Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22а-1488/11                        Головуючий у суді І-ї інстанції  Павловська І.А.

                                            Доповідач Письменний  О. А.   

УХВАЛА

Іменем України

25.02.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі

головуючої судді :  Полежая В.Д.  

суддів: Єгорової С.М., Письменного О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Знам’янському районі Кіровоградської області про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни, за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Знам’янському районі Кіровоградської області на рішення Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

15 липня 2010 року позивач звернулася в суд з позовом в порядку ЦПК України про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.

Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не нараховувалося та не виплачувалося, просила зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії з січня 2006 року по 31 грудня 2009 року.  

Рішенням Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2010 року позов задоволено частково. Суд зобов’язав управління Пенсійного фонду України в Знам’янському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 15 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року ОСОБА_2 виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та з урахуванням фактично отриманих сум. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 45 грн. 50 коп. В іншій частині позовних вимог –відмовлено.

Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржене.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не коштів Пенсійного фонду. Вказані кошти не можуть бути виплачені за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Державним бюджетом України кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано.  

Оскільки апеляційна скарга подана в порядку цивільного судочинства, то відповідно до Закону України № 2748-УІ «Про внесення змін до розділу ХП «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами»підлягає розгляду колегією суддів цивільної палати апеляційного суду .

Колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки ухвалене судом першої інстанції рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано, а доводи апеляційної скарги не є істотними.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач  відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни і згідно статті 6 Закону  має право на отримання  підвищення до пенсії, у розмірах, які визначено Законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне  довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, гарантоване ст.46 Конституції України, є визначальною для вирішення даного спору.

У період за 2007-2009 роки управлінням Пенсійного фонду позивачу не нараховувалися кошти, передбачені ст.6  Закону «Про соціальний захист дітей війни».

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вирішено спір у межах строків , передбачених ст. 257 ЦК України.          

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 15 липня 2010 року, а тому, враховуючи трирічний строк звернення до суду, права позивача підлягають захисту з 15 липня 2007 року і задоволенню підлягають позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії в межах трирічного строку звернення до суду та в межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд обґрунтовано зобов’язав управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 зазначені кошти за період з 15 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 грудня 2009 року виходячи з того, що рішеннями Конституційного Суду України  №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є чинними і на 2009- рік, оскільки її зміст не змінювався та розмір підвищення не коригувався, дія закону зупинена не була.

Правильним є рішення суду і в частині відмови у перерахунку і виплаті підвищення до пенсії  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за 2006 рік.

Згідно Прикінцевих положень зазначений Закон набрав чинності з 1 січня 2006 року. Проте, пунктом 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2006 рік. Законом України від 19 січня 2006 року були внесені зміни до Державного бюджету на 2006 рік, згідно з якими п.17 ст.77 Закону виключено, а новою редакцією ст.110 Закону встановлено, що пільги дітям війни запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному  Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

В зв’язку з тим, що протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»не приймалися, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»пільги для дітей війни не було запроваджено, тому у суду не було передбачених законом підстав для задоволення вимог про перерахунок і виплату підвищення до пенсії  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за 2006 рік.

Доводи відповідача щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

До спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним  нормативно-правовим актом.

Доводи щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних  правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У справі «Кечко проти України»Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Залишити апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Знам’янському районі Кіровоградської області без задоволення, а рішення Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2010 року - без змін.      

  Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:

        Судді: