РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" вересня 2006 р. | Справа № 4/236-3044 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
Розглянув справу
за позовом Військового прокурора Чернігівського гарнізону, вул. Шевченка, 57, м.Чернігів, 14000, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Повітряно-флотський проспект, 6, м. Київ 168, 03168
до Об'єднання заготівельно-виробничих підприємств Гусятинського районного споживчого товариства, вул. Лепкого, 3б, смт. Гусятин, Тернопільська область, 48201
про стягнення 4830 грн. 00 коп.
За участю представників сторін:
позивача: Гудима Л.Я. –довіреність №220/137/д від 21.03.2006 р.
відповідача: Помазанська С.І. –довіреність №85 від 21.08.2006 р.
прокурора: Данилюк С.М. - слідчий військової частини військової прокуратури
Тернопільського гарнізону (посвідчення №76 від 27.08.2004 р.)
Суть справи:
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін і військової прокуратури Тернопільського гарнізону процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України, роз’яснено.
Військовий прокурор Чернігівського гарнізону, м. Чернігів, звернувся до господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, з позовною заявою про стягнення з відповідача - Об'єднання заготівельно-виробничих підприємств Гусятинського районного споживчого товариства, смт. Гусятин, Тернопільська область, 4830 грн. 00 коп. штрафу за прострочення виконання зобов’язання по договору №246/1/1/05/83/Д від 16.05.2005 р.
Відповідач у поданому відзиві №11/146 від 14.09.2006 р. проти позову заперечив, посилаючись зокрема на те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення нарахованої суми штрафу, а тому просить при розгляді даного спору застосувати позовну давність і відмовити в задоволенні позову.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснюється за відсутності відповідного клопотання представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та представника військової прокуратури Тернопільського гарнізону, господарським судом встановлено наступне:
- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;
- 16.05.2005 р. між Міністерством оборони України (Замовник) та Об'єднанням заготівельно-виробничих підприємств Гусятинського районного споживчого товариства (Постачальник) укладено договір №246/1/1/05/83Д про поставку продовольства для державних потреб (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язався поставити продукцію для
потреб Міністерства оборони України, а Замовник забезпечити її приймання та оплату в асортименті, кількості, у строки (терміни) і за цінами згідно з положеннями цього Договору та специфікацією, а саме: м'ясо яловичини 1 категорії заморожене в кількості 5 тонн, загальною вартістю 69000 грн. 00 коп.;
- строк постачання вказаної продукції згідно специфікації до Договору –до 25.06.2005 р.;
- відповідно до п.4.4 вищезазначеного договору позивач зобов’язався провести розрахунки за фактично поставлену продукцію протягом 45 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником до Департаменту тилу Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим Договором.
Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі склалися відносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність другої сторони (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити за нього повну грошову суму.
В зв’язку із невиконанням відповідачем умов договору поставки, що підтверджується Актом звірки виконання зобов’язань щодо постачання продуктів харчування за договором від 16.05.2005 р. №246/1/1/05/83-Д, складеним та підписаним представниками сторін станом на 25.06.2005 р., Військовий прокурор Чернігівського району в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення з відповідача 4830 грн. 00 коп. штрафу за відмову від поставки продукції, нарахованого у відповідності до ст.ст.546-549 Цивільного кодексу України та п.6.3 зазначеного Договору в розмірі 7% від непоставленої продукції (на суму 69000 грн.).
Господарський суд, проаналізувавши подані позивачем докази в обґрунтування заявлених ним вимог та представлений відповідачем відзив, керуючись ст. 43 ГПК України, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, приймаючи до уваги слідуюче:
- згідно п.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом, як видом забезпечення виконання зобов’язання, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання;
- пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено скорочену, порівняно із загальною, позовну давність в один рік;
- згідно частини 5 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання;
- відповідно до вимог ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, враховуючи, що відповідач в порядку ст. 267 ЦК України звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності, а встановлений для вимог щодо стягнення заявленого в позові штрафу в сумі 4830 грн. строк позовної давності в один рік сплив 26.06.2006 р. (погоджений сторонами в договорі строк постачання продукції - 25.05.2005 р., а позовна заява №1447 датована 18.07.2006 р.), а тому в позові слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. В позові відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення "22" вересня 2006 року через місцевий господарський суд.
Суддя Н.М. Бурда