Черкаський районний суд Черкаської області    

                            Справа № 2-84/11

Р  І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          15 березня 2011 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

                    головуючого судді                                                  Іваненка І. В.

                    при секретарі                                                            Пазенко О. О.

                    за участю представника позивача                              Нуянзіної Г. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Руськополянської сільської ради Черкаського району до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих внаслідок пожежі, -

ВСТАНОВИВ:

          Сільрада звернулася до відповідачів з указаним позовом.

          В обґрунтування своїх вимог указує, що 22 січня 2010 року о 09 годині 00 хвилин відповідно до акту прийому-передачі сільський голова Шапран А. М. передав відповідачу ОСОБА_3, який проживає у АДРЕСА_1 належний сільраді автомобіль Деу Ланос для проведення робіт з підключення електрообладнання. В той же день близько 11 години 00 хвилин у гаражі указаного домоволодіння, яке належить матері ОСОБА_3 ОСОБА_2, трапилася пожежа, внаслідок якої указаний автомобіль згорів. Відповідно до довідки ГУ МНС України в Черкаській області від 12 лютого 2010 року, причиною пожежі стало порушення правил пожежної безпеки при експлуатації пічного опалення в гаражі. Вважають, що відповідачі завдали сільраді збитки внаслідок знищення автомобіля.

          Просять суд, уточнивши вимоги, стягнути солідарно з відповідачів визначену експертним шляхом суму вартості знищеного автомобіля на дату пожежі у розмірі 44 844 гривні 60 копійок, а також відшкодувати судові витрати.

          У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала. Зазначила, що указаний автомобіль є власністю сільради. Цим автомобілем у 2009 році користування син сільського голови ОСОБА_6, який на той час був начальником комунального господарства села, відповідно до наявного розпорядження (а.с. 48). У 2009 році він розбив цю машину, ремонтував її за власний рахунок і поставив у гараж відповідачів з метою закінчення ремонту електрообладнання. Правових підстав для користування чи розпорядження автомобілем у день пожежі не було, оскільки указане вище розпорядження стосувалося лише кількох днів у червні 2009 року, окремих рішень з цього приводу сільрада чи виконком не приймали. Просто він, як особа, що розбила автомобіль, був зобов’язаний в силу усних домовленостей відремонтувати його за власний кошт.

          Відповідачі позов не визнали, просили у задоволенні позову відмовити. Відповідач ОСОБА_2 пояснила, що указане домоволодіння дійсно належить їй одноосібно, й вона певний період часу тому займалася підприємницькою діяльністю щодо ремонту автомобілів. Однак станом на 22 січня 2010 року вона перебувала у лікарні, про цей автомобіль і факт пожежі довідалася лише постфактум зі слів сина.

ОСОБА_3 пояснив, що його знайомий ОСОБА_6 22 січня 2010 року попросив його поставити указаний автомобіль у гараж його домоволодіння для того, щоб пізніше привезти туди фахівця з підключення електрообладнання в автомобілі. Жодних робіт з ремонту автомобіля він сам виконувати не мав. Він погодився, й вони разом ОСОБА_6 закотили автомобіль в гараж. ОСОБА_6 поїхав, але через деякий час вони знову зустрілися і разом поїхали в ліс вирішити питання про можливість придбати дрова. Перед поїздкою до лісу, оскільки було дуже холодно, він затопив піч у гаражі, й вони поїхали. Приблизно через 20 хвилин йому подзвонила сестра і повідомила, що горить гараж. Вони швидко повернулися, однак пожежа вже була великою. Гараж та автомобіль згоріли. Вважає, що не має нести відповідальності за шкоду автомобілю, оскільки ОСОБА_6 сам просив його поставити автомобіль у гараж, жодних домовленостей чи актів прийому-передачі не було.

          Свідок ОСОБА_6 в цілому підтвердив обставини, викладені ОСОБА_3 Підтвердив, що розбив службове авто, ремонтував його за власний кошт, й з метою закінчення ремонту попросив ОСОБА_3 поставити автомобіль в його гараж. Зазначив, що автомобіль передавався ОСОБА_3 по акту.

          Експерт ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив, що його висновок щодо вартості знищеного автомобіля виконаний відповідно до діючих норм. У висновку враховано, що автомобіль на час пожежі був відремонтований після ДТП, й ремонт ще не був повністю закінченим.

          Заслухавши учасників розгляду справи, вивчивши матеріали, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини. У 2009 році син сільського голови села Руська Поляна Черкаського району ОСОБА_6, який працював і працює у комунальній службі сільради, розбив належний сільраді автомобіль Деу Ланос, який узявся ремонтувати за власний кошт. Після основного ремонту 22 січня 2010 року він попросив свого знайомого              ОСОБА_3 поставити не повністю відремонтований автомобіль у гараж домоволодіння його матері у АДРЕСА_1 з метою пізніше доставити туди фахівця для закінчення ремонту електрообладнання. ОСОБА_3, не поставивши до відома свою матір, яка перебувала у лікарні, погодився. ОСОБА_6 та ОСОБА_3 загнали автомобіль в гараж. Через деякий час в цей же день вони знову зустрілися і вирішили поїхати в ліс для вирішення питання про придбання дров. Оскільки було холодно, ОСОБА_3 розтопив піч у гаражі, і вони поїхали у ліс. Внаслідок порушення правил експлуатації печі виникла пожежа, й належний сільраді автомобіль згорів разом із гаражем.

          Суд встановив, що жодних окремих домовленостей між сільрадою та відповідачами з приводу ремонту, збереження, тощо автомобіля не було, поставлення автомобіля в гараж відповідачів являло собою приватну ініціативу сина голови сільради ОСОБА_6 Акт прийому передачі від 22 січня 2010 року (а.с. 3) суд оцінює критично, оскільки він взагалі не являється актом прийому-передачі чогось, адже у ньому відсутня приймаюча сторона. Суд вважає цей акт невдалою спробою зі сторони сільради підвести штучну правову підставу для обґрунтування перебування автомобіля сільради у гаражі відповідачів на час пожежі.

          Крім цього, на прохання суду, представник сільради не змогла надати жодних документів щодо обґрунтування права сина голови сільради користуватися і розпоряджатися майном територіальної громади села (автомобілем) станом на 22 січня 2010 року.

          Таким чином, станом на 22 січня 2010 року указаний автомобіль без достатніх правових підстав знаходився у користуванні ОСОБА_6, який на той час перебував у трудових відносинах з сільрадою, проти чого сільрада не заперечувала, бажаючи, щоб він відновив пошкоджений ним автомобіль. Тому по факту відносин, що склалися, це майно було усно довірене посадовими особами сільради ОСОБА_6, а не відповідачам. Рішення про поставлення автомобіля в гараж відповідачів ОСОБА_6 приймав сам.

Тому, суд вважає, що за наявних обставин справи сільрада не має права вимагати відшкодування шкоди з відповідачів напряму, тобто в обхід вирішення питання про відповідальність особи-працівника, якій таке майно безпосередньо усно було довірене, чи яка фактично користувалася ним з відома сільради без будь-який оформлених правових підстав.

Оскільки клопотання про залучення співвідповідачів по справі позивачем не заявлялося, суд вважає, що у задоволенні заявленого в існуючому вигляді позову слід відмовити.

Керуючись указаним вище, а також ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Руськополянської сільської ради Черкаського району до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих внаслідок пожежі, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подання у               десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:І. В. Іваненко