ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2011 р. Справа № 2а/0470/2311/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луніна О.С.
при секретаріКириловій Х.Ю.
за участю представника позивача ОСОБА_3
за позивача –ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 2а-/0470/2311/11 за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, Старший державний виконавець державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Гайдей І.М. про зобов"язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в:
У лютому 2011 року ОСОБА_4 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів та просить скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Гайдей І.М. про відмову в відкритті виконавчого провадження від 01.02.2011 р. ВП № 24112540, як таку, що не відповідає Закону України від 21.04.99р. № 606 –XIV «Про виконавче провадження»та зобов’язати відділ державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції та старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Гайдей І.М. видати постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого листа по адміністративній справі № 2а-6634/10/0470 до двох боржників: Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції.
В обґрунтування свого позову позивач зазначає, що старший державний виконавець державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Гайдей І.М. при відмові у відкритті виконавчого провадження порушив ст. 3,5,18,20,24,25 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав заперечення, у яких просив відмовити в задоволенні адміністративного позову позивача в повному обсязі, оскільки твердження позивача про те, що дії державного виконавця не відповідають вимогам діючого законодавства є безпідставними та необґрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.01.2011 року позивачем до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції було подано заяву про прийняття виконавчого документа до виконання та оригінал виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 2а-6634/10/0470 від 21.01.2011 р.
У заяві про прийняття виконавчого документа до виконання від 31.01.2011 р. позивач зазначила, що направляє для виконання виконавчий лист № 2а-6634/10/0470 від 10 грудня 2010 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції «Про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди»та на підставі ст.. 3,18 Закону України «Про виконавче провадження»просила відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-6634/10/0470 від 10 грудня 2010 року та звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді першого заступника начальника Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції та виплати заробітної плати за один місяць.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно вимог ст.2 Закону України «Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим законом.
Відповідно до ст.. 20-1 Закону України "Про виконавче провадження"передбачає, що на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень: за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади.
Частина 4 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження"державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження винесено на підставі п. 4,7 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконавчий документ пред’явлено для примусового виконання не за місцем виконання рішення, а також у виконавчому документі не зазначено дату з якої стягувача необхідно поновити на роботі.
З аналізу вищевказаних норм права, суд прийшов до висновку, що в діях відповідача відсутні ознаки протиправності, оскільки боржником в даних правовідносинах є територіальний підрозділ органу державної влади, а тому відповідно до приписів ст.. 20-1 Закону України «Про виконавче провадження»виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2011 р. по справі № 2а-6634/10/0470 покладається на відповідний Підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції.
Проте, заяву про прийняття виконавчого документа для виконання від 31.01.2011 р. позивач направив на адресу ВДВС Нікопольського міськрайонного управління юстиції у зв’язку з чим, відповідачем правомірно було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-6634 виданого 21.01.2011 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є не доведеними та необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167, 186, 254, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, Старший державний виконавець державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Гайдей І.М. про зобов"язання вчинити певні дії– відмовити в повному обсязі.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя
О.С. Луніна