентів і ліцензій у складі-магазині, що належить ФОП ОСОБА_5, було виявлено порушення пунктів 5, 12 та 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". За результатами перевірки складено акт №0082/22/25/23/2552702506/2727 від 13.03.2010 року.
На підставі даного акту податковим органом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 застосовно штрафні (фінансові) санкції в розмірі 68207,02 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, викладені у акті перевірки, в частині допущення ФОП ОСОБА_5 порушень пунктів 12 та 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Натомість, в частині позовних вимог, що визнала відповідач, суд адміністративний позов задовольнив.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Обов’язки суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачені статтею 3 цього Закону.
За порушення вимог Закону до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), передбачено застосування фінансових санкцій (стаття 17 Закону).
На виконання вимог ряду Законів України, в тому числі Закону України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ", наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року за №110 було затверджено Інструкцію про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (була чинна на момент виникнення спору).
У даній Інструкції наведено визначення “штрафна (фінансова) санкція” та “рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій”.
Під штрафною (фінансовою) санкцією розуміється плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, а також відповідно до законодавчих актів, якими надано право органам державної податкової служби застосовувати штрафні (фінансові) санкції, на підставі рішення контролюючого органу.
Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій – це рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування), яке приймається відповідно до законодавчих актів, якими надано право органам державної податкової служби застосовувати штрафні (фінансові) санкції.
Пунктом 11 цієї Інструкції передбачено, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за розглядом матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та згідно з вимогами, встановленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 року за №253, протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки або вручення його поштою платнику податків (на підставі відмітки поштового відправлення).
При цьому, оскарження рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Особливу увагу колегія суддів звертає на положення зазначеної Інструкції, якими визначено, що у разі несплати узгодженої суми штрафу в установлений термін така сума визнається сумою податкового боргу і до неї застосовуються процедури стягнення на загальних підставах.
Разом з тим, законодавець виокремив порядок звернення податкового органу щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився строк оскарження, від загального порядку звернення щодо стягнення цих сум. Таке розмежування проведено з метою надання захисту правам та інтересам особи, що звернулася до суду, в найкоротші терміни та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, які є достатніми для вирішення справи.
Зокрема, статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (яка розміщена у главі 6 Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ) передбачено саме такий порядок розгляду. При цьому, в такому випадку положеннями КАС України передбачено застосування процедури скороченого провадження.
Особливості розгляду справи в скороченому провадженні передбачено частиною 4 зазначеної статті, відповідно до якої суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи в скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обгрунтоване судове рішення. При цьому, частиною 6 цієї статті не передбачено можливості прийняття іншого рішення, ніж постанови про задоволення позовних вимог.
Разом з тим, у виключних випадках, передбачених Кодексом, суду надано право переходу від скороченого провадження до загальних правил розгляду справи.
Проте, навіть у разі вирішення справи в загальному порядку суд не повинен виходити за межі предмету заявленого спору, що в даній справі становить стягнення із підприємця узгодженого податкового боргу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що полягають у виході суду першої інстанції за межі предмету позовних вимог та наданні оцінки правомірності прийнятого рішення. Дане порушення призвело до хибних висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, оскільки не було враховано того, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є узгодженим, адже не оскаржене платником податку – ФОП ОСОБА_5 в установлений законодавством термін, що фактично свідчить про свою згоду із винесеним рішенням.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обгрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвели до помилкового висновку, у зв’язку з чим постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення адміністративного позову повністю.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому задовольнити повністю .
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення штрафних санкцій скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про стягнення штрафних санкцій задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до бюджету 68207,02 (шістдесят вісім тисяч двісті сім гривень) 02 копійки штрафних (фінансових) санкцій, застосованих рішенням Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому від 24.03.2010 року №0001062303/0/2669.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі "21" лютого 2011 р. .
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Аліменко Володимир Олександрович
Залімський Ігор Геннадійович