ц
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2011 року Справа №2а-14389/09/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Букіна Л.Є.,
при секретарі судового засідання Бердник С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління Пенсійного Фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська про визнання рішення неправомірним та його скасування,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся позивач - ОСОБА_1 із адміністративним позовом до начальника Управління Пенсійного Фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська, в якому позивач просить визнати неправомірним та скасування рішення начальника Управління Пенсійного Фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська від 10.10.2008 року №316 Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на позивача не розповсюджується Закон України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, оскільки позивач є суб’єктом підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування, перевірка управлінням пенсійного фонду проведена всупереч листа Пенсійного Фонду України від 10.03.2005 року №2491/04, позивач також зазначає, що він не був повідомлений про проведення перевірки.
У судове засідання 17.02.2011 року сторони не прибули, позивач надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. З урахуванням неявки сторін, відповідно до вимог статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідачем надані заперечення проти позову. Заперечуючи проти позову зазначено, що відповідач діяв в межах чинного законодавства, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований як суб’єктом підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 07.03.2002 року (а.с.7).
Управлінням Пенсійного Фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська (далі –УПФУ в Баглійському районі м. Дніпродзержинська) на підставі плану перевірок страхувальників з питання дотримання ними законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати ними страхових внесків та інших платежів до Пенсійного Фонду на VI квартал 2008 року, затвердженого 22.09.2008 року; розпорядження УПФУ в Баглійському районі м. Дніпродзержинська від 01.10.2008 року №102 Про проведення планової перевірки ПП ОСОБА_1.у період з 06.10.2008 року по 10.10.2008 року проведено планову перевірку фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 щодо повноти і достовірності нарахування та своєчасності сплати внесків та інших платежів на загальнообов’язкове пенсійне страхування, про що складено відповідний акт від 10.10.2008 року №59 (а.с.46-50).
Відповідно до частини 4 статті 5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльностівід 05 квітня 2007 № 877 органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Позивача повідомлено про проведення перевірки листом від 23.09.2008 року, який отримано позивачем 26.09.2008 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.58, 55).
Судом не беруться до уваги твердження позивача, що ним особисто не було отримано повідомлення, на повідомлення про вручення поштового відправлення відсутній підпис позивача, виходячи із наступного.
Згідно із пунктом 114 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року №1155, які були чинні на момент проведення перевірки, адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а у разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.
Під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) з повідомленням про вручення працівник об'єкта поштового зв'язку на підставі пред'явленого документа зазначає на бланку повідомлення про вручення прізвище, ім'я, по батькові особи, якій вручено реєстроване поштове відправлення (пункт 121 зазначених Правил).
Крім того, при отриманні повідомлення про вручення поштового відправлення у відповідача не повинно було виникнути сумнівів щодо отримання кореспонденції саме ОСОБА_1, оскільки вона доставлена його адресою його реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
Тому, перевірка розпочата відповідачем із дотриманням вимог чинного законодавства.
Перевіркою, на підставі відомостей про нарахування та видачі заробітної плати найманим працівникам, встановлено, що у період з жовтня 2005 року по серпень 2008 року ОСОБА_1 не нараховував страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за тарифом 32% (31,8%, 32,3 %, 33,2%) на загальну суму 10637,63 грн., на зазначену суму було донараховано страхові внески, а також начальником Управління Пенсійного Фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська винесено рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 10.10.2008 року №316 (а.с.4).
Відповідно до статті 106 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуваннявідповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник-роботодавець.
Згідно з пунктом 4 частини 9 статті 106 Закону за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. Таким чином, розмір штрафної санкції залежить не лише від суми донарахованих внесків, як вважає позивач, а також від періоду, за який вони донараховано. Розрахунок фінансової санкції долучено до матеріалів справи (а.с.61).
Судом не беруться до уваги твердження позивача, що на нього не розповсюджується Закон України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, оскільки позивач є суб’єктом підприємницької діяльності, виходячи із наступного.
Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуваннявід 09.07.2003 р. № 1058-IV набрав чинності з 01.01.2004 року. Стаття 15 цього Закону визначено, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок). Статтею 5 вказаного Закону регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечать. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Пунктом 1 ст. 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок тощо). Згідно з п. 1 ст. 14 Закону № 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. У ст. 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів. що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування№ 400/97-ВР, яким разом із Законом №1058-IV не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.
Аналізуючи зазначені правові норми, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватись пільги із нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності. Указ Президента України № 727/98 регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами ст. 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення ст. 6 Указу Президента України № 727/98 про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.
Статтею 19 Закону № 1058-IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці працівників.
Таким чином, до даних правовідносин не може бути застосований Указ Президента України № 727/98, а тому вимоги позивача є такими, що не ґрунтуються на законі.
Така правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2008 року у справі №61-961во08.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що Управлінням Пенсійного Фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська планову перевірку проведено із дотримання вимог чинного законодавства, за результатами якої позивачу донараховано страхові внески відповідно до вимог пенсійного законодавства, відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків прийнято на підставі та у межах чинного законодавства, і тому позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника Управління Пенсійного Фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська про визнання рішення неправомірним та його скасування відмовити повністю .
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження –з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Повний текст постанови складений 22 лютого 2011 року.
Головуючий суддя Л.Є. Букіна