Судове рішення #13987590

  

            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"24" лютого 2011 р.                                                                                Справа № 2a-4150/10/0970

м. Івано-Франківськ  

Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:

cудді Біньковської Н.В.

при секретарі судового засідання Прут Ю.А.

за участю:

представника позивача –Грици І.Ю.

представника відповідача –Григоріва В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Житлово-експлуатаційної організації № 3 до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011641503/0 від 29.10.2010р.,-

ВСТАНОВИВ:

Житлово-експлуатаційна організація № 3 звернулася в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011641503/0 від 29.10.2010р.

Позов мотивовано тим, що податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку зі сплати земельного податку винесено  з порушенням вимог Закону України «Про плату за землю», який є спеціальною нормою зі сплати земельного податку, а тому інші стягнення, крім пені, застосовуватись не можуть.  

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Суду пояснив, що ЖЕО №3 дійсно сплачувало земельний податок з порушенням термінів його сплати зазначених у акті перевірки №18041, однак вважає, що податковим органом безпідставно застосовані штрафні санкції згідно Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пропущено строки їх застосування. Просить позов задоволити.        

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що оскаржуване рішення прийняте згідно чинного законодавства, просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Івано-Франківську проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності і повноти сплати у бюджет  податків, зборів та інших платежів Житлово-експлуатаційною організацією № 3, за результатами якої складено акт №180413.

Перевіркою встановлено, що при проведенні розрахунків з бюджетом по земельному податку з юридичних осіб за період з 07.06.2006 року по 17.08.2010 року, Житлово-експлуатаційна організація № 3 несвоєчасно сплачувала узгоджену суму податкового зобов»язання з земельного податку - із затримкою більш як 90 календарних днів, чим допустила порушення вимог підпункту 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Затримка сплати ЖЕО №3 платежів з земельного податку понад 90 днів представником позивача не заперечується.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0011641503/0 від 29.10.2010 року, яким за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з земельного податку, ЖЕО №3 зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20691,30 грн.

Виходячи із встановлених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України кола питань, що підлягають вирішенню судом, суд вважає за необхідне зазначити, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення  Закону України „Про плату за землю”, Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно  Закону України “Про плату за землю” від 03.07.1992 року   № 2525-ХІІ, цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Статтю 25 Закону України “Про плату за землю” передбачено, що за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про плату за землю” за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України. 

Згідно Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.  

Враховуючи межі застосування Закону України “Про плату за землю”,  суд приходить до висновку, що положення Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України “Про плату за землю” є загальною з цих питань.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону визначено, що коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, оскільки Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальним Законом, який регулює відносини зі сплати податків та нарахованих за їх несплату штрафних санкцій, а загальні норми можуть бути застосовані лише стосовно питань неврегульованих спеціальною нормою права,  твердження позивача щодо неправомірного застосування відповідачем штрафних санкцій є безпідставними.

 Що стосується тверджень представника позивача про застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій поза межами строку давності, встановленого пунктом 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, то слід зазначити наступне.

  Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за винятком випадків, визначених п.п.15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках визначених цим законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Оскільки, за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” початок перебігу строку давності пов’язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов’язання і, згідно пункту 1.3 статті 1 цього Закону, штрафна санкція є складовою податкового зобов’язання, а підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, суд вважає, що перебіг строку давності для визначення суми податкового зобов’язання зі штрафу, передбаченого цією правовою нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Як слідує зі змісту підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штраф за затримку сплати податкового зобов’язання застосовується лише за фактом сплати податкового боргу.

Судом встановлено, що сплата податкового боргу із земельного податку за 2006, 2007, 2008 роки здійснювалась позивачем тільки на протязі липня 2009р.- вересня 2010 року, а тому застосування до позивача штрафу за податковим повідомленням-рішенням №0011641503/0 від 29.10.2010 року не можна вважати застосуванням до платника податків заходів відповідальності поза межами 1095-денного строку давності.

          Враховуючи наведене, на підставі аналізу норм законодавства та наданих доказів, суд приходить до висновку про правомірність винесеного ДПІ в м.Івано-Франківську податкового повідомлення-рішення №0011641503/0 від 29.10.2010 року.  

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                                                             ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні позову відмовити.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

          Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                     

Суддя                                                                                                                     Біньковська Н.В.

          

Постанова складена в повному обсязі 01.03.2011 року.  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація