Справа № 2-412\2011 рік

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

12 січня 2011 року          Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:                                                               судді              - Камбулова Д.Г.

при секретарі:                              - Рибаковій  Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд»про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд»про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що позивачка працює на посаді головного бухгалтера підприємства, проте починаючи з січня 2010 року вона безпідставно не допускається до робочого місця. Востаннє позивачка отримувала заробітну плату у грудні 2009 року, отже відповідач протягом січня 2010 року –червня 2010 року не виплачує заробітну плату. Крім того, порушивши права позивачки на оплату праці, відповідач завдав моральної шкоди, яка полягає в тому, що через постійний брак коштів у позивачки виникали конфлікти з членами сім»ї. Позивачка постійно відчувала тривогу та душевні страждання через те, що не могла забезпечити себе та членів своєї сім»ї всім необхідним, значно знизилась її суб»єктивна оцінка, як спеціаліста. Просить стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату із врахуванням індексу інфляції в період невиплати заробітної плати у розмірі 20 367,58 грн., а також моральну шкоду у розмірі 15 000 гривень.

До початку розгляду справи по суті позивачка подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, де зазначила, що вона працює на посаді головного бухгалтера в ТОВ «Інжбуд», проте починаючи з січня 2010 року вона безпідставно не допускається до робочого місця. У зв»язку із грубим порушенням відповідачем вимог законодавства України про оплату праці, 08.10.2010 року позивачка подала заяву про звільнення її з посади головного бухгалтера ТОВ «Інжбуд»в порядку ст. 38 КЗпП України, в якій просила звільнити її з 11.10.2010 року. Однак відповідачем у термін зазначений в заяві, вона не була звільнена, оскільки з наказом про її звільнення не ознайомлювалась. Враховуючи збільшення строку, протягом якого позивачці не сплачувалась заробітна плата, та було порушене її право на одержання вихідної допомоги в порядку ст. 44 КЗпП України, просить стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату із врахуванням індексу інфляції за період з січня 2010 року –вересня 2010 року із врахуванням індексу інфляції у розмірі 22 936, 52 грн., вихідну допомогу у розмірі 6207,00 грн., а також моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивачки та позивачка позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.Крім того позивачка зазначила, що 12 січня  2010 року директор підприємства повідомив її про звільнення. З чого ж часу її перестали допускати до робочого місця. Згодом фактичне місцезнаходження підприємства змінилось, про що вона дізналась тільки у вересні 2010 року. Вказує, що вона дійсно перестала працювати на посаді бухгалтера з січня 2010 року, вся бухгалтерська документація залишилися на робочому місці. Крім того позивачка зазначила, що розмова про її звільнення відбулася з директором у грудні 2009 року, у якій директор повідомив, що у новому році на посаду бухгалтера буде прийматись інша особа, та запропонував їй звільнитись. Вона зрозуміла, що на підприємстві на неї не розраховують і забрала з підприємства трудову книжку, яка в даний час знаходиться у неї.         

Представник відповідача позов не визнав та пояснив суду, що позивачка дійсно працювала на підприємстві на посаді бухгалтера. У кінці 2009 року він, як директор,  запропонував їй звільнитись з підприємства. З січня 2010 року позивачка перестала з»являтись на роботу. На його телефонні дзвінки позивачка не відповідала, трудова книжка позивачки на підприємстві була відсутня. У січні 2010 року стало відомо, що позивачка знищила всю бухгалтерську документацію підприємства, яка відновленню не підлягає. Місцезнаходження підприємства у січні 2010 року не змінювалось. Твердження позивачки про те, що вона не допускалась до робочого місця не відповідають дійсності. Зміна місцезнаходження офісу підприємства відбулась у вересні 2010 року. Позивачка була звільнена з підприємства 27.10.2010 року на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул. Просить у задоволенні позову відмовити.      

         Вислухавши пояснення представників сторін, пояснення позивачки, перевіривши зібрані по справі документи та оцінюючи в сукупності всі зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка з 14.03.2007 року працювала в товаристві з обмеженою відповідальністю «Інжбуд»на посаді головного бухгалтера, що підтверджується наданою позивачкою копією трудової книжки (а.с. 7-17). Вказаний факт не оспорюється представником відповідача.

Зі пояснень позивачки видно, що починаючи з січня 2010 року вона безпідставно не допускається до робочого місця. У січні 2010 року відбулась зміна місцезнаходження підприємства, про що вона не була поставлена до відома, і дізналась про це тільки у вересні 2010 року.

З пояснень представника відповідача вбачається, що з січня 2010 року позивачка не виходила на роботу з власної ініціативи, ніяких перешкод у допуску її до роботи не чинилось.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата –це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Зі пояснень самої позивачки видно, що вона не виконувала роботу на займаній нею посаді з січня 2010 року, у зв»язку з чим суд вважає, що позивачка не має права на отримання заробітної плати за період з січня 2010 року по вересень 2010 року.

Твердження позивачки про те, що вона не допускалась до робочого місця, у зв»язку з чим не могла виконувати покладені на неї обов»язки не знайшло свого підтвердження, у зв»язку з тим, що позивачка не надала суду жодного належного та допустимого доказу, як то передбачено ст. 60 ЦПК України на підтвердження обставин, на які вона посилається.     

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позову в частині стягнення заробітної плати з врахуванням індексу інфляції відсутні.  

Вимоги позивачки щодо стягнення на її користь моральної шкоди задоволенню також не підлягають,  оскільки являються похідними від первісних позовних вимог.

             На підставі викладеного, керуючись ст. 94 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 10, 15, 30, 58-60, 88, 169, 212-218 ЦПК України, суд -  

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд»про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційну скаргу може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом м. Києва.

                                  Суддя:                              Д.Г.Камбулов