ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319

 

ПОСТАНОВА

 

Іменем України

11.12.2007

Справа №2-23/6813-2007А

 

за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1),

до відповідача Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі  АР Крим( 97100, АР Крим, Нижньогірський район, смт.Нижньогірський, вул.Шкільна,16),

про визнання протиправними дії та скасування рішень,

                                                                                                                                 суддя Г.М.Іщенко

                                                                                  при секретарі  Лауман Ю.С.

представники:

Від позивача - ОСОБА_2- представник, дов. від  14.11.2006р.,

Від відповідача - Грязнова Г.М. - завідуючій юридичним сектором, дов. від 09.01.2007р. №55/8/10-0,

Суть спору: фізична особа - підприємець ОСОБА_1звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим про визнання протиправними дій відповідача, які стосуються проведення перевірок та скасування рішень Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим від 07.02.2007р.: №0000292300 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1412,50грн. та №0000302300 про застосування штрафних санкцій в розмірі 160,00грн., (аркуш справи 7).

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву та у доповненнях до відзиву зазначив, що перевірку проведено відповідно діючого законодавства, оскаржувані рішення є законними і обґрунтованими, (аркуші справи 25,40).

Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України», до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на  обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної  дії, розгляду справи.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані сторонами докази, суд

 

                                                              встановив :

 

25.01.2007р. Державною податковою інспекцією в Нижньогірському районі АР Крим проведено перевірку господарського об'єкту - кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що належить позивачу, про що складений акт №01200046/2300, (аркуш справи 8).

На підставі акту перевірки від 25.01.2007р. Державною податковою інспекцією в Нижньогірському районі АР Крим прийняті рішення від 07.02.2007р.: №0000292300 про застосування штрафних санкцій в сумі 1412,50грн. за порушення частин 1,2,6,10,13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій в розмірі 40,00грн.; за незберігання книг обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну в розмірі 340,00грн.; за незберігання контрольних стрічок протягом встановленого терміну в розмірі 170,00грн.; за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка відображена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій в розмірі 862,50грн.;  та  №00003302300  про застосування штрафних санкцій  в розмірі 160грн. за порушення пункту 1 статті 7 закону України «Про патентування деяких видів підприємницької  діяльності», (аркуші справи 23,24).

Суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є  частково обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з  метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь  у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею.72 цього Кодексу.

Суд вважає безпідставними вимоги позивача про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим, які стосуються проведення перевірок 25.01.2007р. суб'єкта господарювання ОСОБА_1, через наступне.

Перевірки порядку проведення розрахунків із споживачами за готівкові грошові кошти здійснюються органами державної податкової служби відповідно до статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг».

Згідно частини 4 статті 16 Закону планові і позапланові перевірки осіб, які використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством України, зокрема  відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до пункту 4 статті 10, пункту 2 статті 11 Закону, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за додержанням  порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Матеріали справи свідчать, що перевірка господарської одиниці - кафе проходила в рамках  повноважень, даних Законом України «Про державну податкову службу в Україні», що свідчить про її законність.

Повноваження відповідача по застосуванню фінансових санкцій за порушення у сфері розрахунків, передбачені статтями 15, 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відсутність актів законодавства, які б більш детально регулювали порядок перевірки використання реєстраторів розрахункових операцій не може бути перешкодою для застосування фінансових санкцій, встановлених вказаним Законом.

Отже, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача відносно визнання протиправними дії Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим, які стосуються проведення перевірок 25.01.2007р. суб'єкта господарювання ОСОБА_1, що є підставою для відмови у позові у цій частині.

Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві  є будь-які фактичні  дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, у якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави  для прийняття рішень про застосування штрафних санкцій.

Спірним рішенням від 07.02.2007р. №0000292300 до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 1412,50грн., а саме: 40,00грн. - за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій; 340,00грн.- за незберігання книг обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну; 170,00грн. - за незберігання контрольних стрічок протягом встановленого терміну; 862,50грн.- за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка відображена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Фінансові санкції в сумі 40,00грн. застосовані до позивача за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі пункту 1 статті 17 того ж Закону за реалізацію товарів без застосування реєстратора розрахункових операцій із роздрукуванням відповідних розрахункових документів. Актом перевірки встановлено, що позивачем здійснена реалізація товару на суму 8,00грн. При цьому операція через реєстратор розрахункових операцій не проведена, розрахунковий документ (чек) не виданий, що тягне за собою застосування штрафної санкцій в розмірі 40,00грн. (8,00грн.х5).

Фінансові санкції в сумі  862,50грн. застосовані до позивача за порушення пункту 13 статті 3  Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі статті 22 того ж Закону за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка відображена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а саме: актом перевірки встановлена невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка відображена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій  в розмірі 172,50грн., що тягне за собою застосування фінансової санкції в  сумі  862,50грн.(172,50грн.х5).  

Ці факти є належне встановленими, оскільки підтверджуються актом перевірки та не оскаржуються позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею72 цього Кодексу.

Позивачем недоведені достатні докази, які  спростовують факти відповідача,  викладені в акті перевірки, що є підставою для відмови позивачу у позові про скасування рішення №0000292300 від 07.02.2007р. в частині застосування  штрафних санкцій в сумі 902,50грн.      (40,00грн. + 862,50грн.).

Згідно спірному рішенню від 07.02.2007р. №0000292300 фінансові санкції в розмірах   340,00грн. та 170,00грн. застосовані до позивача за незберігання книг обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну та  за не зберігання контрольних стрічок протягом встановленого терміну.

Однак, у судовому засіданні 11.12.2007р. оглянути оригінали: книги обліку розрахункових операцій та контрольних стрічок за перевіряємий період, тобто, відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в  розмірі 510,00грн. (340,00грн. + 170,00грн.), що є підставою для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення від 07.02.2007р. №0000292300 в цій частині.

Спірним рішення від 07.02.2007р. №0000302300 до позивача застосовані  штрафні санкції в розмірі 160,00грн. за  порушення порядку використання торгового патенту, за що  пунктом 1 статті 8 Закону України «Про патентування  деяких видів підприємницької діяльності» до позивача застосована штрафна санкція в розмірі місячної вартості патенту, яка складає 160,00грн. Однак, поза увагою відповідача залишився той факт, що у позивач є торговий патент серії ТПА №610597 від 27.11.2006р. терміном з 01.12.2006р. по 30.11.2007р., (аркуш справи 15).

Суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 510,00грн. та в сумі 160,00грн. згідно спірним рішенням  є неправомірним і висновки акту перевірки від 25.01.2007р. згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.

У зв'язку з чим суд дійшов висновку, що акт перевірки від 25.01.2007р. в частині фіксування фактів: незберігання книг обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну, незберігання контрольних стрічок, порушення порядку використання торгового патенту, як докази у справі, одержані з порушенням закону.

Відповідно до частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України судом не приймається акт перевірки від 25.01.2007р., як доказ встановлення фактів порушення позивачем пунктів 6,10 статті 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»  пункту 1 статті 7 Закону України «Про патентування  деяких видів підприємницької діяльності».

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначеного порушення, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається  на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірних рішень про застосування штрафних санкцій в розмірі 160,00грн. та в розмірі 510,00грн. відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких умов факти порушення позивачем пунктів 6,10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пункту 1 статті 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» слід вважати неналежно встановленими, отже, застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 160,00грн.         (згідно спірному рішенню від 07.02.2007р. №0000302300) та в розмірі 510,00грн. (340,00грн. +170,00грн. згідно спірному рішенню №0000292300 від 07.02.2007р.) неправомірно.

Згідно з частиною 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на  обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі «ОСОБА_3 проти України» Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання у його право на мірне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу. У даному випадку застосування фінансових санкцій у сумі 670,00грн. передбачає вилучення у фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірних рішень відповідача, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання до позивача були застосовані неправомірно фінансові санкції. Слід, також, враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірні рішення підлягають скасуванню: №0000292300 від 07.02.2007р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 510,00грн.) і №0000302300 від 07.02.2007р.  про застосування штрафних санкцій в сумі 1690,00грн.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та  Законами України.

За таких обставин справи, позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 1,49грн. з Державного бюджету України на підставі частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні  11 грудня 2007р. 

У повному обсязі постанову складено 17 грудня 2007року. 

На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,  

 

                                                  П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Скасувати рішення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим №0000302300 від 07.02.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 160,00грн.

3.          Скасувати  рішення  Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим №0000292300 від 07.02.2007р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі  510,00грн.

4.          В частині скасування рішення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим №0000292300 від 07.02.2007р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 902,50грн. в позові відмовити.

5.          В частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим, які стосуються проведення перевірок 25.01.2007р. суб'єкта господарювання ОСОБА_1 в позові відмовити.

6.          Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1,49грн. судового  збору.

 

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.     

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

 

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко Г.М.