Справа № 2-1486/11

Р І  Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 року                                                                                          м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі :

головуючого судді Рогозіна С.В.,

при секретарі Сахарик М.В.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном. В позовній заяві вказує, що до 1992 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_3. До 18.08.2010 року вони проживали разом як сім'я у громадянському шлюбі у квартирі АДРЕСА_1, де відповідач і проживає на даний час.

18.08.2010 року, коли він повернувся по місцю свого проживання, по АДРЕСА_1, виявив, що замок вхідних дверей поміняно.

Крім того вказує, що дана квартира перебуває у спільному користуванні, в ній знаходяться його особисті речі та речі придбані ними спільно за час перебування у громадянському шлюбі. Він з 18.08.2010 року змушений був проживати спочатку у своєї матері, ОСОБА_4, АДРЕСА_2, а пізніше у квартирі АДРЕСА_6

Вважає дії відповідача незаконними, оскільки у відповідності з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та просить суд усунути перешкоди у користуванні його особистим та спільним з відповідачем майном та зобов'язати  відповідача надати йому ключ від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод у користуванні його особистим та їх спільним майном у майбутньому, шляхом обмеження доступу до квартири АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати по справі.

Відповідач позов заперечила повністю та пояснила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 та проживає за вказаною адресою разом із сином ОСОБА_5. З лютого 1992 р. з позивачем ОСОБА_1 розлучена.

Ордер на однокімнатну квартиру по АДРЕСА_6 був виданий на її прізвище в грудні 1987 р., так як її батьки розміняли свою 4-х кімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_3 на одно - і двокімнатну квартири.

При розгляді справи про розірвання шлюбу між нею і позивачем було обумовлено, що вона відмовляється від аліментів, дітей залишає собою, а ОСОБА_1 відмовляється від будь-яких прав на житло по АДРЕСА_1, яке вона мала отримати після розлучення. Також вона передала йому право власності на квартиру АДРЕСА_6

Квартира АДРЕСА_1 є її особистою власністю, про що свідчить ордер на житло.

З позивачем вона намагалася жити разом, але це не був громадянський шлюб. Придбаних ними спільно та особистих речей позивача в її квартирі немає. Просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що власником квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.02.2011 року виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради, є ОСОБА_2.

На підставі рішення Рівненського міського суду від 21 лютого 1992 року шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, дітей залишено на виховання матері.

Згідно ордеру на жиле приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу № 119 від 22 липня 1992 року, члену житлово-будівельного кооперативу „Побутовик” ОСОБА_2, було на сім’ю в складі трьох чоловік (на неї та двох дітей) надано квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Згідно довідки від 14 лютого 2011 року № 2 виданої ЖБК „Побутовик” пайові внески на квартиру було сплачено ОСОБА_2 повністю у 1992 року.

В даний час у квартирі № 203 за адресою місто Рівне, вулиця А. Мельника, № 14, зареєстрована та проживає відповідач ОСОБА_2

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 391 ЦК України, тільки власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у шлюбі не перебувають, членом ЖБК „Побутовик” ОСОБА_1 не був, спірна квартира надавалася для користування ОСОБА_2 без врахування позивача, як члена сім’ї основного квартиронаймача. Крім того, ОСОБА_1 не є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 та незареєстрований в даній квартирі.

За таких обставин суд вважає, що квартира АДРЕСА_1 не є спільним майном подружжя і тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині є недоведеними.

Крім того з пояснень відповідача, які підтверджені матеріалами справи вбачається, що в 1990 році на підставі рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради народних депутатів від 10.10.1990 року № 401 ОСОБА_3 було виключено із членів ЖБК в зв’язку з передачею паю чоловікові ОСОБА_1, а громадянина ОСОБА_1 було прийнято у члени кооперативу та закріплено за ним квартиру АДРЕСА_6

З дослідженого в судовому засіданні копії паспорта ОСОБА_1 вбачається, що він з 07 січня 1988 року зареєстрований у АДРЕСА_6

ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував проти того, що він є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_6 та проживає за даною адресою.

Отже, суд вважає, що діями ОСОБА_2 по заміні замка від вхідних дверей від квартири АДРЕСА_1 житлові права ОСОБА_1 не порушені.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 є одноособовим власником квартири за адресою АДРЕСА_1, суд вважає, що тільки їй надано право вирішувати кому та на яких умовах проживати в даній квартирі або користуватися нею. За таких обставин суд вважає, за неможливе захистити інтереси ОСОБА_1, шляхом зобов’язання відповідача не чинити перешкод в користуванні квартирою за адресою АДРЕСА_1. На переконання суду, позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними. Інших доказів існування його особистого або спільного з відповідачем майна у квартирі за адресою АДРЕСА_1 та доказів проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім’єю позивачем не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214, 215, 224, 225, 226, 233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном - відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.03.2011 року.

Суддя Рівненського

міського суду                                                                                  Рогозін С.В.