КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2007 № 34/482
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Мацько І.М., дов. б/н від 02.10.2007 року
від відповідача - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.10.2007
у справі № 34/482
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Автохаус Київ"
до Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 5271,42 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2007 року у справі№ 34/482 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Автохаус Київ” (далі-позивач) до Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (далі-відповідач) задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 4 403,45 грн. боргу 273,01 грн. інфляційних витрат, 107,49 грн. – 3% річних, 371,94 грн. пені, 99,77 грн. витрат по сплаті державного мита та 115,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду від 11.10.2007 року скасувати, та прийняти нове рішення яким у позові відмовити. Вважає, що зазначене рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та не відповідає вимогам ст. 4 ГПК України, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
В судовому засіданні 13.12.2007 року представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2007 року у справі № 34/482 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, оскільки вважає, що рішення є законним та обґрунтованим.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 14.02.2006 між позивачем та відповідачем було укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого позивач (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати комплекс робіт із технічного обслуговування і ремонту автомобіля (ів) відповідача (замовник), що здійснюються Виконавцем відповідно до вимог ДСТУ 2322-93 і ДСТУ 3649-97, за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і вчасно оплатити вказані роботи в порядку, у строк і на умовах, визначених цим договором.
Підрядник виконує роботи, використовуючи при цьому власні матеріали, устаткування, знаряддя праці, засоби та пристрої, агрегати, запасні частини, комплектуючі та інші витратні матеріали, якщо інший порядок не буде погоджений сторонами додатково (пункт 1.2 договору). Місце виконання робіт: СТО (пункт 1.3 договору).
Вартість робіт із технічного обслуговування та ремонту автомобілів (ів) Замовника визначається на підставі Прейскуранта цін на агрегати, запасні частини, матеріали, устаткування, комплектуючі та інші витратні матеріали, що діяв на дату подачі заявки Замовника, а також вартості конкретної роботи відповідно до розцінок підрядника (пункт 3.1 договору).
Пунктом 3.4 договору передбачено, що замовник сплачує вартість виконаних робіт на підставі Акта виконаних робіт у строк не пізніше трьох банківських днів з дати його підписання, шляхом перерахування безготівкових коштів банківським переказом на рахунок підрядника.
Згідно з пунктом 5.4 договору за порушення замовником строку оплати вартості робіт згідно положень статті 3 даного договору, замовнику нараховується пеня за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання.
05.12.2006 на підставі вказаного договору відповідачем було передано позивачу автомобіль “ОМЕОА-В ОРЕІ” державний номер 49710 КА для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту, що підтверджується Актом передання-прийняття ДТЗ, його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.
Факт проведення позивачем відповідних ремонтних робіт та технічного обслуговування вказаного автомобіля на суму 4403,45 грн. підтверджується актом виконаних робіт №4002471 від 06.12.2006, довіреністю серії ЯМШ № 309646 від 04.12.2006 та актом передання-прийняття ДТЗ, його складових після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.
Вказана довіреність видана Барандичу Олексію Володимировичу на отримання за договором “ ремонту а/м Опель-Омега”. Зазначена особа підписувала з боку відповідача і акти передання-прийняття зазначеного автомобіля та акт виконаних робіт.
Виконані роботи прийняті відповідачем у повному обсязі, претензій до якості виконаних робіт відповідачем заявлено не було, про що свідчить Акт виконаних робіт № Н4002471 від 06.12.2006.
Надані скаржником до апеляційної скарги додаткові докази, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки заказ – наряд № Н000010569оформлений 03.01.2006 року, в той час як договір підряду, яким врегульовано спірні правовідносини сторін, підписано 14.02.2006 року; копія акту виконаних робіт № 4000933 від 13.11.2006 року містить печатку відповідача та підпис заступника Голови правління, в той час, як аналогічний акт від 13.11.2006 року , який досліджувався судом першої інстанції і копія якого знаходиться в матеріалах справи, містить лише підпис довіреної особи – Бондаренко А.І.
Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Більше того, в матеріалах справи наявні закази – наряди, довіреності, платіжні доручення про сплату послуг за проведені роботи, акти виконаних робіт за період з 17.02.2006 року по 05.12.2006 року, які свідчать про усталену практику відносин між сторонами за договором підряду від 14.02.2006 року № 3/92.1/02-2006.
Позивачем 06.12.2006 було виставлено відповідачу рахунок № С4002471 на суму 4403,45 грн., але останнім він не був оплачений.
Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, відповідач у встановлений пунктом 3.4 договору строк свого зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт не виконав.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГПК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, що підтверджується актом виконаних робіт №4002471 від 06.12.2006 року, довіреністю та актом передання – прийняття ДТЗ, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 403,45 грн. боргу є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому, апеляційний суд погоджується з тим, що вимоги позивача щодо стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є законними і обґрунтованими.
Як вбачається із матеріалів справи Акт виконаних робіт було підписано 06.12.2006, а тому відповідач згідно з пунктом 3.4 договору та ст. 253 ЦК України повинен був сплатити суму боргу в строк до 11.12.2006.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати в сумі 273,01 грн. розраховані позивачем відповідно до рекомендацій викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р за період січень - серпень 2007 року.
Три відсотки річних підлягають стягненню за період з 12.12.2006 до 04.10.2007 (297 днів) і складають 107,49 гри. Позивачем у розрахунку 3% річних помилково визначено початок перебігу строку прострочення.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано,
У зв'язку з вищезазначеним, за період з 12.12.2006 року до 31.05.2007 року підлягає стягненню пеня в розмірі 350,71 грн., за період з 01.06.2007 року до 11.06.2007 року - 21,23 грн. Таким чином, стягненню підлягає пеня у сумі 371,94 грн.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2007 року у справі № 34/482 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” без задоволення.
2.Матеріали справи № 34/482 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
18.12.07 (відправлено)