справа №  2-462/11

                                                          РІШЕННЯ

                                                     Іменем України

 02.03.2011                                                          м. Дніпродзержинськ

  Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

   головуючого, судді  Похвалітої С.М.,

   при секретарі       Занковой О.С.,

за участю:

-          Позивача ОСОБА_1,

-          представника позивача - начальника Дніпродзержинського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» ОСОБА_2,

-          представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Дочірнього підприємства «Сонячне» Комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об’єднання» Чорного Георгія Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Дніпродзержинського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» ОСОБА_4 про стягнення збитків, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до начальника Дніпродзержинського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» ОСОБА_4 про стягнення збитків.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1, де й проживає з 25 вересня 1997 року. 30 січня 2009 року з відповідачем укладено договір про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області. 01 серпня 2010 року відповідачем в її квартиру був поданий неякісний струм, що призвело до виходу з ладу телевізора „ВЕКО” і лампи-економ, а також вона одержала значного удару по здоров’ю. У зв’язку з чим, їй була спричинена матеріальна шкода, яка складається з коштів витрачених на лікування серця на суму 135,86 грн. та 250 грн., частково понесені витрати в розмірі однієї третини, тобто 1 400 грн., ремонт телевізора та придбання нової лампи у розмірі 101,50 грн., а також моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. Тому, прохає суд розглянути питання та винести рішення про відшкодування збитків, заподіяних подачею неякісного електричного струму, а також нанесені удари по здоров’ю та неодноразові приниження честі в сумі 2 887,36 грн., стягнути судові витрати.   

У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, але в процесі розгляду справи уточнила їх, прохала суд стягнути з відповідача начальника Дніпродзержинського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 3 003 грн. 72 коп., моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. Посилалась на обставини викладені в позові. В судових дебатах позивач зменшила свої вимоги та прохала стягнути з відповідача лише 10 000 грн.

В судовому засіданні представник відповідача начальника Дніпродзержинського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» позовні вимоги не визнав, посилався на обставини викладені в запереченні, пояснив суду, що 31 липня 2010 року на диспетчерський пункт не надходило сигналу про високу напругу за адресою: АДРЕСА_1. На 01 серпня 2010 року о 11.50 год. диспетчер ОРГ прийняв заявку на високу напругу та ним була направлена оперативно-виїзна бригада на ТП-216 для заміру напруги по Рб-10, звідки запитаний вищезазначений будинок. Результати замірів в ТП-216 виявили, що напруга стабільна по фазам 235 В – що відповідає технічним вимогам. Після чого, диспетчер дав команду відключити на ТП-216 Рб-10 наругу та оглянути щитову будинку АДРЕСА_1. Після огляду щитової будинку разом з електриками КП ДЖО було виявлено відгортання крепіжного болта на дроті. Відповідно до акту розмежування балансової належності від 03 червня 2008 року електропроводка у будинку належить ДП „Сонячне” КП „ДЖО”, тобто відповідальність за виявлені збитки повинно нести те підприємство на балансі якого знаходиться щитова будинку АДРЕСА_1. Прохає суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет позову, Дочірнє підприємство „Сонячне” КП „ДЖО” вважав, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки не доведено факт того, що шкоди спричинена саме відповідачем. Також суду зазначив, що ДП „Сонячне” КП „ДЖО” електроенергію не виробляє та не поставляє, а також не продає її. Тому, висновки відповідача про те, що ДП „Сонячне” повинно відшкодувати позивачу спричинену матеріальну та моральну шкоду через неналежне виконання своїх зобов’язань відносно утримання електричних мереж, є помилковим.

Вислухавши позивача, представника відповідача, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає в квартирі № 1 будинку АДРЕСА_1 з 25 вересня 1997 року, що не заперечується відповідачем та підтверджується ордером на житлове приміщення № 39 від 22 вересня 1997 року (а.с.9).

Відповідно до договору № 058700 про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області від 30 січня 2009 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ „Енергопостачальна компанія” Дніпрообленерго” в особі начальника Дніпродзержинського РЕМ ОСОБА_5, останній взяв на себе обов’язок постачати споживачу по АДРЕСА_1 (а.с.10), що не заперечується представником відповідача.

Згідно до листа від 25 серпня 2010 року № 1419/203 Головного інженера Дніпродзержинського району електричних мереж Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго”, вбачається, що 01 серпня 2010 року о 11.50 год. диспетчер ОРГ прийняв заявку на високу напругу та ним була направлена оперативно-виїзна бригада на ТП-216 для заміру напруги по Рб-10, звідки запитаний вищезазначений будинок. Результати замірів в ТП-216 виявили, що напруга стабільна по фазам 235 В – що відповідає технічним вимогам. Після чого, диспетчер дав команду відключити на ТП-216 Рб-10 наругу та оглянути щитову будинку АДРЕСА_1. Після огляду щитової будинку разом з електриками КП ДЖО було виявлено відгортання крепіжного болта на дроті.  

У зв’язку із зазначеним, у квартирі позивача ОСОБА_1 вийшов з ладу телевізор та лампа.

Після чого, як встановлено в судовому засіданні позивач нібито з вини відповідача знаходилась на лікуванні, у зв’язку з чим нею були витрачені кошти у розмірі 3 003 грн. 72 коп. на що позивач надала суду виписний епікриз, копії чеків, оригінали чеків, квитанції та нібито спричинена й моральна шкода, яку вона оцінила в 100 000 грн.

Посилання позивача на те, що матеріальна шкода та моральна шкода спричинена саме з вини відповідача є безпідставними з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Так, відповідно до п.41 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення”, споживач електричної енергії має право на: отримання електричної енергії, якісні характеристики якої визначені державними стандартами; відшкодування згідно із законодавством збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав; якісне обслуговування енергопостачальником електричних мереж і приладів обліку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так, позивачем не надано суду ніяких доказів того, що відгортання крепіжного болта на дроті, яке було виявлено в щитовій будинку по АДРЕСА_1, сталося з вини відповідача - начальника Дніпродзержинського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» ОСОБА_4.

Враховуючи викладене та керуючись ст.24, ст.25, ч.1 ст.26, ч.2 ст.27 ЗУ «Про електроенергетику», п.41 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення”, ст. ст. 11, 16, 22, 23 527, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 3-6, 10, 11, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до начальника Дніпродзержинського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» ОСОБА_4 про стягнення збитків, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.     

Суддя                                                                                            Похваліта   С.   М.