Справа № 2-4336/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

07 лютого 2011 року                                                                       м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                                              Миколаєць І.Ю.

при секретарі                                                       Кузнець Л.І.

за участю позивача                                         ОСОБА_1.

відповідача                                                            ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

          29.10.2010 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить розірвати шлюб, зареєстрований 02.04.1994 року у відділі РАГС Ленінградської райдержадміністрації м. Києва (актовий запис № 209) між ним та відповідачем посилаючись на те, що сім’я існує формально у зв’язку з різними поглядами на шлюб та сім’ю. Позивач та відповідач проживають окремо з осені 2009 року, спільне господарство не ведуть, спільного бюджету не мають, примирення не можливе. Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спір щодо майна та місця проживання дитини відсутній.

          У судовому засіданні позивач позов підтримав та просить його задовольнити.

          Відповідач у судовому засіданні позов визнала.

          Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред‘явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

          Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 02.04.1994 року, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінградської райдержадміністрації м. Києва в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено актовий запис № 209 та видано відповідне свідоцтво (а.с.5).

Із пояснень позивача та відповідача вбачається, що вони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, не підтримують сімейно-шлюбні стосунки і мають окремий бюджет.

Відповідач прізвище при укладенні шлюбу змінила на «ОСОБА_1»і бажає після розірвання шлюбу залишити зазначене прізвище.

За таких обставин суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110-112 Сімейного Кодексу України, ст.ст.10, 57, 60, 209, 213-215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.

          Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 02.04.1994 року відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінградської райдержадміністрації м. Києва (актовий запис № 209) розірвати.

          Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

          Суддя :