ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.12.2007 | Справа №2-23/11021-2007А |
за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9),
до відповідачів:
1.Паливно-енергетичного комплексу «Современник», (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 73),
2. Малого приватного підприємства «ЛугКонд», (91000, м. Луганськ, кв. Мирний, 8/18 44),
про визнання недійсною угоди та стягнення 315020,00грн.,
Суддя Г.М.Іщенко
при секретарі Лауман Ю.С.
представники:
Від позивача – Рибалко Ю.Л. - старший державний податковий інспектор юридичного відділу, дов. від 05.04.2006р. №6515/9/10,
Від відповідачів:
1.Аметова Е.М. - представник, дов. від 10.01.2007р.,
2. не з’явився, повідомлений належним чином,
Суть спору: Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим звернулась до господарського суду АР Крим із адміністративним позовом до Паливно-енергетичного комплексу «Современник», Малого приватного підприємства «ЛугКонд» про визнання недійсним договору №46 від 25.02.2005р., укладеному між відповідачами та стягнення з Паливно-енергетичного комплексу «Современник» 315020,00грн. в порядку статей 207,208 Господарського кодексу України.
При цьому позивач вважає, що наявність умислу підтверджується навмисними діями засновника Малого приватного підприємства «ЛугКонд», який створив підприємство без наміру займатися підприємницькою діяльністю, усвідомлював або повинен був усвідомлювати протиправність дій щодо підписання установчих документів.
Відповідач (1) позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що услуги за договором з Малим приватним підприємством «ЛугКонд» отримані, цей факт не оспорюється податковим органом та підтверджується витратними накладними та податковими накладними. Більш того, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим робить висновок про наявність наміру тільки у однієї сторони за договором – у Малого приватного підприємства «ЛугКонд». Однак, згідно частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, за наявності намірів лише у однієї із сторін все отримане нею повинне бути повернене іншій стороні, а отримане останньою, що належить їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави, (аркуш справи 48,49).
Відповідач (2) відзиву на позовну заяву не надав, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи повідомлений належним чином судовою повісткою. Причини неявки суду невідомі.
Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України», до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані сторонами докази, суд,
встановив:
Згідно статтям 43, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів в одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.
Діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (стаття 3 Господарського кодексу України).
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та за метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Таким чином, з аналізу зазначених норм законодавства не випливає, що господарська діяльність підсумком якої є збиток, або неотримання очікуваного прибутку, не є господарською діяльністю у розумінні чинного законодавства.
Суб’єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються (стаття 19 Цивільного кодексу України).
Актом перевірки Паливно-енергетичного комплексу «Современник» від 21.04.2006р. №276/23-2/24870616 встановлено, що між Паливно-енергетичним комплексом «Современник» (покупець) та Малим приватним підприємством «ЛугКонд»(продавець) укладений договір №46 від 25.02.2005р. про надання інформаційно-консультаційних послуг.
На виконання вказаного договору за актами здачі-приймання №268 і №266 від 30.04.2005р. Мале приватне підприємство «ЛугКонд» виконав на користь Паливно-енергетичного комплексу «Современник» інформаційно-консультаційні послуги на загальну суму 315020,00грн. (у тому числі податок на додану вартість в сумі 59614,00грн.). На суму наданих послуг Малим приватним підприємством «ЛугКонд» надані податкові накладні №266 і №268 від 30.04.2005р.
Як вбачається із акту перевірки рішенням Артемівського районного суду м. Луганську від 26.08.2004р. визнано недійсним установчі документи Малого приватного підприємства «ЛугКонд» з моменту реєстрації, тобто, з 01.12.1999р., скасовано державну реєстрацію Малого приватного підприємства «ЛугКонд», визнано недійсною реєстрація Малого приватного підприємства «ЛугКонд» в якості платника податку на додану вартість з дати внесення в реєстр платників податку на додану вартість.
Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим прийшла до висновку, що у даному випадку наявність умислу підтверджується навмисними діями засновника Малого приватного підприємства «ЛугКонд», який створив підприємство без наміру займатися підприємницькою діяльністю, усвідомлював або повинен був усвідомлювати протиправність дій щодо підписання установчих документів.
Однак, поза увагою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим залишився той факт, що надання послуг з інформаційно-консультаційних послуг підтверджується витратними накладними, податковими накладними, що не оспорюється позивачем по справі.
Судова палата з адміністративних справ Верховного Суду України у постанові від 14.02.2006р. (справа №21-321), вказує, що сам факт скасування державної реєстрації не тягне за собою недійсність всіх правочинів, які укладені з моменту його реєстрації і до моменту виключення із державного реєстру.
Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надані суду докази, які підтверджують, що Мале приватне підприємство «ЛугКонд» виключено із Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України.
Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим не прийнято до уваги, що визнання у судовому порядку недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту реєстрації не є підставою для визнання недійсними вчиненими їм з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність тільки при наявності вини, що знайшло своє відображення у постанові Судової палати з господарських справ Верховного Суду України від 11.11.2004р.
Що стосується посилань Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на рішення Артемівського районного суду м. Луганську від 26.08.2004р., яким визнані недійсними установчі документи Малого приватного підприємства «ЛугКонд» з моменту реєстрації, скасовано державну реєстрацію Малого приватного підприємства «ЛугКонд», визнано недійсною реєстрація Малого приватного підприємства «ЛугКонд» в якості платника податку на додану вартість з дати внесення в реєстр платників податку на додану вартість, то слід зазначити, що предметом дослідження за цим спором була лише відповідність засновницьких документів Малого приватного підприємства «ЛугКонд» вимогам діючого законодавства. Сам факт припинення державної реєстрації не свідчить про те, що правочини, які були укладені Паливно-енергетичним комплексом «Современник» з Малим приватним підприємством «ЛугКонд» протиречать інтересам держави та суспільства, тобто, є протиправними.
Більш того, юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставах визнання його засновницьких документів недійсними повинно бути здійснення ліквідаційної процедури, в ході якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації не тягне за собою недійсність всіх правочинів, укладених з моменту його реєстрації і до моменту виключення із Державного реєстру (постанова Судової палати з адміністративних справ Верховного Суду України від 14.02.2006р. по справі №21-321).
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем на підтвердження виконання умов договору від 25.02.2005р. №46 були надані витратні накладні, податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.
Державною податковою інспекцію у м. Сімферополі АР Крим не спростовані доводи відповідача про те, що на момент здійснення господарської операції, продавець - Мале приватне підприємство «ЛугКонд» перебував в Єдиному державному реєстрі.
За таких обставин покупець (Паливно-енергетичний комплекс «Современник») не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим робить висновок про наявність наміру тільки у однієї сторони за договором – у Малого приватного підприємства «ЛугКонд».Однак, згідно частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, за наявності намірів лише у однієї із сторін все отримане нею повинне бути повернене іншій стороні, а отримане останньою, що належить їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави. Проте, позивач просить стягнути в дохід держави всю суму, отриману за договором.
Кодекс адміністративного судочинства України, зокрема, стаття 162 не передбачає рішення за позовам суб’єкта владних повноважень про визнання недійсним договору, укладеного між двома суб’єктами господарювання.
Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим не вказана норма права, відповідно до якої договір може бути визнаний недійсним. Статті 207 і 208 Господарського кодексу України передбачають недійсність господарських зобов’язань, а не визнання договору недійсним. Статтею 179 Господарського кодексу України визначені загальні умови укладення договорів, що породжують господарські зобов’язання. Статтею 626 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що договором є угода двох або більш сторін, направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків, договір може бути розірваний тільки у судовому порядку. Стаття 215 Цивільного кодексу України передбачає підстави для визнання правочину недійсним. Проте згідно пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державна податкова служба має право подавати позови до підприємств тільки про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави грошових коштів. На подачу позову про визнання правочину недійсним у Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим не має повноважень, встановленим вказаним законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсним договору від 25.02.2005р. №46, укладеному між Паливно-енергетичним комплексом «Современник» та Малим приватним підприємством «ЛугКонд», та стягнення з Поливно-енергетичного комплексу «Современник» 315020,00грн.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 12 грудня 2007року.
У повному обсязі постанову складено 17 грудня 2007р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.