Справа №  2-6450/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

31 січня 2011 року                                                              Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді   - Шелестова К.О.

                        при секретарі            - Завалко О.В.

за участю: позивача - ОСОБА_1,

                  представника позивача – ОСОБА_2,

                  представника відповідача –Данильченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк»про стягнення невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

01.12.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом, який згодом уточнив, до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк»про стягнення невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу (а.с. 1-2)

Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування своїх позовних вимог, посилались на те, що з серпня 2004 року позивач був прийнятий на посаду менеджера відділу роздрібних послуг Індустріального відділення ЗАТ КБ «Приват банк». В жовтні 2008 року позивача було звільнено з ЗАТ КБ «Приват банк». В травні 2009 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. 13 листопада 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська виніс заочне рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати заробітної плати. В грудні 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська видав виконавчий лист про поновлення на посаді ведучого експерта по Авто в кредит відділення Дніпропетровського РУ ПАТ КБ «Приват банк». В січні позивач звернувся до відповідача з вищезазначеним виконавчим листом. В той же день ПАТ КБ «Приват банк»поновив позивача на роботі, після чого позивач одразу звернувся до відповідача з заявою про його звільнення. Просив суд стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09 жовтня 2008 року по 09 січня 2011 рік в розмірі 94 170, 44 грн. та стягнути судові витрати по справі.

У судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідач –ПАТ КБ «Приват банк»у судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача та позивача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що наказом № 4074 від 17 серпня 2004 року позивач був прийнятий 21 липня 2004 року на посаду менеджера відділу роздрібних послуг Індустріального відділення Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк».

Судом встановлено, що 01 вересня 2005 року наказом № 6584 позивач був переведений на посаду старшого менеджера БОІК Індустріального відділення Дніпропетровського РУ ЗАТ КБ «Приват банк».

Також було вставлено у судовому засіданні, що 20 жовтня 2006 року наказом № 2707 позивач був призначений на посаду ведучого експерта по Авто в кредит відділення Дніпропетровського РО ЗАТ КБ «Приват Банк». Середньомісячна заробітна плата на цій посаді у позивача складала 4 778 грн. 28 коп.

У ході судового засідання було встановлено, що 09 жовтня 2008 року за наказом № 4424 від 09 жовтня 2008 року на підставі наказу № ZAKL –2008/1-4424 від 09 жовтня 2008 року «Про покарання співробітників Індустріального відділення Дніпропетровського РУ»ОСОБА_1 був  звільнений з ЗАТ КБ «Приват банк» за ч.2 ст. 41 КЗпП України з дати затвердження наказу. Про це в трудовій книжці позивача серії ВА № 091360 зроблений відповідний запис за №6.

Також у судовому засіданні було встановлено, що 11 травня 2009 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ЗАТ КБ «Приват банк» про поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу протягом семи місяців, тобто з жовтня 2008 року по травень 2009 рік.

У судовому засіданні встановлено, що наказом № СП-2009-606 від 29 липня 2009 року Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приват банк»перейменований в Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват банк».

Також було встановлено, що 13 листопада 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська ухвалив заочне рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді ведучого експерта по Авто в кредит відділення Дніпропетровського РУ ПАТ КБ «Приват банк»відповідно до статного розпису з негайним виконанням рішення в цій частині та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з жовтня 2008 року по травень 2009 року в розмірі 33 447 грн. 96 коп. та 1 500 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. 09 березня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська ухвалив додаткове рішення про стягнення з ПАТ КБ «Приват банк»на користь позивача судових витрат по справі у розмірі 542, 98 коп. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2010 року заочне рішення від 13 листопада 2009 року було залишено без змін та на даний час є таким, що набрало законної сили.

У судовому засіданні було встановлено, що 31 грудня 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська на виконання заочного рішення від 13 листопада 2009 року видав виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на посаді ведучого експерта по Авто в кредит відділення Дніпропетровського РУ ПАТ КБ «Приват банк».

У судовому засіданні також було встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача зі вказаним вище виконавчим листом 04 січня 2010 року. В той же день відповідач зробив в трудовій книжці позивача запис під №7 про те, що запис №6 вважати недійсним та поновити позивача на попередній посаді з 09 жовтня 2008 року. Після чого позивач відразу звернувся до відповідача з письмовою заявою, про звільнення його з посади за власним бажанням та здійснення з позивачем повного розрахунку за весь час вимушеного прогулу з 09 жовтня 2008 року по 04 січня 2010 рік на загальну суму 71 074, 20 грн.

Також було встановлено, що 13 липня 2010 року ПАТ КБ «Приват банк»здійснив з позивачем розрахунок в сумі 34 843 грн. 12 коп., тобто за сім місяців вимушеного прогулу.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, КЗпП України, Закону України «Про оплату праці».

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.  

В силу ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

        Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або  уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи зазначені вимоги чинного законодавства України та оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, приймаючи до уваги, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах в період з 09 жовтня 2008 року по 04 січня 2010 рік, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу в період з 09 травня 2009 року по 04 січня 2010 рік у розмірі – 33 447, 96 грн.; стягнути з відповідача ПАТ КБ «Приват банк»в дохід держави судовий збір у розмірі 334, 48 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону і не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання.

          Таким чином суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє об’єктивне підтвердження в ході судового засідання і підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 7 ст. 43 Конституції України, ст.ст.  94, 115, КЗпП України, ст. 21  Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 10, 11, 60, 79, 81, 88, 212, 213, 215, 226 ЦПК України, суд  -

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк»про стягнення невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

    Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк»на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 33 447,96 грн..

   Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк»в дохід держави судовий збір у розмірі 334 грн. 48 коп., а також кошти на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп.

   Допустити до негайного виконання стягнення невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

   У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено у Апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий суддя:                                                                         К.О. Шелестов