Справа № 2а-682-1/11

       2а-1166-1/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2011 року                                                                       м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць І.Ю., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року позивач звернувся до суду з вище зазначеним позовом посилаючись на те, що Управлінням Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва неправомірно було відмовлено йому в перерахунку державної пенсії по інвалідності ІІ групи як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач нараховує та виплачує йому державну та додаткову пенсію у меншому розмірі, ніж зобов’язаний відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі –Закон № 796-ХІІ). Нарахування зазначених пенсій відповідач здійснює на підставі Постанов Кабінету Міністрів України. Враховуючи принцип пріорітетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами позивач просить: визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його перерахувати і виплатити йому як інваліду ІІ групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи державну та додаткову пенсію відповідно до вимого ст.ст. 50, 54, ст. 61 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку відповідно 8 прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян та 75% мінмальної пенсії за віком в період з 01.05.2010 р. по 31.12.2010 р. включно, а також зобов’язати відповідача у подальшому нараховувати та виплачувати пенсію позивачу у зазначених розмірах.

Відповідач надав свої заперечення проти позову, просить відмовити у його задоволенні, застосувати строк позовної давності, передбачений ст.ст. 99, 100 КАС України та проводити розгляд справи без участі його представника. Свої заперечення обґрунтовує тим, що пенсія позивачу (державна та додаткова за шкоду здоров’ю) нараховується відповідно до чинного законодавства, а саме Постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. № 654, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується лише при розрахунку пенсій, які призначаються відповідно до цього Закону. Крім того зазначив, що з огляду на ст.ст. 2, 6, 104 КАС України судовому захисту підлягають порушені права, а не ті, які можуть бути порушені, тому позовна вимоги щодо нарахування в майбутньому пенсій позивачу не підлягає задоволенню.

Ухвалою від 13.12.2010 р. залишено без розгляду позовні вимоги щодо перерахунку додаткової пенсії позивача за шкоду, заподіяну здоров’ю  за період з 01.05.2010 р. по 31.05.2010 р. у зв’язку із пропущенням строку на звернення до суду.

Суддя, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суддею встановлено, що позивач ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, має статус інваліда ІІ групи через захворювання, пов'язане з участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, що підтверджуються посвідченням серії НОМЕР_1 та Довідкою МСЕК від 26.05.1998 р. № 066707 (а.с. 7, 13).

Відповідно до ст. 49 Закону № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У ст. 54 Закону № 796-ХІІ наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та зазначено, що в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно із ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю , зокрема інвалідам ІІ групи –у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 даного Закону, виплата такої додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої за ст. 28 Закону від 09.07.2003 р. № 1058-ІV „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на  позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку державної та додаткової пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»було установлено, що пенсії, передбачені п. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ розраховуються виходячи із розміру 19,91 грн. Отже, мінімальний розмір пенсії по інвалідності ІІ групи визначений у розмірі 159,28 грн. (19,91 х 8). У подальшому ревізія розміру зазначених пенсій проведена Кабінетом Міністрів України у постановах від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. № 654.

Відповідач проводив нарахування пенсії позивача виходячи із того, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України. Затверджений Постановою Кабміну від 30.05.1997 № 523 порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи є чинним, а її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Постановами від 03.01.2002 № 1, від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. № 654 Кабінет міністрів України установив розмір суми, з якої проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, причому ця сума не відповідає розмірам мінімальної пенсії за віком.

Суддя, вирішуючи спір, бере до уваги, що з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативно-правовими актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Крім того, слід зазначити, що зміни, внесені до ст.ст. 50,  54 Закону № 796-ХІІ Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані Рішенням конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 неконституційними та не можуть бути підставою визначення розміру державної та додаткової пенсій.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 71 Закону № 796-ХІІ дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Враховуючи загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами суддя приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок державної пенсії позивача як інваліда ІІ групи 1 категорії осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01 червня 2010 р. по 30 листопада 2010 року включно в розмірі, визначеному ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ, з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Крім того суддя приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок додаткової пенсії позивача як інваліда ІІ групи 1 категорії осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01 червня 2010 року по 30 листопада 2010 року включно в розмірі, визначеному ст. 50 Закону № 796-ХІІ, з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Позовна вимога щодо нарахування у подальшому державної та додаткової пенсії позивачу як інваліду ІІ групи 1 категорії осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах, визначених відповідно ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону № 796-ХІІ, також підлягає задоволенню з урахуванням того, що дане рішення буде діяти до внесення у порядку, передбаченому законодавством змін до зазначених норм щодо розмірів отримуваних позивачем пенсій.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача що зобов'язання, встановлені в резолютивній частині рішення суду не можуть поширюватися на майбутнє, оскільки правовідносини щодо виплати пенсії є триваючими. На момент постановлення рішення існує факт порушення прав позивача щодо розміру отримуваних ним пеній. Постанови Кабінету Міністів України, на підставі яких позивачу нараховуються пенсії, а також Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є чинними. В такій ситуації у зв'язку з неоднозначністю правового регулювання розміру пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач, як орган державної влади позбавлений можливості вибору правової норми, що підлягає застосуванню, тому для повного захисту прав позивача та уникнення порушення принципу верховенства права суддя вбачає необхідність задоволення позовної вимоги про виплату в подальшому пенсії позивача у визначених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмірах, з урахуванням того, що дане рішення буде діяти до внесення у порядку, передбаченому законодавством змін до зазначеного Закону щодо розмірів отримуваних позивачем пенсій.

Позовна вимога щодо визнання дій відповідача протиправними не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки з урахуванням змісту ч. 4 ст. 105 КАС України не може бути заявлена у адміністративному позові.

Керуючись ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 6, 17-19, 94, 99-100, 102, 105, 158, 161, 162, 163, 183-2, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії задовольнити частково.

          2. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва починаючи з 01.01.2010 р. по 30.11.2010 р. включно перерахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, як інваліду ІІ групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, державну пенсію у розмірі, визначеному ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням раніше проведених виплат.

          3. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва починаючи з 01.06.2010 р. по 30.11.2010 р. включно перерахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, як інваліду ІІ групи 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсію у розмірі, визначеному ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням раніше проведених виплат.

          4. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва нараховувати та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, як інваліду ІІ групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, державну та додаткову пенсії у розмірах, визначених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які є чинними на момент постановлення рішення, починаючи з 01 грудня 2010 року до внесення у порядку, передбаченому чинним законодавством, змін до цього Закону щодо розміру зазначених пенсій.

          Допустити негайне виконання пунктів 2, 3 постанови суду в межах платежу за один місяць.

          У решті позовних вимог відмовити.

        Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через канцелярію суду першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

          Суддя: