Справа № 2-56/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

02 березня 2011 року                                                                                      м. Кузнецовськ  

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого  судді                                            Зейкана І.Ю.

при секретарі судового засідання                    Нафєєвій Н.В.

за участю

позивача                                                             ОСОБА_1

представника позивача                                    ОСОБА_2

відповідача                                                          ОСОБА_3

представника відповідача                                    ОСОБА_4

представника третьої особи                          Кречик С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні  Кузнецовського міського суду Рівненської області справу за позовом ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та інтересах дитини ОСОБА_6 до  ОСОБА_3 та Кузнецовського міського комунального підприємства про усунення перешкод у користуванні житлом і встановлення порядку користування ним,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду Рівненської області звернулась ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_6, до ОСОБА_3 та Кузнецовського міського комунального підприємства з позовними вимогами:

-          зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_6 у користуванні житловою квартирою АДРЕСА_1.

-          зобов'язати ОСОБА_3 надати ОСОБА_1, ОСОБА_6 ключі від вхідних дверей житлової квартири АДРЕСА_1

- встановити наступний порядок користування житловою квартирою АДРЕСА_1: виділити в користування ОСОБА_1, ОСОБА_6 ізольовану житлову кімнату, площею 15,9 кв.м., а ОСОБА_3 - житлову кімнату площею 11,7 кв. м. та залишити у загальному спільному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 решту службових та підсобних приміщень: кухню, площею 7,90 кв.м., ванну кімнату, площею 2,70 кв. м., санітарний вузол, площею 1,40 кв.м., коридор, площею 8,9 кв.м., лоджію, площею 3,8 кв.м.

-  зобов'язати Кузнецовської міське комунальне підприємство укласти з ОСОБА_1, ОСОБА_3 окремі договори найму на виділені їм в користування житлові приміщення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.09.2002          року у міському відділі реєстрації актів громадянського стану м. Вінниці вона і відповідач зареєстрували шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_6. Після народження дитини, у 2004 році для них, згідно договору найму жилого приміщення в будинках державного і комунального житлового фонду № 561 від 21.12.2004 року,  надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1

За умовами п. 1.1 вказаного договору найму наймодавець Кузнецовської міське комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна дільниця №1»надає наймачу і членам його сім'ї: дружині ОСОБА_1 та сину ОСОБА_6 у безстрокове користування житло - ізольовану квартиру, що складається з 2-х кімнат загальною площею 48,5 кв. м., у тому числі кімнату площею 15,90 кв. м., кімнату площею 11,70 кв. м., кухні (7,90 кв.м.), ванної кімнати (2,70), санітарного вузла (1,40 кв.м.), коридору (8,9 кв.м.), лоджії (3,8 кв.м.).

Після народження сина, у зв'язку з необхідністю догляду за дитиною, за згодою чоловіка ОСОБА_3 вона переїхала до своєї матері за адресою: АДРЕСА_2

Після виходу з декретної відпустки, у зв'язку з необхідністю догляду за дитиною, яка хронічно хворіла вона за згодою чоловіка продовжила проживати в помешканні матері і працювати у м. Вінниці.

До 2008 року продовжувала жити з ОСОБА_3 однією сім'єю, періодично зустрічалась з ним по місцю проживання та у спірній квартирі та з часом довідалась, що з ініціативи відповідача їх шлюб розірвано заочним рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області 31.10.2006 року, тому лише 19.06.2008 року отримала свідоцтво про розлучення від 19.06.2008 року.

Після цього ОСОБА_3 подав до суду позов про визнання її та малолітньої дитини такими, що втратили право користування жилим приміщенням із зняттям з реєстраційного обліку. Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області у справі № 2-114/09 від 30.12.2009 року в задоволенні позову відмовлено, його правомірність визнана ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 02.03.2010 року та ухвалою Верховного Суду України від 16.07.2010 року.

Рішенням суду першої інстанції, яке набуло законної сили встановлено, що я була тимчасово відсутня у квартирі з поважних причин, а саме внаслідок необхідності перебування біля малолітньої дитини ОСОБА_6, яка потребує догляду за віком та станом здоров'я, а також внаслідок неправомірної поведінки ОСОБА_3, який без їхньої згоди в порушення ст. 98 ЖК України поселив в квартиру інших осіб, чим унеможливив їхнє проживання в ній.

З вини відповідача вони вимушені без жодних прав проживати в гуртожитку Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

Виходячи з того, що згідно ордеру та договору найму право користування житловим приміщенням має лише відповідач та вона з малолітньою дитиною ОСОБА_6, відповідач без їх згоди незаконно поселив у квартиру сторонніх осіб, перешкоджає в користуванні ними, свідомо обмежує малолітню дитину ОСОБА_6 гарантованих прав на житло, на достойне матеріальне забезпечення., що встановлено наданими судовими рішеннями, тому вона має право на отримання житлової кімнати більшою площею та встановлення порядку користування  житловими приміщеннями.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, дала пояснення аналогічні за змістом до обставин, якими обґрунтовувала позов. Крім того, додатково пояснила, що   у спірній квартирі була декілька раз. А саме у кінці 2005 року, 2-3 дні, та 02.09.2010 року. Будь-яких речей її та дитини у квартирі немає. Вважає, що ОСОБА_3 повинен був передати їй ключі від квартири у кінці 2005 року. Особисто до нього не зверталась з вимогою про передачу ключів. Вважає, що присутність теперішньої дружини у квартирі є перешкодою, оскільки остання її ображала 02.09.2010 року. На поставлене запитання з проханням назвати перелік дій ОСОБА_3 щодо перешкоджання їй у користування квартирою, вказала, що крім не надання ключів інших дій не було.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому позовні вимоги підтримала повністю, пояснила, що підтримує всі обставини, викладені у позовній заяві та пояснення позивача, інших пояснень не має.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю та пояснив, що у вересні 2002 року він та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дитина син ОСОБА_6. Після закінчення ВНЗ в липні 2003 року він був направлений як молодий спеціаліст на роботу до м. Кузнецовськ, на Рівненську АЕС. В той час сімейні стосунки між ними погіршились, ОСОБА_1 постійно йому дорікала,що він не заробляє і взагалі не має бажання з ним жити разом однією сім'єю. Попри його намагання і благання жити разом вона у вересні 2003 року виставила його речі і сказала, що не буде жити з ним, на той час вони ще проживали у АДРЕСА_3

У листопаді 2003 р. він офіційно прийнятий на роботу на Рівненську АЕС. ОСОБА_1 з сином категорично відмовилась переїжджати до нього попри його прохання жити разом. У жовтні 2003 р., ОСОБА_1 намагалась подати позов в м. Вінниці про стягнення аліментів з нього, що із робила в листопаді 2003р., при цьому його як відповідача не було повідомлено про розгляд справи, хоча на той час він ще першої заробітної плати не отримав. Вже тоді було видно,що відповідач не мала бажання жити разом зі ним і це очевидно.

Твердження ОСОБА_1 у своєму позові до нього, що за його згодою після народження дитини вона переїхала до своєї матері в с. Велика Бушинка, у зв'язку з необхідністю догляду за дитиною - не відповідає дійсності, так як з дня народження і до кінця 2005 року вона з сином проживала в АДРЕСА_3, за цією ж адресою отримує аліменти, а дитина знаходиться на обліку в лікарні в м. Вінниця.

У листопаді 2004 йому як молодому спеціалісту надана двокімнатну квартиру, і тоді ОСОБА_1 не захотіла їхати до нього попри його благання, і за певну суму грошей вона вислала йому свій паспорт, щоб він зміг прописатись у квартирі, так як в ЖЕД не приймали ордер без паспорта дружини, з якою він вже не жив, але формально перебував у шлюбі, хоча шлюб вже фактично розпався. Після отримання квартири, у січні 2005 р. під час його відпустки коли він зустрічався з сином, то передав ОСОБА_1 комплект ключів від квартири, щоб вона коли приїде з дитиною, змогла б без перешкод потрапити до квартири.

31 жовтня 2006 року шлюб між ним і ОСОБА_1 було розірвано, яка вже майже рік працювала на державній службі, жодних намагань жити у спірній квартирі не виявляла, заявляла йому, що у неї перспективна робота, і їхати кудись в інше місце не збирається, а буде будувати кар'єру в м. Вінниця жодних перешкод в користуванні житлом її з сином він не чинив, навпаки вмовляв її переїхати жити в спірну квартиру, на що отримав категоричну відмову, таким чином ОСОБА_1 сама вибрала своє місце проживання в іншому населеному пункті, а саме в м. Вінниця.

ОСОБА_1 ніколи не користувалася спірною квартирою і не намагалась вселитись в цю квартиру. Приїжджала до нього в гості в Кузнецовської квартиру всього двічі - один раз в грудні 2005 року, другий - на початку 2006 року. В той час, коли в них уже в лютому 2004 року була малосімейна, і з листопада 2004 року - двокімнатна квартира в м. Кузнецовську, ОСОБА_1 надала перевагу проживанню з дитиною у зйомній квартирі в м. Вінниця.

20 жовтня 2007 році одружився з ОСОБА_5 яка зараз є його дружиною, в березні 2009 р. у них народився син ОСОБА_10.

Після подання ним у 2008 році позову в суд, у грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до прокуратури Рівненської обл.. з заявою, про те, що він їй з сином перешкоджає в користуванні спірним житлом, але проведеною перевіркою встановлено,що об'єктивних фактів створення перешкод  ОСОБА_3 у користуванні квартирою не встановлено.

Твердження відповідача про те, що він нібито поселив у спірну квартиру сторонніх осіб, які їй перешкоджають там проживати не відповідає дійсності. Так як його малолітній син ОСОБА_10 постійно поселений ним і проживає в квартирі законно, і згода на це ОСОБА_1 не потрібна. Його дружина на період відпустки по догляду за дитиною також проживає в цій квартирі.

Навіть тоді, коли ОСОБА_1 приїхала в спірну квартиру 2 вересня 2010 року, їй та сину перешкод в користуванні житлом ніхто не створював, а навпаки вона сама з сином зайшла до квартири.

Цього дня до нього зателефонувала його теперішня дружина ОСОБА_5 та повідомила, що до них у квартиру прийшла ОСОБА_1 і вказує, що це її квартира, а вона щоб забиралась з квартири, оскільки вона тут ніхто. Після цього він зателефонував у міліцію та повідомив про погрози його дружині, а сам поїхав додому. Коли приїхав, то працівників міліції вже не було, у квартирі була ОСОБА_1, дружина ОСОБА_5. Він повідомив їй, щоб вона проживала у квартирі і ніхто їй перешкод не чинить. Вона через деякий час сказала, що їй потрібно у справах по м. Кузнецовську, і просила його підвезти. Але він поспішав на роботу, тому відмовив. Після того, коли вона пішла більше у квартиру не приходила. Аналогічні за змістом показання дав ОСОБА_3 під час допиту його як свідка.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала повністю, підтримала пояснення відповідача.

Представник третьої особи –служби у справах дітей виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Кречик С.В. не заперечувала проти задоволення вимог про зобов’язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та надати ключі від вхідних дверей. Щодо вимог про встановлення порядку користування та зобов’язання укладення окремих договорів найму поклалась на розсуд суду, пояснивши, що при задоволенні позову, будуть порушуватись права дитини, яка на даний час там фактично проживає, а тому служба у справах дітей не може прийти до однозначного висновку з цього питання.

Відповідач Кузнецовської міське комунальне підприємство свого представника у судове засідання не надав, просив розгляд справи провести за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази у справі прийшов до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю з наступних підстав.  

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_11 показала, що у вересні 2010 року до неї у квартиру зайшла ОСОБА_5, дружина ОСОБА_3, та повідомила, що до них у квартиру прийшла ОСОБА_1 та влаштувала сварку, а тому попросила, щоб вона пішла разом з нею у квартиру, щоб побачити всі події. Коли вона зайшла у квартиру, то побачила, що  ОСОБА_1 знаходилась на дивані з дитиною. У цій же кімнаті знаходилася спільна дитина ОСОБА_3 та ОСОБА_5. ОСОБА_1 була у розгніваному стані і казала, щоб ОСОБА_5 вибиралась з квартири. Під час спілкування ОСОБА_1 вирішила переодягнутись та попросила їх щоб вони вийшли з кімнати. Вони вийшли і вона переодягнулась. Ніхто їй не заважав. ОСОБА_5 казала, що не заперечує, щоб ОСОБА_1 залишалась у квартирі. ОСОБА_5 не виганяла ОСОБА_1 з квартири і не вчиняла будь-яких інших дій, які б перешкоджали б ОСОБА_1 користуватись житлом.

Допитаний у судовому засідання як свідок дільничний інспектор міліції Кузнецовського МВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_12 показав, що 02.09.2010 року черговий по відділку направив його до спірної квартири з приводу сварки. Коли прийшов то побачив двох жінок та двох дітей. Коли відбирав пояснення в однієї, то зрозумів, що вона теперішня дружина ОСОБА_3, а інша колишня дружина. Теперішня дружина пояснила, що інша  погрожує їй, виганяє з квартири. Колишня дружина від дачі пояснень відмовилась та дістала надруковану заяву і сказала, що вона хоче її подати, щоб правоохоронні органи засвідчили факт перешкоджання їй у користуванні квартирою.

З копії ордеру на жиле приміщення №171153, виданому виконавчим комітетом Кузнецовської міської ради народних депутатів 25.11.2004 року, ОСОБА_3 з сім’єю у складі дружини ОСОБА_1 та сина ОСОБА_6 видано ордер на право заняття жилого приміщення житловою площею 31,60 кв.м., яке складається з 2 житлових кімнат за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до копії договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 21.12.2004 року, між начальником ЖЕД-1, яка діє на підставі статуту Кузнецовського міського комунального підприємства та ОСОБА_3, вбачається, що ОСОБА_3 та членам його сім’ї ОСОБА_1 та ОСОБА_6 надано у безстрокове користування квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 48,5 кв.м, житловою площею 27,6 кв.м., у тому числі: кімната –15,90 кв.м., кімната  - 11,70 кв.м., кухні площею 7,90 кв.м., ванної кімнати площею 2,70 кв.м., санітарного вузла площею 1,40 кв.м., коридору площею 8,9 кв.м., лоджії площею 3,8 кв.м.

У спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 (син ОСОБА_3 від шлюбу із ОСОБА_5). Дана обставина підтверджується копією довідки Житлово-експлуатаційної дільниці №1 Кузнецовського міського комунального підприємства №1600 від 06.10.10 та актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 07.10.2010 року, складеним службою у справах дітей виконавчого комітету Кузнецовської міської ради. Сторони не оспорюють правомірність реєстрації жильців спірної квартири.

У судовому засіданні встановлено, що позивач у спірній квартирі була всього три рази: у грудні 2005 року, весною 2006 року та 02 вересня 2010 року. Позивач вважає, що перешкоди у проживанні їй почали створювати після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 із ОСОБА_5, з початку 2008 року. Проте, у своїй позовній заяві вказує, що на даний час не пред’являє вимогу про виселення будь-якого із спірної квартири і такої вимоги не подавала. Крім того, у судовому засіданні встановлено, що позивач разом з сином вільно зайшли до спірної квартири.

Фактичне постійне проживання ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_6 у гуртожитку Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників за адресою: АДРЕСА_4 з 1 січня 2008 року, а з 1 вересня 2009 року з сином, підтверджується копіями довідок вказаного інституту №431 від 12.11.2009 року та №60 від 22.10.2010 року,  копією акту обстеження житлово-побутових умов, затвердженого 19.08.2010 року начальником служби у справах дітей Вінницької міської ради, копіями довідок Середньої загальноосвітньої школи  №16 м. Вінниці №142 від 07.05.2010 року та №191/1 від 17.08.2010 року., копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1.

З пояснень позивача вбачається, що інших дій, крім ненадання ключа від вхідних дверей квартири, які б перешкоджали б у користуванні спірною квартирою, відповідач не вчиняв.

Проте, відповідач у судовому засіданні, у присутності учасників процесу, передав позивачу ключі від вхідних дверей квартири та від тамбуру.  

Доводи ОСОБА_1 про перешкоди їй та її сину у користуванні квартирою 02.09.2010 року, суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11

Таким чином, позивач не надала суду доказів щодо відсутності у неї та дитини ОСОБА_6 вільного доступу до спірної квартири, а тому суд приходить до висновку про безпідставність  позовних вимог щодо зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_6 у користуванні житловою квартирою АДРЕСА_1 та надати ключі від вхідних дверей.

Розглянувши вимоги щодо визначення порядку користування спірною квартирою та зобов’язання Кузнецовського міського комунального підприємства укласти окремі договори найму з позивачем та ОСОБА_3, суд прийшов до висновку, що у задоволенні цих вимог слід відмовити повністю.

Суд виходив з того, що відповідно до ст.104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 ЖК України. У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.  Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

Спірна квартира складається з двох ізольованих кімнат, площею 15,90 кв.м, 11,70 кв.м., коридору площею 8,9 кв.м., ванної кімнати площею 2,70 кв.м., санітарного вузла площею 1,40 кв. м, кухні площею 7,90 кв.м., лоджії площею 3,80 кв.м.,  загальна площа квартири складає 48,50 кв.м., жила площа квартири складає - 27,60 кв.м.

Таким чином, на кожного з чотирьох мешканців у цій квартирі, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_1 припадає по 6,90 кв.м. житлової площі.

Виділення в користування ОСОБА_3 та сину ОСОБА_10 кімнати житловою площею 11,70 кв.м. значно погіршить їх житлові умови, оскільки у квартирі на двох припадає 13,80 кв.м. житлової площі. Окрім цього, виділення у користування ОСОБА_1 та її ОСОБА_6 кімнати площею 15,70 кв.м., позбавляє вільного користування лоджією, площею 3,8 кв.м., вихід на яку є лише з цієї кімнати.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року, в силу ст.104 ЖК  суд вправі  задовольнити  вимоги  члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення,  якщо  жилу  площу,  що  припадає  на  нього  (або   з урахуванням   укладеної   угоди  про  порядок  користування  жилим приміщенням),  може   бути   виділено   у   вигляді   ізольованого приміщення,  яке  складається з однієї або кількох кімнат,  розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. Поділ не може бути допущений,  коли це призведе до штучного погіршення житлових  умов позивача  і  викличе  необхідність  постановки  його на облік,  як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Відповідно до п.2 постанови виконавчого комітету Рівненської обласної ради народних депутатів та президіуму обласної ради профспілок від 26.12.1984 року, на квартирний облік приймаються громадяни, які мають жилу прощу менше шести квадратних метрів на кожного члена сім’ї.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 63, 64, 104 ЖК України, ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та інтересах дитини ОСОБА_6 до  ОСОБА_3, Кузнецовського міського комунального підприємства про усунення перешкод у користуванні житлом і встановлення порядку користування ним відмовити повністю у зв’язку з безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її отримання.

Головуючий суддя                                                                                                       І.Зейкан