ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" березня 2011 р. Справа № 2a-75/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.
при секретарі судового засідання Прут Ю.А.
за участю:
представника позивача - Грици І.Ю.
представника відповідача - Кушніра О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Житлово-експлуатаційної організації № 1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання нечинним та скасування рішень за №5110, №5111 від 06.12.10р. та вимоги про сплату боргу №Ю-1239/2 від 06.12.10р.,-
ВСТАНОВИВ:
Житлово-експлуатаційна організація №1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання нечинними та скасування рішень №5110, №5111 від 06.12.2010 року про накладення штрафних санкцій і пені за несвоєчасну сплату страхових внесків та вимоги про сплату боргу №Ю-1239/2 від 06.12.2010 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем із пропуском строків встановлених ст.250 Господарського кодексу України. Зазначає, що при прийняті оскаржуваної вимоги, відповідач не врахував усіх обставин, що мають суттєве значення у справі. А саме, зробив неравильний висновок про порушення позивачем своєчасності сплати страхових внесків за вказаний період, оскільки єдиним критерієм оцінки своєчасності сплати страхових внесків є одночасність їх сплати з отриманням підприємством коштів на оплату праці. Також, вказує на те, що відповідачем здійснювалось зарахування сплачених коштів в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, що виникли в минулих періодах.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві. Просить позов задовільнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що оскаржувана вимога про сплату боргу №Ю-1239/2 від 06.12.2010 року та рішення №5110, №5111 від 06.12.2010 року прийняті на підставі норм чинного законодавства та в межах наданих пенсійному фонду повноважень. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просив в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що Житлово-експлуатаційна організація №1 зареєстрована як юридична особа та відповідно до ст.ст.1, 14, 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-4, являється страхувальником –роботодавцем, який відповідно до цього Закону сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Внаслідок порушень строків сплати страхових внесків управлінням Пенсійного фонду в м.Івано-Франківську щодо позивача прийнято рішення про нарахування штрафних санкцій та пені:
-№ 5110 від 06.12.2010 року про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за період з 20.10.2005р. по 23.11.2010р. на суму 359489,18 грн., в тому числі 3109,84 грн. штрафних санкцій та 56379,24 грн. пені (по особовому рахунку 1-5%,4%,32%,42%, розділ 2)
-№ 5111 від 06.12.2010 року про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за період з 22.01.2007р. по 23.11.2010р. на суму 3612,24 грн., в тому числі 9240,66 грн. штрафних санкцій та 3371,58 грн. пені (по особовому рахунку 1%-5%,4%,32%,42%, розділ 2).
Також, 06.12.2010 року управлінням Пенсійного фонду в м.Івано-Франківську щодо позивача винесено вимогу про сплату заборгованості по фінансових санкціях і пені на загальну суму 19074,59 грн., з яких 549,83 грн. штрафних санкцій та 18524,76 грн. пені.
Виходячи із встановлених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України кола питань, що підлягають вирішенню судом, суд вважає за необхідне зазначити, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(надалі Закон №1058-4) ЖЕО №1 як страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч.6 ст.20 зазначеного Закону страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач самостійно надавав розрахунки суми страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування, в яких самостійно нараховував суму страхових внесків, яка вносилась відповідачем до карток особового рахунку позивача.
Відповідно до ч.1 ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (ч.2 ст.106 Закону).
Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, шляхом накладення штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, рішення про застосування якого виноситься після проведення сплати заборгованої суми (п.2 ч.9 ст.106 Закону).
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно з частиною 13 цієї статті вищевказаного Закону про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами 9 і 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом 3 робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Підпунктом 9.3.2 пункту 9.3 статті 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663 передбачено, що розрахунок фінансових санкцій та пені здійснюється на підставі даних картки особового рахунку підприємства. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому пункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції.
Таким чином, обов’язок винести рішення про нарахування фінансових санкцій та пені за несплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у відповідача виникає з моменту сплати позивачем таких внесків.
Як вбачається з карток особового рахунку страхувальника Житлово-експлуатаційної організації №1, досліджених в судовому засіданні, позивач несвоєчасно сплачував самостійно нараховані страхові внески, за що відповідачем до останнього застосовано фінансові санкції та нарахована пеня згідно рішень №5110, №5111 від 06.12.2010 року.
Застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за вказані у рішеннях №5110, №5111 від 06.12.2010 року періоди суд вважає правомірним та не погоджується із твердженнями позивача про порушення відповідачем строків їх застосування, передбачених ст.250 Господарського кодексу України.
За змістом статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Оскаржувані рішення за №5110, №5111 прийняті за період з 20.10.2005 року по 23.11.2010 року та з 20.01.2007 року по 23.11.2010 року, відповідно.
Як вбачається із розрахунку фінансової санкції та пені по особовому рахунку 1-5%, 4%, 32%, 42% (розділ 2) до оскаржуваного рішення №5110, заборгованість, яка виникла 20.10.2005 року в розмірі 31097,34 грн., повністю погашена позивачем 23.11.2010 року.
Із розрахунку фінансової санкції та пені по особовому рахунку 1-5%, 4%, 32%, 42% (розділ 2) до оскаржуваного рішення №5111 слідує, що заборгованість, яка виникла 22.07.2007 року в розмірі 2406,55 грн., повністю погашена позивачем 23.11.2010 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення за №5110, №5111 від 06.12.2010 року винесені відповідачем у строк, визначений ст.250 Господарського кодексу України, а висновки позивача про порушення відповідачем цього строку є невірними.
Стосовно позовної вимоги про визнання нечинною та скасування вимоги №Ю-1406/4 від 05.11.2010 року, то суд зазначає наступне.
Абзацом 1 ч.3 ст.106 Закону №1058-4 передбачено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно п.п.8.2 п.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків (підпункт “б”), якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені (підпункт “в”).
Відповідно до аб.1 п.п.8.3 п.8 даної Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників.
З урахуванням підпункту "в" пункту 8.2 Інструкції та за наявності не виконаних в повному обсязі позивачем зобов’язань за рішенням відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за №3807 від 30.09.2009 року, до суми оскаржуваної вимоги включено заборгованість по застосованих вказаним рішенням штрафної санкції в розмірі 549,83 грн. та нарахованої пені –18524,76 грн..
Із пояснень представників сторін у судовому засіданні встановлено, що в передбаченому законом порядку рішення про застосування фінансових санкцій позивачем за №3807 від 30.09.2009 року не оскаржувалось і нарахована сума такої санкції і пені, у відповідності до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пунктів 9, 10 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, є узгодженими.
Враховуючи вказані обставини, 06.12.2010 року, відповідачем за наявності у позивача заборгованості зі сплати фінансових санкцій та пені відповідно до карток особового рахунку позивача, винесено оскаржувану вимогу за №Ю- 1239/2 щодо сплати боргу в розмірі 19074,59 грн., яку направлено відповідачу.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що зазначена у вимозі заборгованість виникла в результаті зарахування коштів сплачених позивачем в рахунок минулої заборгованості по страхових внесках, штрафних санкціях та пені, оскільки відповідно до частини 5 статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Суд також відхиляє доводи позивача, про те, що відповідачем неправильно визначено строки своєчасності сплати страхових внесків.
Як зазначалось вище, відповідно до частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов»язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітнім періодом є календарний місяць.
При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058--IV).
Згідно з п.п.5.1.4. п.5.1. ст.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, нараховані за відповідний базовий звітній період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати, на суми яких нараховуються страхові внески.
Згідно п.п. 5.1.6 п.5.1 ст.5 зазначеної Інструкції, остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати, на суми яких нараховуються страхові внески.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у разі виплати заробітної плати протягом звітного періоду, за який вона нарахована, одночасно із виплатою цих сум, у пропорційних розмірах платником сплачуються авансові платежі. Решту несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний період, платник зобов’язаний перерахувати на рахунок Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від того, коли відбулась фактична виплата заробітної плати, на суми яких нараховано страхові внески.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання нечинними і скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків за №№ 5110, 5111 від 06.12.2010 року, вимоги про сплату боргу №Ю-1239/2 від 06.12.2010 року є безпідставними та не підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 05.03.2011 року.