Справа № 2-266/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 березня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Ісаєвська О.  В. ,

при секретарі –                    Шалапуда Н. П.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в м. Києві цивільну  справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

 У вересні 2009 року позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для задоволення вимог позивача, що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11237873000 від 23 жовтня 2007 року в розмірі 130871,53 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 1 033531,77 грн. шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки.

13.01.2011 року представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги та подав позовну заяву, викладену у новій редакції в якій просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для задоволення вимог позивача, що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11237873000 від 23 жовтня 2007 року, встановити спосіб реалізації нерухомого майна шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням ЗУ «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначеною на підставі оцінки майна здійсненої суб’єктом оціночної діяльності проведеною відповідно до законодавства.

Свої позовні вимоги, представник позивача обґрунтовував тим, що 23.10.2007 року між позивачем та третьою особою – ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1123783000 відповідно до якого позивач надав третій особі кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 120 000,00 дол. США, а третя особа зобов’язувалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 23.10.2017 року та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13,90% річних. Вказав, що третя особа, в порушення умов кредитного договору не здійснює платежів на погашення кредитної заборгованості та нарахованих по ньому відсотках. Також, представник позивача зазначив, що п. 2.1. кредитного договору передбачено, що виконання зобов’язань третьої особи забезпечується заставою нерухомості, а саме квартирою АДРЕСА_1 та є власністю відповідачки – ОСОБА_1, а п. 1.2. договору іпотеки № 67647 від 23.10.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем передбачає, що предмет іпотеки забезпечує в повному обсязі виконання усіх грошових зобов’язань третьої особи перед позивачем за укладеним кредитним договором. Отже, у зв’язку із невиконанням третьою особою умов кредитного договору позивач надіслав відповідачу 02.09.2010 року відповідно до якої відповідачу було запропоновано протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги усунути порушення третьою особою умов кредитного договору та попереджено про наслідки невиконання вимоги. Представник позивача зазначив, що вимога позивача відповідачкою виконана не була, а відтак станом на 22.07.2010 року заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені, становить 130 871 (сто тридцять тисяч вісімсот сімдесят один) дол. США 53 центів, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 1 0335 31 (один мільйон триста тридцять п’ять тисяч тридцять одна) грн.. 77 коп., з яких:

104999,56 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 829213,03 грн. – кредитна заборгованість;

21419,67 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 169157,56 грн. – заборгованість по процентам;

2327,56 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 18381,47 грн. – пеня за прострочення сплати процентів;

2124,74 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 16779,71 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту.            

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених в позові.

Представник відповідачки та відповідачка позов не визнали, в судове засідання, до початку розгляду справи по суті, подали  зустрічний позов про визнання договору іпотеки недійсним, мотивуючи зустрічний позов тим, що договір іпотеки, укладений 23.10.2007 року між позивачем та відповідачкою – ОСОБА_1 є незаконним, оскільки такий договір укладений з порушенням істотних умов та в порушення законодавства України. Вказав, що ні в одному пункті спірного договору немає розкриття змісту основного зобов’язання, а саме змісту того кредитного договору, на виконання якого було укладено такий договір іпотеки, спірний договір не містить розміру зобов’язань та конкретних строків його виконання.

Протокольною ухвалою суду від 19.01.2011 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ «УкрСиббанк».

Представник відповідача за зустрічним позовом проти задоволення зустрічного позову заперечував зазначивши на його безпідставність, оскільки всі істотні умови при укладанні договору іпотеки були дотримані, подав заяву про застосування судом строків позовної давності (а.с. 113).

Представник позивача за зустрічним позовом заперечував стосовно пропуску строків позовної давності, вказав, що такі строки перервалися із моменту пред’явленням ПАТ «УкрСиббанк» до суду позову до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме з вересня 2010 року, а отже у суду відсутні правові підстави для застосування строків позовної давності.   

Третя особа – ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки заперечувала, разом з тим не заперечувала щодо наявності у неї заборгованості та не заперечувала щодо розрахунку заборгованості, наведеного у позовній заяві. Вказала, що така заборгованість виникла у зв’язку із значним погіршенням її фінансового становища в результаті фінансової кризи. Вказала, що на сьогоднішній час між позивачем ПАТ «УкрСиббанк», відповідачкою та нею ведуться переговори щодо самостійної реалізації предмету іпотеки, у зв’язку з чим вже проведена оцінка нерухомого майна та виставлена квартира на продаж. Зазначила, що необхідно деякий час для реалізації квартири, оскільки переглядів квартири відбувається багато.

Представник позивача за первісний позовом, представник відповідачки та відповідачка підтвердили проведення таких переговорів.

Суд у судовому засіданні роз’яснював право сторін на укладення мирової угоди однак представник позивача заперечував щодо укладання мирової угоди пославшись на те, що у банку не запроваджується практика укладення мирових угод, а тому наполягав на розгляду справи та задоволенні первісного позову.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 23.10.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого  кредиту № 11237873000 (а.с. 5)  відповідно до якого позивач надав третій особі кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 120 000,00 дол. США, а третя особа зобов’язувалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 23.10.2017 року та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13,90% річних.

З матеріалів справи вбачається (а.с. 28,29), що АКІБ «УкрСиббанк» змінило найменування  на ПАТ «УкрСиббанк».

Факт укладання та надання третій особі кредиту у судовому засіданні сторонами не заперечувався.

Згідно зі ст.. 525, 526, 530 ЦК України, зобов’язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

З матеріалів справи вбачається та у судовому засіданні не заперечувалося третьою особою, що третя особа зобов’язання за договором про надання споживчого кредиту у встановлені у договорі строки не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка  станом на 22.07.2010 року по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені, становить 130 871 (сто тридцять тисяч вісімсот сімдесят один) дол. США 53 центів, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 1 0335 31 (один мільйон триста тридцять п’ять тисяч тридцять одна) грн.. 77 коп., з яких:

104999,56 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 829213,03 грн. – кредитна заборгованість;

21419,67 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 169157,56 грн. – заборгованість по процентам;

2327,56 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 18381,47 грн. – пеня за прострочення сплати процентів;

2124,74 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 16779,71 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту.            

Відповідно до п. 2.1. договору про надання споживчого кредиту встановлено, що виконання зобов’язань третьої особи забезпечується заставою нерухомості, а саме квартирою АДРЕСА_1 та є власністю відповідачки – ОСОБА_1.

Судом встановлено, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 23.10.2007 року було укладено договір іпотеки № 67647, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (а.с. 15). Відповідно до розділу 1 договору іпотеки відповідачка передає в іпотеку позивачу нерухоме майно, квартиру, яка знаходиться АДРЕСА_1 та є власністю відповідачки.

Пунктом 1.2. вказаного договору іпотеки встановлено, що предмет іпотеки забезпечує в повному обсязі виконання усіх грошових зобов’язань третьою особою перед позивачем за укладеним кредитним договором.   

Відповідно до п. 4.1., п. 4.1.1. та п. 4.2 договору іпотеки, у разі порушення будь-якого зобов’язання, що забезпечено іпотекою за договором іпотеки, банк має право на звернення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

З матеріалів справи вбачається (а.с. 116), що на адресу відповідачки позивачем 02.09.2010 року було надіслано вимогу у відповідності зі ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» відповідно до якої відповідачу було запропоновано протягом 30 днів з моменту отримання вимоги усунути порушення третьою особою умов кредитного договору та попереджено, що у разі невиконання позивач буде вживати заходів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.  

Разом з тим, в судовому засіданні відповідачка та її представник заперечували той факт, що відповідачка отримувала таку вимогу, послалися на те, що на зворотному поштовому повідомленні про отримання вимоги, стоїть підпис (а.с. 115), який не належить відповідачці.

В той же час, у ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що положення стосовно обов’язку іпотекодержателя надіслати іпотекодавцю та боржнику вимоги у разі порушення основного зобов’язання, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому порядку, а отже суд вважає, що отримання відповідачкою вимоги не впливає на реалізацію позивачем права звернутися до суду за захистом порушеного права, у тому числі з вимогою щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.    

   Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язань, забезпеченого заставою, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.  

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі  невиконання або  неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням  шляхом звернення  стягнення  на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею  12 цього Закону.

Таким чином, суд вважає, що оскільки третьою особою неналежно виконується зобов’язання за договором про надання споживчого кредиту № 11237873000 від 23.10.2007 року, позивач має право задовольнити свою вимогу за договором про надання споживчого кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про  звернення  стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

·          загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

·          опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

·          заходи щодо забезпечення  збереження  предмета  іпотеки  або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

·          спосіб реалізації    предмета   іпотеки   шляхом   проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

·          пріоритет та  розмір  вимог інших кредиторів,  які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

·          початкова ціна   предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Отже, задовольняючи вимоги позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у відповідності до ст. 39 ЗУ «Про іпотеку»  суд повинен у рішенні суду зазначити загальний розмір  вимог  та всі його складові,  що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Оскільки позивачем у мотивувальній частині позовної заяви, обґрунтовуючи необхідність задоволення позову зазначена заборгованість за договором про надання споживчого кредиту станом на 22.07.2010 року по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені, у розмірі 130 871 (сто тридцять тисяч вісімсот сімдесят один) дол. США 53 центів, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 1 0335 31 (один мільйон триста тридцять п’ять тисяч тридцять одна) грн. 77 коп., з яких 104999,56 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 829213,03 грн. – кредитна заборгованість; 21419,67 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 169157,56 грн. – заборгованість по процентам; 2327,56 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 18381,47 грн. – пеня за прострочення сплати процентів; 2124,74 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 16779,71 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту, при задоволенні позову, суд вважає необхідним у рішенні суду зазначити вищезазначений розмір вимог, що підлягає сплаті з вартості предмета іпотеки.

Не підлягає задоволенню вимога позивача за первісним позовом стосовно встановлення початкової ціни, яка буде визначена на підставі оцінки майна здійсненої суб’єктом оціночної діяльності проведеної відповідно до законодавства, оскільки безумовною вимогою при зверненні стягнення на предмет іпотеки є визначення у рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на те, що представником позивача в судове засідання не надано звіту суб’єкта оціночної діяльності з зазначенням вартості предмета іпотеки на момент розгляду справи, та не подано доказів стосовно вартості предмета іпотеки, то суд вважає необхідним встановити початкову ціну предмету іпотеки для її подальшої реалізації на підставі ринкової вартості предмету іпотеки встановленого сторонами під час укладання договору іпотеки № 67647 від 23.10.2007 року у розмірі 867 590 (вісімсот шістдесят сім тисяч п’ятсот дев’яносто) грн. 00 коп. (а.с. 15).

Таким чином, з встановлених в ході судового розгляду обставин, суд дійшов висновку, що задоволення вимог позивача за первісним позовом має відбуватися шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та направлення коштів на погашення заборгованості третьої особи за договором про надання споживчого кредиту в сумі 130 871 (сто тридцять тисяч вісімсот сімдесят один) дол. США 53 центів, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 1 0335 31 (один мільйон триста тридцять п’ять тисяч тридцять одна) грн. 77 коп., витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому, відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, враховуючи положення ст. 533 ЦК України заборгованість в сумі 130 871 (сто тридцять тисяч вісімсот сімдесят один) дол. США 53 центів повинна бути конвертована в гривню за офіційним курсом Національного банку України гривні до долару США на момент фактичного виконання рішення суду.

Отже, відповідачкою за первісним позовом та її представником, а також третьою особою не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, відповідно до статті 88 ЦПК України покладаються на відповідача за первісним позовом, оскільки спір виник з її вини.

Разом з тим, відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який  ухвалив  рішення,  може визначити порядок його виконання,  надати відстрочку  або  розстрочити  виконання,  вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно пояснень у судовому засіданні третьої особи, нею зараз вчиняються заходу щодо усунення порушень за договором про надання споживчого кредиту, що також не заперечувалося представником позивача у судовому засіданні, зокрема, третя особа за згодою позивача, сприяє реалізації предмету іпотеки по більш вигідній ціні, займається пошуками покупців на предмет іпотеки, а також вчиняє інші дії з метою виконання вимоги позивача за договором про надання споживчого кредиту. Також відповідачка у судовому засіданні просила суд надати час для повного виконання вимог позивача за договором про надання споживчого кредиту та відстрочити звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки предметом іпотеки є квартира в якій відповідачка проживає.

Суд, керуючись ст. 217 ЦК України, враховуючи можливі негативні наслідки, вважає за можливе відстрочити виконання рішення суду на шість місяців та надати третій особі та відповідачці у шестимісячний строк відшукати грошові кошти з метою виконання вимоги позивача та виконати основне зобов’язання за договором про надання споживчого кредиту щодо погашення заборгованості, яка станом на 22.07.2010 року становить 130 871 (сто тридцять тисяч вісімсот сімдесят один) дол. США 53 центів. При цьому, судом не встановлено, що відстрочка виконання рішення суду на шість місяців призведе до істотного погіршення фінансового стану іпотекодержателя (позивача).

Щодо зустрічної позовної заяви слід зазначити наступне.

Так, заявою представника відповідача за зустрічним позовом щодо застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна  давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох  боржників,  а  також  якщо  предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.  Після  переривання  перебіг  позовної давності починається заново.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за зустрічним позовом – ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до відповідачки ОСОБА_1 14.09.2010 року, а отже позовна давність з вказаної дати перервалася.

Разом з тим, суд вважає, що зустрічний позов задоволенню не підлягає, оскільки під час укладення договору іпотеки сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору, передбачених ЦК України та Закону України «Про іпотеку», зміст правочину повністю відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про іпотеку» отже правових підстав для визнання договору іпотеки недійсним, судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11‚ 61, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218  ЦПК України,  суд –

В И Р І Ш И В :

   Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки  – задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №67647 від 23 жовтня 2007 року укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власність ОСОБА_1 для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», що виникли на підставі Договору про надання споживчого кредиту № 11237873000 від 23 жовтня 2007 року в розмірі 130 871 долар США 53 цента, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 1 033531,77 (один мільйон триста тридцять п’ять тисяч п’ятсот тридцять одна) грн. 77 коп., з яких:

104 999,56 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 829213,03 грн. – кредитна заборгованість;

21419,67 дол. США,   що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 169157,56 грн. – заборгованість по процентам;

2327,56 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 18381,47 грн. – пеня за прострочення сплати процентів;

2124,74 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.07.2010 року становить 16 779,71 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту.

Зазначена вище сума повинна бути конвертована в гривню за курсом Національного банку України на день фактичного виконання рішення суду.

Встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки.

Встановити початкову ціну предмета іпотеки для її подальшої реалізації, а саме в розмірі 867 590 (вісімсот шістдесят сім тисяч п’ятсот дев’яносто) гривень 00 копійок.

Відстрочити строком на шість місяців виконання даного рішення суду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати в розмірі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень 00 копійок.

Решту позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - залишити без задоволення.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним  - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.   

Суддя                                                                                            О. В. Ісаєвська