Справа №  2-а-421/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          18 березня 2011 року cуддя Печерського районного суду Ісаєвська  О.  В. ,  розглянувши одноособово, у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про зобов’язання провести перерахунок пенсії.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва провести перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 календарний рік, у розмірі 1650,43 грн. та здійснювати її виплату з урахуванням попередніх виплат починаючи з 01.09.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва та у зв’язку з тим, що після призначення пенсії продовжувала працювати, 18.01.2010 року звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.01.2010 року відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Вказала, що при перерахунку пенсії відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2007 календарний рік у розмірі 1197,91 грн., а повинно було застосовуватися показник середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 календарний рік, у розмірі 1650,43 грн.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 183-2 розгляд справи проводився в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Представником відповідача до суду було подано письмові заперечення на позов в яких він не погодився із позовними вимогами ОСОБА_1. посилаючись на те, що внаслідок визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положень пункту 35 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми статей 40,42 Закону втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося у зв’язку з чим перерахунок пенсії проводився відповідно до п.п. 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». До законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197,91 грн.) на підставі листа Мінпраці та Пенсійного фонду України від 11.03.09 року № 20/0/18-09/039/4096/02-01, яким надано роз’яснення щодо перерахунків пенсій із застосуванням показника середньої заробітної плати, який вже склався до винесення рішення Конституційним Судом України. Просив відмовити на підставі зазначеного позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.     

Оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, розглянувши подані представником відповідача заперечення, приходжу до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачка, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва.

Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається і не заперечується відповідачем, що позивачка 18.01.2010 року звернулась із заявою до Управління Пенсійного фонду України з проханням провести перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітній платі у відповідності зі ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік – 1650,43 гривень.

Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва 09.12.2010 року надало відповідь (а.с. 5) в якому зазначив що перерахунок проведено вірно згідно вимог чинного законодавства. В обґрунтування таких дій, відповідач послався на те, що частиною 4 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними Законом України «Про державний бюджет України» на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України) передбачено проведення перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197 грн. 91 коп.). Також відповідач у листі послався на Рішення КС України від 22.05.2008 року, яким вищезазначені зміни були визнані неконституційними, зазначивши, що оскільки рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалося, то саме у зв’язку з цим перерахунок пенсії проведено відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

З таким висновком відповідача не можна погодитися з огляду на наступне.

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI які, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування».

Оскільки положення абзацу 3 частини 40, абзацу 4 частини 2 статті 40 та частину 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 28.12.2007 року визнано неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України з 22.05.2008 року, то відповідач повинен був застосовувати редакцію Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в якій вона діяла до вказаних змін.

Водночас статтею 42 Закону станом до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії (абзац перший). Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії (абзац другий). Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону (абзац тертій).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.

За приписом статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй.

Аналіз наведених норм Конституції України та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» дає підставі дійти висновку, що положення останнього речення підпункту 3 пункту 11 Постанови КМ України, на який посилається представник відповідача у письмових запереченнях, та яким передбачено, що з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону, не відповідає статті 42 Закону, в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому не може бути застосований при проведенні перерахунку пенсії позивачу.

Крім того, посилання відповідача на спільний лист Міністерства праці та соціальної політики № 20/0/118-091039 та Пенсійного фонду України № 4096/02-01 від 11 березня 2009 року, є безпідставним, оскільки такий лист не є нормативно-правовим актом, зміст вказаного листа звужує права позивача встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відтак не може бути застосований для визначення порядку перерахунку пенсії позивача.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи те, що позивачка після призначення пенсії продовжувала працювати, вона на підставі ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в редакції до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», має право на проведення перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Слід зазначити, що правовідносини виникають у процесі реалізації права на проведенні перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, або на невизначеність, виникнення правових колізій, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

За таких обставин, вважаю, що дії відповідача щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку пенсії позивача у 2009 році є необґрунтованими та протиправними, а позов в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 календарний рік таким, що підлягає задоволенню.

В той же час, вимога позивачки в частині зобов’язання провести перерахунок у розмірі 1 650,43 грн. задоволенню не підлягає, оскільки проведення перерахунку пенсії та визначення її розміру є компетенцією Пенсійного фонду України, у даному випадку, Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва, а суд не може собою підміняти компетентний орган який уповноважений здійснити такий перерахунок.

Окрім цього, у відповідності до п. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

На підставі викладеного та враховуючи необхідність повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо застосування у 2009 році при перерахунку пенсії на підставі ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» показник середньої заробітної плати за 2007 рік.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.  

Відповідач не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї позиції.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася із заявою із проханням зобов’язати відповідача провести перерахунок  починаючи з 01.09.2010 року 23.02.2011 року, тобто у межах шестимісячного строку, а тому посилання представника відповідача на застосування строку позовної давності є необґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).  

Керуючись ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, статтями 40, 42, 45, 48 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтями 2, 6, 9, 11, 69-71, 94, 97, 99, 100, 102, 128, 183-2 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва – задовольнити частково.

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва провести перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 календарний рік, з урахуванням попередніх виплат з 01 вересня 2010 року.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва щодо застосування у 2009 році при перерахунку пенсії за ст.ст. 40, 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати за 2007 рік;

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог – відмовити.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва зобов’язане постанову суду виконати негайно.  

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                      О. В. Ісаєвська