Справа № 2-1578/11

2-4210-1/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2011 року                                                                       м. Київ

Святошинський  районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                                         Миколаєць І.Ю

при секретарі                                          Кузнець Л.І.

з участю позивача                                        ОСОБА_1.

відповідача                                                  ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя,

ВСТАНОВИВ :

          У жовтні 2010 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить з урахуванням інтересів неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., який проживає з нею, поділити спільне сумісне майно подружжя шляхом виділу позивачу квартири АДРЕСА_1, а відповідачу –частини внеску в статутному капіталі ТОВ «Три-Тона», а також просить судові витрати покласти на відповідача. В позовній заяві зазначила, що вказана квартира лише частково є спільною сумісною власністю, оскільки 39% її придбано за особисті кошти позивача в сумі 77 003,00 грн., які подарувала їй за усним договором дарування її мати ОСОБА_4 після продажу власної квартири. Внесок відповідача в статутний капітал ТОВ «Три-Тона»50% - 87500,00 грн. Шлюб між сторонами не розірваний. Відповідна позовна заява розглядається судом. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує ст.ст. 57, 60, ч. 1 ст. 69, 70, 71, 110, 112 Сімейного кодексу України.

          У судовому засіданні позивач підтримала вимоги позовної заяви та просить їх задовольнити. В судових дебатах просить в порядку поділу майна подружжя надати їй у власність спірну квартиру, а підприємства ТОВ «Три-Тона»та ПП «Мікс принт»залишити за відповідачем.

          Відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що квартира та майно підприємств ТОВ «Три-Тона»та ПП «Мікс принт»придбане за час перебування позивача та відповідача в шлюбі на кошти, зароблені спільно. Батьки позивача дійсно продали квартиру в Києві, однак на отримані кошти придбали будинок та землю в с. Глеваха, що знаходиться в 15-ти кілометрах від м. Києва, і кошти, які вони дали позивачу та її брату були незначними. Тому відповідач вважає, що має право на отримання половини спірного майна, а саме: половини квартири АДРЕСА_1, поліграфічне обладнання офсетно-поліграфічна машина «Roland Practika PRZOO»та 50% статутного фонду ТОВ «Три тона».

          Свідок ОСОБА_4., яка є матір’ю позивача, пояснила, що хотіла покращити доньчі життя, тому продала квартиру по АДРЕСА_2 за 64 500,00 доларів США та ? отриманих коштів віддала їй.

          Вислухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_4., дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

          Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1. та ОСОБА_2. перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12.07.1997 року (а.с.7).

          В матеріалах справи міститься копія договору на придбання загальної площі житла в порядку дольової участі № 1368 від 04.11.2004 р., укладеним між Колективним підприємством «Білоцерківський домобудівельний комбінат»та ОСОБА_1., підприємство прийняло ОСОБА_1. у дольове будівництво 76-ти квартирного житлового будинку в АДРЕСА_3 та зобов’язалося побудувати та передати ОСОБА_1. квартиру № 29 загальною площею 81,14 кв.м., а ОСОБА_1. зобов’язалася сплатити за квартиру 197 575,90 грн. (а.с.8). Також є копія свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1. (а.с.22). А також копія витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, наданого КП «Бюто технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», відповідно до якого за ОСОБА_1. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.47).

          Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов’язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться -  до початку розгляду справи по суті.

          Відповідно до п. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

          Позивачем до початку розгляду справи по суті не надані оригінали документів, що посвідчують право власності на квартиру АДРЕСА_1, недивлячись на те, що в ухвалі про відкриття провадження по справі від 05.11.2010 р. суд вказав на обов’язок сторін подати для огляду оригінали наданих суду копій документів. Таким чином позивач не довів наявність спірної квартири щодо якої заявляє позовні вимоги, що унеможливлює вирішення судом спору щодо її поділу, тому відповідна позовна вимога розгляду не підлягає.

          Суд відмовляє у задоволені позовних вимог щодо поділу статутних капіталів ТОВ «Три-Тона»та ПП «Мікс Принт»виходячи із наступного.

          Судом встановлено, що позивач та відповідач зареєстровані як фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. (а.с.23-26). Жодних відомостей про існування таких юридичних осіб як ТОВ «Три-Тона»та ПП «Мікс Принт»сторонами не надано.

          Відповідно до видаткових накладних, ОСОБА_1 як суб’єктом підприємницької діяльності купувалися: 28.04.2004 р. проволкошвейна машина БШП-30 вартісю 11 500,00 грн., 29.09.2004 р. фальцевальна машина СFМ 4 вартістю 6 799,99 грн., 19.07.2004 р. факсапарат Panasonic KX-FT 78 RU вартістю 924,00 грн., 25.12.2003 р. біндер SRW, мет.пружини в бабіні 14,3 мм., фольга № 15 вартістю 3 027,36 грн., 2106.2005 р. комп’ютер Celeron D та монітор Samsung вартістю 4 012,80 грн., 15.02.2006 р. комп’ютер Pentium IV вартістю 4662,00 грн., комп’ютер Athlon та монітор ViewSonic вартістю 5 400,00 грн., 19.02.2003 р. монітор Samsung вартістю 2 004,00 грн., принтер Epson та система БПЧ Epson вартістю 1 338,00 грн., 03.03.2008 р. офсетна листова машина «Roland Practica PRZOO»вартістю 261 080,00 грн. та 08.12.2006 р. офсетно-поліграфічна машина  Roland Practica 01 вартістю 144 185,58 грн. (а.с.27-37).

          Відповідно до ст.ст. 57, 61 Сімейного кодексу України та 52 Цивільного кодексу України майно приватного підприємства чи фізичної особи –підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки та частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Таким чином майно, придбане ОСОБА_1. як суб’єктом підприємницької діяльності не є спільною сумісною власністю пордужжя та поділу не підлягає. Дана правова позиція відповідає позиції, викладеній у п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11.

Відповідно до ст.60 Цивільного-процесуального кодексу України кожна особа зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного суд відмовляє у задоволені позовних вимог у зв’язку з їх необгрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 66-71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 205, 209, 212-215, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

          У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційному суді м. Києва через районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: