Справа № 2а-1108-1/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2011 року                                                                       м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць І.Ю., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить: визнати дії відповідача такими, що були здійснені ним без урахування вимог ст. 152 Конституції України, ст.ст. 268, 1175 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеного щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни; зобов’язати відповідача перерахувати та сплатити позивачу у повному обсязі, як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, виходячи із розміру 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по дату винесення рішення у справі з урахуванням проведених виплат; зобов’язати відповідача усунути перешкоди, а саме призначити позивачу щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», стягнути на користь позивача України кошти, затрачені нею на правову допомогу у розмірі 300,00 грн.; зобов’язати відповідача утриматися від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що він відноситься до соціальної категорії громадян „Діти війни”. Його права та інтереси у зв’язку з цим статусом були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних нормативно-правових актів, у тому числі законів України, в результаті чого відповідач не виплачував їй соціальну доплату до пенсії як дитині війні, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у належному розмірі. Дія зазначеної норми була неодноразово зупинена та змінена Законами України про Державний бюджет на 2006, 2007 та 2008  роки. Однак Конституційний Суд України рішенням від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 визнав такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема ст. 6. Також Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 визнав неконституційним п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік…», яким надбавки до пенсії дітям війни протягом 2008 року були обмежені. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 3 ст. 22 та ст. 64 Коституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного та надзвичайного стану на певний строк. Вимогу про стягненя коштів, витрачених на правову допомогу позивач обгрунтовує ст.ст. 90, 94 КАС України.

Відповідач надав заперечення проти позовних вимог, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, застосувати строк позовної давності та проводити розгляд справи без його участі. Свої заперечення обґрунтовує прогалиною у законодавстві України, що полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися пенсії дітям війни, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, передбачений частиною 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно частини 3 зазначеної статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Заповнення прогалин має здійснюватися виключно законодавцем, що підтверджується позицією Конституційного суду України, викладеною в Ухвалі від 19.05.2009 р. по справі № 2-25/2009. Тому законним та обґрунтованим є виплата надбавки до пенсії дітям війну у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530.

Ухвалою від 09.12.2010 р. вимоги позивача щодо перерахунку та виплати пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.05.2010 року залишені без розгляду у зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Суддя, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заперечення відповідача, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суддею встановлено, що позивач ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про що свідчить її пенсійне посвідчення НОМЕР_1 (а.с.11).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 року № 2195-1У, набрав чинності з 1.01.2006 року)

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»дію ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік»було внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Згідно даних змін дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсій виплачується підвищення у розмірі  надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України п. 41 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007, яким внесено зміни до ст.ст. 5, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо виплати дітям війни надбавки, встановленої для учасників війни у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до листа УПФУ в Святошинському районі м. Києва від 03.12.2010 р. № 2177/09 розмір надбавки до пенсії позивача як дитини війни з 01.10.2008 року становить 49,80 грн. і закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 (а.с.13).

Відповідно до ст. 22, ч.3 ст. 46, 64 Конституції України пенсії, інші соціальні виплати та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, установленого законом. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускаються звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, крім випадків, передбачених Конституцією, зокрема в умовах воєнного або надзвичайного стану. Таким чином, якщо прийнятий закон звужує зміст та обсяг існуючого права, то такий закон не може застосовуватися і має діяти закон, який гарантує дане право. Причому констатація неконституційності того чи іншого положення компетентним органом (Конституційним Судом України) є необов’язковою. Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 № 9 „Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя” „...суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві , яке не суперечить їй”.

Крім того, розмір соціальної доплати до пенсії пенсіонерам, що мають статус дітей війни, був змінений (зменшений) нормативно-правовим актом про Державний бюджет України, що має особливий предмет регулювання. Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) „…Конституційний суд України неодноразово розглядав справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України (рішення КСУ від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12.2004 № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) тощо). Проте, не зважаючи на зазначені рішення Конституційного суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано у 1995 році, набула систематичного характеру. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України та Бюджетному кодексі України, і стосується виключно встановлення доходів та видатків на загальносуспільні потреби, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.” Відповідно до пп. 5, 6 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 № 1-29/2007 це рішення носить обов’язковий характер для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Суддя не приймає до уваги твердження відповідача щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно вираховувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується не для визначення розміру пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління пенсійного фонду України  в Святошинському районі  м. Києва.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на ст. 1175 ЦК України як на правову підставу задоволення позовних вимог, оскільки зазначена норма регулює порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, і не стосується предмета позову, що розглядається –перерахунок та виплата пенсії. Крім того слід зазначити, що відшкодування такої шкоди може здійснювати держава, Автономна республіка Крим або органом місцевого самоврядування. Пенсійний фонд України та його управління не є суб’єктом відповідальності за шкоду відповідно до ст. 1175 ЦК України.

За таких обставин, суддя приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва провести перерахунок та виплату недоплаченої пенсії позивача за період з 01.06.2010 р. по 30.11.2010 року включно з підвищенням її на 30% розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Такі позовні вимоги як: зобов’язати відповідача утриматися від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії, визнати дії відповідача такими, що були здійснені ним без урахування вимог ст. 152 Конституції України, ст.ст. 268, 1175 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеного щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, усунути перешкоди, а саме призначити позивачу щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не можуть бути розглянуті судом в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України не відносяться до вимог, які можуть бути заявлені у адміністративному позові, тому суд їх не розглядає.

Враховуючи, що позивачем у тексті позовної заяви викладені обставини, якими остання обгрунтовує своє право у подальшому отримувати підвищення до пенсії у розмірі, що визначений ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», однак відповідну позовну вимоги сформульовано без урахування положення ч. 4 ст. 105 КАС України суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України вважає за необхідне з метою захисту прав позивача як дитини війни у майбутному вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача при нараховуванні позивачу пенсії проводити її підвищення на 30% розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Позовна вимога щодо стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає, оскільки із змісту ст. 90 КАС України вбачається, що витратами на правову допомогу є витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають допомогу за договором. Із наведеного вбачається обов’язковість наявності договору на правову допомогу між особою, яка таку допомогу отримує, та адвокатом або іншим фахівцем у галузі права. В матеріалах справи відсутній договір на надання позивачу правової допомоги. Натомість присутній акт прийому-передачі консультаційно-правових послуг, який, враховуючи положення глави 52 ЦК України не може вважатися договором. Крім того, слід зазначити, що розмір витрат на правову допомогу, заявлений позивачем є необґрунтованим, оскільки визначений без урахування змісту п. 3 ст. 90 КАС України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 64 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 6, 17-19, 94, 102, 105, 158, 161, 162, 163, 183-2, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суддя

ВИРІШИВ:

          1.Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.

2.Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з з 01.06.2010 р. по 30.11.2010 року включно з підвищенням її пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням  раніш проведених виплат.

          3.Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва виплачувати пенсію ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.12.2010 року до внесення у порядку, передбаченому чинним законодавством, змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо розміру зазначеного підвищення.

          4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          5. Допустити негайне виконання пункту 2 постанови в межах платежу за один місяць.

          6.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 3,40 грн. державного мита.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через канцелярію суду першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

            Суддя: