Справа № 654/1722/21

Провадження №2/654/241/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2022 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

                                     головуючого судді Сіянко В.М.,

                                     за участю секретаря Петришак В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань Херсонської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору,-

                                                    у с т а н о в и в:

29 червня 2021 року до Голопристанського районного суду Херсонської області надійшов позов ОСОБА_1 до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору.

Позов мотивовано тим, що 15.04.2021 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та позивачкою було укладено кредитний договір №0674-8203, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем комісію та проценти за користування кредитом; строк кредиту – 70 днів, сума кредиту – 10000 грн, нараховані проценти – 7000 грн. Позивач вважає, що при укладанні кредитного договору були порушені її права як споживача. Зокрема, їй не були надані для ознайомлення Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Відповідач не надав час та можливість ознайомитися з умовами договору. Крім того, відповідачем не дотримано порядок укладення електронного договору. Враховуючи викладене позивачка просила визнати недійсним кредитний договір №0674-8203 від 15.04.2021.

Позивачка в позові також просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, але направив до суду відзив, згідно з яким позов не визнає повністю. Кредитний договір укладений між сторонами в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та відповідно до Правил надання споживчих кредитів. Посилання позивачки на порушення її прав як споживача є необґрунтованими та безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами, оцінивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

15 квітня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №0674-8203, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 10000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності.

Згідно з пунктом 1.4 цього договору строк Кредиту складає 70 календарних днів (10 тижнів), до 23.06.2021.

Протягом строку Кредиту розмір процентів за користування Кредитом складає 1 % від початкової суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. Проценти нараховуються з першого дня перерахування суми Кредиту позичальнику до закінчення визначеного договором строку, на який надається Кредит. Орієнтовна річна відсоткова ставка складає 365% (пункт 1.6 договору).

Позивач як на правові підстави заявлених позовних вимог посилалася, зокрема на статті 229, 230 ЦК України, статті 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам..

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів», в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Позивачем не зазначені обставини, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору, вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи ОСОБА_1 про введення в оману при укладенні договору спростовуються самим змістом договору, в якому чітко зазначено всі умови (що грошові кошти надавалися позичальнику в кредит на сімдесят днів і її було повідомлено про сплату 1 % на добу за користування кредитними коштами, що вона сама визнає), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 229, 230 ЦК України та ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, на обґрунтування заявленого позову позивач зазначала і про порушення відповідачем при укладенні оспорюваного правочину Закону України «Про електронну комерцію», а саме про відсутність електронного підпису на договорі.

У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом надання відповіді відповідачу електронним повідомленням про ознайомлення та повне і безумовне прийняття оферти відповідача, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором у вигляді смс-коду, який позивач і використала для підтвердження підписання кредитного договору.

У пункті 8 кредитного договору «Реквізити та Підписи Сторін» зазначено електронний підпис фізичної особи ОСОБА_1 – А756.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши , що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аргументи позовної заяви щодо відсутності доказів виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин суд не бере до уваги, оскільки позивач не надала доказів і судом не встановлено факту здійснення відповідачем дій, які сприяли б укладенню договору не нею. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Узагальнюючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки враховуючи специфіку укладення електронного правочину, позивач не надала належного та допустимого доказу наявності в діях відповідача умислу ввести її в оману щодо дійсних умов укладення договору, та саме вона ініціювала його укладення, маючи доступ до відкритої та повної інформації, розміщеної на офіційному сайті відповідача у відкритому доступі для невизначеного кола осіб. Не надала позивач і доказів, які свідчили б про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов. Доводи позивача про ненадання повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику ґрунтуються виключно на припущеннях позивача і спростовуються самим змістом договору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 267 ЦПК України,  суд,  -

                                                      у х в а л и в :

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 09 лютого 2022 року.

Суддя                                                                 В. М. Сіянко