Україна

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ  РАЙОННИЙ СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ ОБДАСТІ

 Справа  № 2-а-519/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

/в порядку скороченого провадження/

28 лютого 2011 рокум.Городище

          Суддя Городищенського районного суду Черкаської області Синиця Л.П. розглянувши, в порядку скороченого провадження,  позовну заяву  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та його поновлення; визнання бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області щодо нарахування та виплати несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – незаконної; зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.08.2010 року по даний час з урахуванням зміни прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність та в подальшому виплачувати у повному розмірі, -

                                                                    встановив :

      позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного Фонду України в Городищенському районі Черкаської області про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та його поновлення; визнання бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області щодо нарахування та виплати несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – незаконної; зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2009 року по даний час з урахуванням зміни прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність та в подальшому виплачувати у повному розмірі.

          На обґрунтування своїх позовних вимог позивач в позовній заяві зазначила, що є пенсіонеркою, згідно положень ст.1 Закону України №2195-ІV від 18.11.04 "Про соціальний захист дітей війни" (далі-Закон), є дитиною війни, у зв'язку з чим, їй на підставі ст.6 Закону, починаючи з 01.01.2006 р. повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Дізнавшись, що визначена Законом 30% надбавка до пенсії позивачу протиправно не виплачувалась, вона, звернулась до управління ПФУ у Городищенському районі Черкаської області з проханням нарахувати і виплатити грошові кошти починаючи з             01.01.2009р. на що отримала лист з відмовою.

         Відповідно до підпункту 4 п.2.1 розділу 2 Положення про управління ПФУ, що затверджене постановою ПФУ від 30.04.02 за №8-2, нарахування і виплата 30% надбавки до пенсії відноситься до компетенції відповідача, який, відповідно до п. 1.2 розділу І Положення, у своїй діяльності повинен керуватись Конституцією і Законом, та, згідно п.2.4 розділу 2 Положення, зобов'язаний суворо дотримуватись законних інтересів громадян.

        Позивач вважає відмову районного УПФ України в проведенні нарахування й виплати 30% надбавки до пенсії з 01.01.2006 р. у повному обсязі незаконною та такою, що порушує право, яке визначено ст. 6 Закону та гарантоване ч.2 ст. 3, 8, 22, 46, 92 Конституцією України, в підтвердження чого позивач навів наступні неспростовні докази.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, що гарантовано п.п.1 та 6 ст. 92 Конституції, а, згідно ст. 7 Закону, фінансове забезпечення соціальних гарантій, що визначені ст. 6 Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відповідно до ч. З ст. 22 Конституції України, у разі прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а тому, згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законом.

            Конституційний Суд України цілою низкою преюдиціальних рішень (№8-рп 99 від 06.07.99, №5-рп/2002 від 20.03.02, №7-рп/04 від 17.03.04. №20-рп 04 від 01.12.04, №-5-рп 2005 від 22.09.05, №6рп/2007 від 09.07.07 по справі №1-29/2007, №10-рп 2008 від 22.05.08 по справі 1-28/2008) вже визнав такі дії держави (порушення права та невиплату 30% надбавки) неконституційними, а своїм останнім рішенням №26-рп/08 від 27.11.08 по справі №1-37/08 офіційно розтлумачив Кабінету Міністрів, що законами про державний бюджет не можна вносити зміни до чинних законів, зупиняти їх чи скасовувати, або встановлювати інше правове регулювання правовідносин (наприклад - Постановою КМ №530 від 28.05.08), які є предметом інших Законів, адже держава не може відмовлятись від гарантованих Конституцією та визначених фінансових зобов'язань по забезпеченню прав людини, скасовувати їх чи обмежувати.

           За таких обставин справи, коли Закон є чинним, а положення бюджетних законів на 2006-2008 роки чи постанова КМУ №530 від 28.05.08, що стосуються виплат 30% надбавки дітям війни у 2009 та 2011 роках, є неконституційними (суперечать Конституції та Закону) з часу їх прийняття, позивач просить суд при вирішенні спору керуватись принципом верховенства права, що закріплений у ст. 8 Конституції і ст. 8 КАС України та, на підставі постанови №9 від 01.11.96 Пленуму Верховного суду України "Про застосування Конституції України при здійснена правосуддя", оцінювати зміст будь-якого закону (про бюджет) чи іншого нормативні-правового акту (постанови КМУ №530) з точки зору його відповідності Конституції і в усіх випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії та законодавство, яке їй не суперечить.

          При  цьому,  відповідно  до  ч.  2  ст.  46  ЗУ "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 87 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", підвищена пенсія з урахуванням 30% надбавки, яка, згідно ч. 2 ст. 46 Конституції України, визначена цим законом, повинна виплачуватись за минулий час без обмеження, а ще, згідно ст. 56 Конституції, позивач має право на відшкодування за рахунок держави в особі відповідача завданої протиправними діяннями матеріальної (суму невиплаченої (заборгованої) 30% надбавки до пенсії у повному розмірі починаючи з 01.01.2006 р.) чи моральної шкоди.

          Разом з тим, ст. 1173 і 1175 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі дією чи бездіяльністю органу державної влади або в результаті прийняття органами державної влади нормативно-правового акту, що був визнаний неконституційним і скасований, відшкодовується державою незалежно від вини посадових осіб цих органів.

          Таким чином, на підставі ст. 21 КАСУ та враховуючи рішення КСУ №19-рп/2010 від 09.09.10 по справі  №1-40/2010, переконливо позивач просить суд застосовувати при вирішенні справи вище зазначені норми матеріального права, адже порушення (обмеження) права на виплату 30% надбавки до пенсії сталось внаслідок діянь (прийняття законів, постанов) та інших порушень, які нині визнані неконституційними, а тому вимоги є законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Частинами 1 й 3 ст. 99 КАСУ встановлено, що для захисту прав та інтересів цим кодексом та іншими законами можуть встановлюватись строки для звернення до адміністративного суду, які обчислюються з дня, коли стало відомо про порушення прав, а, згідно ч. 4 ст. 99, якщо позивач скористався досудовим порядком вирішення спору, обчислюється з дня коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень, що підтверджується у часі зверненням до відповідача та отриманням його листа з відмовою.

          Оскільки, про порушення права на 30% надбавку до пенсії, позивачу стало відомо лише нещодавно - офіційно з листа відповідача як про порушення права у сфері публічно-правових відносин, а тому позивач стверджує, що термін для звернення до  суду, коли їй стало відомо про такі обставини, не пройшов, а якщо й пропущений - то лише за поважних причин, адже самостійно  розібратись  у  всіх  суперечностях   законодавства,   які регулювали  право на 30% надбавку до  пенсії,  не  було  можливим.  Як  законослухняний громадянин, позивач була переконана, що Верховна рада й Кабінет міністрів приймаючи постанови, які не порушували (обмежували) права й не суперечили ст.ст. 3. -46, 48, 55, 56, 64, 68, 92, 95 Конституції України, а відповідач нараховував та виплачував надбавку до пенсії відповідно до вимог Закону й Конституції України.

          З  урахуванням  вище  викладеного позивачу стало відомо й зрозуміло, що їй як дитині війни незаконно щомісяця не виплачувались 30% надбавка до пенсії, що і стало підставами для звернення до відповідача, а нині - до суду.

            Незаконність відмови відповідача у виплаті 30% надбавки починаючи 01.01.06 р. з посиланням на відсутність для цього підстав є порушенням права позивача й положень Міжнародної Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", що підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини по справі "Кечко проти України", адже реалізація позивачем права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, які передбачені Законом, не повинно залежати від бюджетних асигнувань та не може бути причинами невиконання органами влади зобов'язань, що визначені Законом та гарантовані Конституцією України. То ж, на підставі ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позивач просить суд застосовувати при розгляді справи Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

          На підставі викладеного вище, рішень Конституційного суду України №8-рп/99 від 06.07.99, №5-рп/2002 від 20.03.02, №7-рп/04 від 17.03.04, №20-рп/04 від 01.12.04, №5-рп/2005 від 22.09.05, №6рп/2007 від 09.07.07 по справі №1-29/2007, №10-рп/2008 від 22.05.08 по справі №1-28/2008 та №26-рп/2008 від 27.11.08 по справі №1-37/08, №19-рп/2010 від 09.09.2010 р. по справі №1-40/2010, частини 2 ст. З, ст. 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 і  ч. 2 ст. 46 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 87 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", ст. 1173 і 1175 ЦК України, керуючись постановами Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.96 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" та №8 від 13.06.07 "Про незалежність судової влади", положеннями Конституції України як актом прямої дії, що передбачені ч. 2 ст. З і 6, ст. 8, 19, 22, 46, 48, 55, 56, 64, 68, 92, 95, 152 та ст. 6, 8, 9, 18, 19, 21, 71, 94, 99, п.2 ст. 100, 102, 104-107, 159, 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  позивач просить суд прийняти до розгляду позов, визнати причини пропущення строку для звернення до суду поважними та поновити пропущений за поважних причин строк для звернення до суду за захистом свого права на 30% надбавку до пенсії з 01.01.2009р. по даний час, визнати діяння (бездіяльність та відмову) управління Пенсійного Фонду України в Городищенському районі Черкаської області щодо нарахування і виплати несплаченої державної соціальної допомоги, як дитині війни (30% надбавки до пенсії з 01.01.2009р. по даний час) незаконними, зобов'язати управління Пенсійного Фонду в Городищенському районі Черкаської області нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну 30% надбавку, передбачену ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.2009р. по даний час з урахуванням зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також нараховувати і виплачувати 30% надбавку у повному розмірі в подальшому.

     За ухвалою судді Городищенського районного суду Черкаської області від 11.02.2011р., позовні вимоги ОСОБА_1, позивача по справі, за період часу з 01.01.2009 року по 08.08.2010 року включно, залишені без розгляду, застосовано строки позовної давності, що передбачені ч.2 ст. 99 КАС України. По інший частині позовних вимог, відповідно до ст. 183-2 КАС України прийнято ухвалу про відкриття скороченого провадження.

      25.02.2011 року вищенаведені ухвали отримані позивачем (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за №1950000132707), ухвала щодо залишення без розгляду частини позовних вимог за період часу з 01.01.2009 року по 08.08.2010 року, включно, не оскаржена в апеляційному порядку.

         Відповідач – Управління пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області, після отримання копії позовної заяви та ухвал,  не оскаржуючи ухвалу про залишення без розгляду частини позовних вимог ОСОБА_1, позивача по справі, за період часу з 01.01.2009 року по 08.08.2010 року, включно, надіслав заперечення на позов, де вказав, що стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що дітям війни пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно зі статтею 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітям війни здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Так, частиною першою цієї статті встановлено, що при наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу  мінімальний розмір пенсії встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, частиною третьою цієї статті встановлено, що таким чином визначений мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для обчислення розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Тобто, для визначення доплат або підвищень пенсій не застосовується.

         У Законі України «Про державний бюджет України на 2007 рік» виплата щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» була передбачена в розмірі 50% від розміру надбавки, передбаченої учасникам війни, за умови, що людина, яка має статус «дитина війни» за життя визнана інвалідом.

       З 01.01.2008 року питання виплати підвищень до пенсії дітям війни законодавчо врегульовано Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (пп. 2 п. 41 розділу ІІ) та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530, згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії підвищуються на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

           З 01.01.2009 року виплата дітям війни проводиться у тому ж розмірі, що і в 2008 році згідно п. 8 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

           Тому, дітям війни з 01.01.2008 року і по даний час виплачується щомісячно по 47 грн., з 01.04.2008 – 48,10 грн., з 01.07.200 – 48,20 грн., з 01.10.2008 по даний час – 49,80 грн..

       Окрім того, управління наполягає на відмові у задоволенні позову  у зв’язку з порушеним шестимісячним терміном позовної давності відповідно ст.ст. 99-100 КАС України.

       Крім того, вимога позивача, яка мітить зобов’язання управління в подальшому проводити щомісячні виплати з перерахунком згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не може бути задоволена судом, оскільки, суд не наділений повноваженнями на прийняття рішення з приводу майбутніх правовідносин, які не настали. Також дана вимога суперечить змісту чинного законодавства України. Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому правового регулювання суспільних відносин.

        Враховуючи викладене та те, що до бюджету Пенсійного фонду, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України, кошти на збільшення підвищення дітям війни не виділялися, у органів Пенсійного фонду не було і на даний час не має законних підстав для збільшення цієї виплати.

     На підставі наведеного  УПФ в Городищенському районі Черкаської області, відповідач по справі, вважає, що діє правомірно та в межах чинного законодавства.

          Суддя опрацювавши та вивчивши матеріали позовної заяви, заперечення, при вирішенні спору, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, вважає, що вимоги позивача підлягають до часткового задоволення в силу слідуючого.

        Згідно  до  вимог Конституції  України  (ч.2 ст.19),  органи  державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи мають право вчиняти дії та приймати рішення виключно в межах наданих їм повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України.

        Пенсійний Фонд України  діє  на  підставі  положення  «Про  Пенсійний  Фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. за №121/2001, і є центральним органом виконавчої влади, на який покладено обов’язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування виплат пенсій, та здійснює свої повноваження на підставі п.15 вказаного положення через створенні в установленому порядку його територіальні управління, по ефективному використанню коштів Пенсійного Фонду України. Згідно з п.п. 7 п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. за №8-2, управління відповідно до покладених на них завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства. Пунктом 4.2 вищенаведеного Положення, передбачено, що Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банках (у тому числі валютні), печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

           Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997р. №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному, і з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі.  

           Відповідно  до ст.  22  Конституції  України  при  прийнятті  нових  законів  або внесення до них змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Ст.46 Конституції України гарантований державою рівень соціального захисту, в тому числі соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижче від прожиткового мінімуму.

           Згідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195–ІV   від  18.11.2004р.,  дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

       Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» № 2195–ІV   від  18.11.2004р., котрий набрав чинності з 01.01.2006р., дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України –    ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей».

         Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від  20.10.2009р. за №1646-УІ  у статті 1,  встановлено прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність  в розрахунку на місяць у розмірі:  з 01.11.2009р. – 573,00грн., з 01.01.2010р. – 695,00грн., з 01.04.2010р. – 706,00грн., з 01.07.2010р. – 709,00грн., з 01.10.2010р. – 723,00грн., з 01.12.2010р. – 734,00грн. розмір державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

        Як встановлено та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, відповідно до вимог ст. 1 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»   № 2195–ІV від  18.11.2004р. набула статус дитини війни, а тому за ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач – Управління Пенсійного фонду в Городищенському районі Черкаської області не здійснював зазначені виплати у вищенаведених розмірах, посилаючись на відсутність відповідних коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.  

       Згідно довідки про невиплачену  надбавку, заперечень до позову та пояснень викладених у позовній заяві і доданих до неї документів, відповідач  з  01.01.2008р. виплачує позивачу підвищення до пенсії у розмірі, застосовуючи положення п. 8 постанови КМУ №530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а не ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195–ІV від 18.11.2004р., ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р., ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»  від  20.10.2009р. за №1646-УІ,  і  з 01.10.2008р. по даний час розмір надбавки  «дітям війни» становить 49,80грн. .

      Враховуючи те, що позивачем недоотримана щомісячна соціальна державна допомога, суд, вважає, доведеною вимогу позивача про зобов’язання Управління пенсійного фонду в Городищенському районі Черкаської області нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.08.2010 року по даний час з урахуванням зміни прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, так як, при визначені  розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей», відповідачу, слід, застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність – ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»    № 1058-ІV від 09 липня 2003 року, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.  І при розрахунку державної пенсії, передбаченої  ЗУ № 2195–ІV від  18.11.2004р., застосуванню підлягає  розмір прожиткового мінімум для осіб, котрі втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визнається мінімальний розмір пенсії за віком, бо Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (рішення у справі «Качко проти України»).  Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком.

          Отже, положення ч.3 ст. 28 ЗУ  № 1058-ІУ від 09 липня 2003 року, не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки  чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058- ІV.

           З огляду на вищевикладене,  вбачається, що управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195-ІV від  18.11.2004р. і здійснити позивачу відповідні нарахування,  але у порушення вимог вказаної статті відповідач таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.

     Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни, як і на не визначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни,  суд,  до уваги не бере.

        Що  стосується  позовної  вимоги  про  зобов’язання  нараховувати   щомісячно державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі при нарахуванні пенсії, то суд, вважає, що в цій частині, слід, відмовити, бо дані правовідносини між сторонами ще не виникли, а суд наділений лише повноваженнями розглядати ті правовідносини, які  настали.

          Керуючись вищенаведеним та положеннями Конституції України, Законом України «Про соціальних захист дітей війни» №2195-ІV  від  18.11.2004р., Положенням  «Про Пенсійний Фонд України», затвердженим Указом Президента України від 01.03.2002р. за №121/2001, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. за №8-2, Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.1997р. №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), Законом України ««Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058- ІV від 09.07.2003р., Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»  від  20.10.2009р. за №1646-УІ, ст. ст. 6, 8, 9, 11, 12, 17, 18, 70, 71,  159, 160 - 163, 185, 186, 183-2 КАС України,   суд, -

                                                                  п о с т а н о в и в :

          Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та його поновлення; визнання бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області щодо нарахування та виплати несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – незаконної; зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.08.2010 року по даний час з урахуванням зміни прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність та в подальшому виплачувати у повному розмірі  -  задовольнити частково.

        Визнати бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області щодо нарахування та виплати, несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  від 18.11.2004р. за №2195-ІУ –  незаконною.

     Зобов’язати  Управління пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області  нарахувати  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,  та виплатити недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. за №2195-ІУ, з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р.,  за період  часу з  09.08.2010р.  по  09.02.2011р.,  з  урахуванням сум,  виплачених в цей період.

         В іншій частині позовних вимог –  відмовити.

       Стягнути з Державного бюджету України на  користь ОСОБА_1,               ІНФОРМАЦІЯ_2,  судовий збір в  розмірі 3 (три) грн. 40 коп. .                                          

        Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Городищенський районний суд Черкаської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

Суддя Л. П. Синиця