Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 березня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів - Василевича В.С., Демянчук С.В.,
з участю секретаря судового засідання - Приходько Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Рівненська фабрика нетканих матеріалів" на рішення Рівненського районного суду від 21 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Рівненська фабрика нетканих матеріалів", Рівненської районної Ради про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею в частині користування земельною ділянкою на території Шпанівської сільської Ради Рівненського району площею 0,36 га , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського районного суду від 21 грудня 2010 року позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Рівненська фабрика нетканих матеріалів", Рівненської районної Ради про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею в частині користування земельною ділянкою на території Шпанівської сільської Ради Рівненського району площею 0,36 га задоволено в повному обсязі.
Визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею П-РВ № 000089, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 213, що виданий 10 грудня 1990 року, в частині користування ВАТ "Рівненська фабрика нетканих матеріалів" земельною ділянкою на території Шпанівської сільської Ради Рівненського району площею 0,36 га, за адресою: АДРЕСА_1.
Не погодившись з рішенням суду, ВАТ "Рівненська фабрика нетканих матеріалів" оскаржила його в апеляційному порядку.
Зазначає, що при його постановленні судом допущено порушення норм процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.
___________________________________________________________________________________________________________________
Справа 22-518 Головуючий у суді І інстанції - Красовський О.О.
Категорія –45 Доповідач –Шимків С.С.
Висновки суду не відповідають обставинам справи.
Суд не взяв до уваги їхні доводи про те, що об"єкти, які знаходяться на спірній земельній ділянці, не можуть вважатися такими, що потребують обслуговування, оскільки стан цих об"єктів такий, що артезіанської свердловини і трансформаторної підстанції, яка повинна обслуговувати цю артезіанську свердловину, фактично не існує.
Судом неправильно застосовано норми ст.ст. 152, 155 ЗК України. ОСОБА_1 не є ні власником, ні землекористувачем спірної земельної ділянки. Він тільки претендує на неї.
Крім того, відсутність формального права на земельну ділянку, на якій розташовані вищезазначені об"єкти, не позбавляє позивача можливості їх обслуговувати. З їхнього боку не чиниться ніяких перепон з цього приводу.
Просять скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_1 рішення суду вважає правильним. Просить про її відхилення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону належним чином не виконав.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (зміненим а.с. 122-124) з приводу захисту особистих майнових прав, яких він набув згідно договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон", зокрема: будівлі артезіанської свердловини АДРЕСА_1 загальною площею 15,1 кв.м. (а.с. 4-14). Спір виник не з приводу підприємницької діяльності.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що згідно з державним актом на право постійного користування землею № 000089 П-РВ вд 10 грудня 1999 року ВАТ "Рівненська фабрика нетканих матеріалів" надано у постйне користування для обслуговування будівель та споруд 1,24 га землі, які складаються з двох земельних ділянок площею 0,36 га та 0,88 га, в межах згідно з планом землекористування відповідно до рішення Рівненської районної Ради від 02 грудня 1997 року № 133 (а.с. 139-142).
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що існування державного акта на право постійного користування ВАТ "Рівненська фабрика нетканих матеріалів" спірною земельною ділянкою порушує гарантоване законом право позивача використовувати цю земельну ділянку для обслуговування артсвердловини АДРЕСА_1. При цьому, суд керувався нормами ст.ст. 151, 152, 155 ЗК України.
З такими висновками місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.
Статтею 152 ЗК України передбвено, що держава забезпечує громадянам та юридиним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.
Місцевий суд залишив поза увагою те, що оскільки захист прав громадян на земельну ділянку здійснюється шляхом визнання недійсним рішення органів виконавої влади або органів місцевого самоврядування, то визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею без визнання недійсним рішення, на підставі якого видано цей державний акт, є порушенням норм закону. ОСОБА_1 таких вимог не заявлялося.
Згідно ч. 2 ст. 153 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов"язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Однак судом не враховано, що ОСОБА_1 не є ані власником, ані належним користувачем спірної земельної ділянки.
Норми матеріального права судом застосовані невірно.
Спору із суб"єктом владних повноважень відносно землі немає.
З іншими позовними вимогами ОСОБА_1 до суду не звертався.
Виходячи з наведеного, оскаржуване рішення суду залишатися чинним не може.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 309, 316 ЦПК України, на підставі ст.ст. 92, 151, 152, 155 ЗК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Рівненська фабрика нетканих матеріалів" задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду від 21 грудня 2010 року скасувати.
ОСОБА_1 у задоволенні позову до Відкритого акціонерного товариства "Рівненська фабрика нетканих матеріалів", Рівненської районної Ради про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею в частині користування земельною ділянкою на території Шпанівської сільської Ради Рівненського району площею 0,36 га відмовити.
Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Василевич В.С.
Демянчук С.В