Справа № 2-1592/11

2-4243-1/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2011 року                                                                                  м. Київ

Святошинський  районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                                                  Миколаєць І.Ю.

при секретарі                                                           Кузнець Л.І.

за участю позивача                                                 ОСОБА_1.

представника відповідача                                      Чехлат О.Г., Косолапова А.Г.

                                                                                  Ядловського І.І., Хромової С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2010 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вище зазначеним позовом посилаючись на незаконність його звільнення 01.10.2010 р. на підставі ч. 2 ст. 40 КЗпП України з посади директора науково-дослідницького інституту стандартизації Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»(НДІ стандартизації ДП «Укр НДНЦ»). У позовній заяві зазначив, що в супереч ст.ст. 40, 47, 49-2, 116 КЗпП України його не було попереджено про звільнення за два місяці, не ознайомлено з наказом про звільнення, не запропоновано іншої роботи, не видано трудової книжки та не проведено остаточний розрахунок при звільненні. Рівень його кваліфікації підтверджується тим, що він має вищу інженерну освіту, свідоцтво про винаходи та є науковим співробітником ДП «Укр НДНЦ». Крім того при прийнятті на роботу питань стосовно рівня фахової підготовки позивача, освіти та кваліфікації не виникало. У зв’язку з незаконним звільненням позивач зазнав моральної шкоди і душевних страждань у зв’язку з втратою нормальних життєвих зв’язків, втратою можливості матеріально забезпечувати себе та свою сім’ю. Звільнення позивача з підстав невідоповідності займаній посаді принизило його гідність як фахівця та людини. Тому він просить: скасувати наказ № 340-К від 01.10.2010 р. про його звільнення; поновити його на посаді директора науково-дослідного інституту стандартизації ДП «Укр НДНЦ»; стягнути з ДП «Укр НДНЦ»на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та зобов’язати ДП «Укр НДНЦ»відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн. Позовні вимоги обгрунтовує ст. 43 Конституції України, ст.ст. 235, 237-1 КЗпП України та Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. № 9.

            У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

            Відповідач заперечив проти позову посилаючись на те, що призначення позивача на посаду директора науково-дослідного інституту стандартизації ДП «Укр НДНЦ»відбулося з грубим порушенням законодавства України про працю. ОСОБА_1. був призначений в порядку переводу наказом № 135-к від 29.06.2010 р., підписаним Шевченком Є.І., який працював виконуючим обов’язки генерального директора лише з 16.06.2010 р. і по 05.07.2010 р. Для посади директора науково-дослідного інституту пунктом 4.2 Положення про інститут стандартизації ДП «Укр НДНЦ», Класифікатором професій ДК 003:2005 та Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників передбачені кваліфікаційні характеристики, яких не має ОСОБА_1.: обов’язкова вища освіта у сфері стандартизації, науковий ступінь доктора або кандидата наук і стаж наукової діяльності не менше ніж десять років. Відсутність у ОСОБА_1. елементарних фахових знань у сфері стандартизації позбавило його можливості безпосередньо виконувати завдання, визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2003 р. № 1337 «Про утворення науково-дослідного і навчального центру проблем стандартизації та якості». Фактично він не виконував свої службові обов’язки, намагався їх уникнути, тому був законно звільнений з посади за п. 2 ст. 40 КЗпП України. З переліком запропонованих вакансій ОСОБА_1. ознайомився, однак від переведення відмовився, відмовився також від підпису про ознайомлення з переліком запропонованих вакансій та з наказом про його звільнення, про що було складено акт від 01.10.2010 р. У день звільнення ОСОБА_1. нараховані та перераховані на його особовий банківський рахунок належні до виплати грошові кошти, була належно оформлена трудова книжка, яку він не забрав.

            Представники відповідача додатково пояснили, що перед НДІ стандартизації ДП «Укр НДНЦ»в рамках Державної програми стандартизації на 2006-2010 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2006 р. № 229, було поставлено завдання по розробленню нових та приведенню діючих стандартів України у відповідність до міжнародних та європейських стандартів, що дозволить українській продукції бути конкурентноздатною на міжнародному та європейському ринку, так звана програма «Гармонізація 1». ОСОБА_1. як директор НДІ стандартизації був автоматично і керуючим теми «Гармонізація», однак в силу відсутності відповідних знань, навичок та вмінь в сфері стандартизації не виконав свого прямого обов’язку по реалізації даної програми.

Свідок ОСОБА_2., який працює заступником директора НДІ стандартизації ДП «Укр НДНЦ»пояснив, що до призначення ОСОБА_1. на посаду директора він працював на цій посаді і знає, що директор повинен приймати участь в усіх програмах інституту, у тому числі контролювати та стежити за виконанням теми «Гармонізація 1». ОСОБА_1. самоусунувся від виконання повноважень по цій програмі.

Свідок ОСОБА_3., яка працює начальником відділу економічного аналізу, планування та перспективного розвитку НДІ стандартизації ДП «Укр НДНЦ»пояснила, що непрофесійність позивача завадила укладанню в липні 2010 року необхідних для діяльності підприємства договорів із Держспоживстандатном, а потім і із сторонніми організаціями для виконання робіт по державній програмі «Гармонізація 1». Ці договори були укладені лише в грудні 2010 року. У зв’язку з цим підприємство недоотримало значні кошти. Було затверджено стандатрів менше, ніж потрібно.

Свідки ОСОБА_4. та ОСОБА_5., які працюють начальниками відділів стандартизації НДІ стандартизації ДП «Укр НДНЦ»пояснили, що в інституті трудові відносити будувалися таким чином, що начальник компетентніший інших працівників, а позивач порушив такий порядок. З його призначенням на посаду на нарадах жодних проблимних питань не вирішувалося. ОСОБА_1. як директор інституту не забезпечував належної організації його роботи. Тема, над якою працювала свідок ОСОБА_4. була подана на підпис в другому кварталі 2010 року, а підписана лише в серпні.

Свідок ОСОБА_6., який працює начальником відділу стандартизації НДІ стандартизації ДП «Укр НДНЦ»пояснив, що проводив роботи по темі, керівником якої був позивач. За весь час його роботи розмов щодо планування роботи чи проблем її виконання не було. Кваліфікація директора має велике значення у роботі по стандартизації. Від ОСОБА_1. допомоги та контролю за роботою не було.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, свідків ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. та ОСОБА_6., дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

            Судом встановлено, що наказом в.о. генерального директора ДП «Укр НДНЦ»Шевченка Є.І. № 135-к від 29.06.2010 р., ОСОБА_1. був переведений з посади директора з інформаційно-аналітичного центру на посаду директора науково-дослідного інституту стандартизації з 29.06.2010 р. (а.с.16).

            Відповідно до наказу в.о. генерального директора ДП «Укр НДНЦ»№ 146 від 06.07.2010 р. щодо керівників робіт за темати на 2010 рік, ОСОБА_1. було призначено керівником робіт по темі «Гармонізація національних стандартів з міжнародними та європейськими». Контроль за виконанням наказу покладено на першого заступника генерального директора Юзьківа Я.М. (а.с.56-59).

15.09.2010 р. заступником генерального директора з наукової роботи ДП «Укр НДНЦ»Юзьківим Я.М. директору НДІ стандартизації ОСОБА_1. було надано доручення доповісти до 17-30 год. цього ж дня про стан з укладення договорів та виконання науково-дослідних робіт за ІІІ квартал поточного року з бюджетної тематики, закріпленої за інститутом, та доповісти про проведену особисту роботу за темою «Гармонізація»(а.с.28).

16.09.2010 р. заступник генерального директора з наукової роботи ДП «Укр НДНЦ»Юзьків Я.М. просив ОСОБА_1. доповісти причини невиконання його доручення від 15.09.2010 р. (а.с.29)

Відповідно до службових записок, написаних начальником загального відділу Мироновою на ім’я Юзьківа Я.М. ОСОБА_1. відповіді на службові записки від 15 та 16.09.2010 р. до загального відділу не надходило (а.с.30-31).

21.09.2010 р. заступником генерального директора з наукової роботи ДП «Укр НДНЦ»Юзьківим Я.М. на ім’я т.в.о. генерального директора Литвиненка Ю.П. надійшла доповідна записка, в якій він повідомив про невиконання ОСОБА_1. його доручень доповісти про стан з укладення договорів та виконання науково-дослідних робіт за ІІІ квартал поточного року з бюджетної тематики, закріпленої за інститутом, та попросив вжити заходів до належного виконання даним працівником своїх службових обов’язків (а.с.32).

22.09.2010 р. заступником генерального директора з наукової роботи ДП «Укр НДНЦ»Юзьківим Я.М. на ім’я т.в.о. генерального директора Литвиненка Ю.П. надійшла доповідна записка, в якій він повідомив, що ОСОБА_1. не відповідає вимогам, передбаченим для кандидата на посаду директора НДІ стандартизації ДП «Укр НДНЦ», який повинен мати науковий ступінь доктора чи кандидата наук, стаж наукової діяльності не менше ніж десять років та призначатися на конкурсній основі. А також, що за час своєї роботи ОСОБА_1. показав свою некомпетентність на цій посаді. Тому для забезпечення ефективної роботи інституту, виконання запланованих науково-дослідних робіт у встановлені терміни доповідач просить повернути на цю посаду ОСОБА_2. та звільнити ОСОБА_1. (а.с.33).

Наказом в.о. генерального директора ДП «Укр НДНЦ»Захожай В.Б. № 340-к від 01.10.2010 р. ОСОБА_1. у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, які перешкоджають продовженню даної роботи, було звільнено на підставі ч. 2 ст. 40 КЗпП України з 01.10.2010 р. через відсутність у нього вищої освіти та необхідного стажу роботи у сфері стандартизації, а також наукового ступеня доктора (а.с.39).

Відповідно до акта від 01.10.2010 р., підписаного комісією у складі начальника загального відділу Миронової О.С., заступника начальника відділу кадрів Гелевери Н.М., інженера 1-ї категорії науково-дослідного центру оцінки відповідності ОСОБА_7., ОСОБА_1. було запропоновано перейти на іншу роботу в ДП «Укр НДНЦ»відповідно до переліку запропонованих вакансій у зв’язку з неможливістю виконання трудових обов’язків за займаною посадою. Від переведення на іншу роботу ОСОБА_1. відмовився, а також відмовився від підписання для ознайомлення із зазначеним переліком та наказом про звільнення (а.с.41).

На підтвердження свої доводів про наявність вищої освіти ОСОБА_1. надав диплом НОМЕР_1 в тому, що він в 1983 році закінчив Київське вище інженерне радіотехнічне училище ППО та отримав кваліфікацію війського інженера (а.с.7).

Протягом своєї трудової діяльності ОСОБА_1. працював:

з 05.08.1978 р. по 19.03.1990 р. –служба в армії;

з 18.09.1990 р. по 19.03.1991 р. –інжереном Київської філії науково-виробничого об’єднання «Комета»;

з 04.04.1991 р. по 03.09.1993 р. –інженером ІІ кат. Державного паркового комунального підприємства «Нивки»;

з 19.07.1994 р. по 01.09.1994 р. –завідуючий відділом гральних автоманів об’єднання «Ельдорадо»;

з 01.09.1994 р. по 16.06.1995 р. –заступник керуючого-завідуючий об’єднанням «Ельдорадо»; звільнений у з’язку з переведенням в ТОВ «Центр міжнародного бізнесу»;

з 02.12.2004 р. по 30.03.2005 р. –помічник генерального директора ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів;

з 18.04.2005 р. по 17.06.2005 р. –помічник першого заступника генерального директора ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів;

з 24.10.2005 р. по 07.11.2005 р. –заступник виконавчого директора Всеукраїнської громадської організації «Союз споживачів в Україні»;

з 07.11.2005 р. по 24.02.2006 р. –виконавчий директор Всеукраїнської громадської організації «Союз споживачів в Україні»;

з 09.08.2007 р. по 26.09.2007 р. –начальник відділу документального забезпечення розгляду заяв та скарг громадян Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів;

з 03.03.2008 р. по 10.12.2008 р. –начальник видавничої служби ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»;

з 10.12.2008 р. по 01.06.2010 р. –переведений на посаду начальника відділу інформаційних технологій;

з 01.06.2010 р. по 29.06.2010 р. –переведений на посаду директора науково-дослідного інформаційно-аналітичного центру;

з 29.06.2010 р. по 26.07.2010 р. –переведений на посаду директора науково-дослідного інституту стандартизації;

з 26.07.2010 р. по 01.10.2010 р. –директора науково-дослідного інституту стандартизації після поновлення на роботі.

Відповідно до пп. 4.1., 4.2 Положення «Про Інститут стандартизації ДП «Укр НДНЦ», що затверджене наказом ДП «Укр НДНЦ»від 16.01.2004 р. директор інституту призначається на посаду та звільняється Генеральним директором підприємства за погодженням з Держспоживстандартом України на конкурсній основі. Кандадат на посаду директора повинен мати науковий ступінь доктора або кандидата наук і стаж наукової діяльності не менше ніж десять років.

Суд не бере до уваги посилання відповідача та порушення порядку призначення позивача, що полягає у недотриманні процедури призначення його на конкурсних засадах, а також відсутність у нього наукового ступеня та необхідного стажу роботи, оскільки питання призначення позивача на посаду не є предметом розгляду даної справи. Крім того, про таку невідповідність було відомо на момент призначення позивача на посаду директора НДІ стандартизації.

Розглядаючи справу по суті суд виходить із змісту пункту 2 ст. 40 КЗпП України, на підставі якого звільнено позивача –підставою розірвання трудового договору за ініціативи власника або уповноваженого органу є саме виявлена невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, що перешкоджає продовженню даної роботи. Припинення трудового договору за таких підстав можна вважати правильним лише в тому разі, коли буде встановлено, що працівник не може виконувати покладених на нього трудових обов’язків і така неможилість обумовлена саме недостатньою кваліфікацією.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна особа зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги щодо поновлення позивача на роботі суд виходить із того, що невідповідність займаній посаді може бути встановлена по об’єктивним даним, а не суб’єктивному відношенню працівника до своїх трудових обов’язків. Відсутність необхідної кваліфікації виявляється у недостатності знань, досвіду, навиків, що негативно відображається на якості виконуваної роботи. Єдиний доказ виявленої недостатньої кваліфікації позивача, що був наданий відповідачем є службові записки заступника генерального директора Юзьківа Я.М. з вимогою до ОСОБА_1. доповісти про виконану роботу та його (Юзьківа Я.М.) доповідні записки про некомпетентність ОСОБА_1. В чому саме полягає некомпетентність ОСОБА_4., коло його посадових обов’язків, ступінь невиконання цих обов’язків позивачем суду з’ясувати не вдалося. Відповідачем не надано доказів того, які посадові обов’язки не виконував позивач, і що ці посадові обов’язки він не виконував в силу неспроможності їх виконання внаслідок недостатньої кваліфікації. Покази свідків також не дали можливості з’ясувати дані обставини справи. Інших доказів на підтвердження виявленої невідповідності ОСОБА_4. займаній посаді внаслідок його недостатньої кваліфікації суду надано не було. Тому суд не вбачає підстав звільнення ОСОБА_1. за п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що йому при звільненні не було запропоновано іншої роботи, оскільки в матеріалах справи знаходиться акт про відмову позивача від підпису переліку запропонованих вакансій (а.с.117).

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що йому не було повернуто трудової книжки, оскільки в матеріалах справи є лист відповідача від 14.10.2010 р. з пропозицією з’явитися за трудовою книжкою, адресований позивачу та направлений на його адресу поштою рекомендованою кореспонденцією (а.с.118, 119).

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що відповідач не провів остаточних розрахунок при його звільненні, оскільки відповідно до платіжної відомості № 76, прийнятої до оплати банком 04.10.2010 р., про що є відмітка банку, ОСОБА_1. перераховано грошові кошти в розмірі 4 275,57 грн. (а.с.68).

Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що він не був попереджений про звільнення за два місяці, як це передбачено ст. 49-2 КЗпП України, оскільки із змісту наведеної норми не випливає, що підставою для поновлення на роботі може бути лише недотримання строку попередження працівника про звільнення, якщо роботодавець дотримав усі інші правила звільнення працівника, передбачені трудовим законодавством. 

Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги про поновлення ОСОБА_4. на роботі на посаді директора НДІ стандартизації ДП «Укр НДНЦ».

При цьому слід зазначити, що в силу ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичної особи у спосіб, визначений законами України. Статтею 235 КЗпП України передбачено спосіб захисту прав незаконно звільненого працівника –поновлення на роботі. Іншого чинне законодавство не містить. Скасування наказу про звільнення позивача є складовою частиною процесу поновлення на роботі з дати звільнення, тому відповідна позовна вимога не потребує окремого вирішення.

Розглядаючи позовну вимогу щодо стягнення з відповідача моральної шкоди суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В позовній заяві позивач зазначив, що незаконне звільнення заподіяло моральну шкоду і призвело до душевних страждань. Ним були втрачені нормальні життєві зв’язки, що проявилося в неможливості матеріально забезпечити  себе та членів своєї сім’ї, де він є єдиним годувальником, та погіршенні відносин з друзями у зв’язку із статусом безробітного. Все це призвело до втрати душевного спокою та стану постійної роздратованості. Крім того звільнення з підстав невідповідності займаній посаді нанесло значну шкоду діловій та фаховій репутації позивача та не дає можливості працевлаштування за фахом.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд виходить із того, що позивачем не надано жодного доказу своїх тверджень про наявність моральної шкоди. Моральні та душевні страждання мають своїм матеріальним проявом погіршення стану здоров’я у його фізичному чи психічному стані. Однак позивач не надав жодного доказу погіршення свого стану здоров’я у зв’язку із звільненням. Також позивачем не надано доказів того, що він є єдиним годувальником в сім’ї, що у нього погіршилися відносини з друзями, що він не міг влаштуватися на роботу в зв’язку із його незаконним звільненням за ч. 2 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином суд не задовольняє позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України і покладає  на ДП «Укр НДНЦ»обов‘язок їх сплати.

            Керуючись ст.ст. 235 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215, 218, 292 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора науково-дослідного інституту стандартизації Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості».

У задоволені інших вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, 2) на користь держави 08,50 грн. судового збору та 37,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього 45,50 грн.

            Рішення може бути оскаржене в Апеляційному суді м. Києва через районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: