Справа № 2-1829/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

22 березня 2011 року Святошинський районний суд м. Києва у складі

головуючого                                            Миколаєць І.Ю.

при секретарі                                           Кузнець Л.І.

за участю представника позивача         ОСОБА_1

відповідача                                               ОСОБА_2.

представника відповідача                           ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним заповіту,

ВСТАНОВИВ:

          У листопаді 2010 року позивач в особі свого представника за довіреністю звернулася із вищезазначеним позовом посилаючись на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 р. її сина ОСОБА_5 від державного нотаріуса їй стало відомо про існування заповітів, складених ОСОБА_5. 10.01.2010 р. За першим заповітом ОСОБА_5. заповів ОСОБА_2. все своє майно, де б воно не знаходилося, і з чого воно не складалося б, за другим – транспортний засіб марки «Chevrolet Lacetti», 2007 року випуску. Позивач вважає, що по об’єму та складу спадщини заповіти суперечать один одному, тому в силу ч. 2 ст. 1254 Цивільного кодексу України заповіт щодо транспортного засобу, який складений пізніше, скасовує заповіт, предметом якого є все майно ОСОБА_5. Тому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_5., зареєстрований 10.01.2010 року в журналі нотаріальних дій під № 1, посвідчений ОСОБА_6., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

          У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити.

          Відповідач та представник відповідача проти позову заперечують посилаючись на те, що заповіти не суперечать один одному, оскільки перший із них складений щодо нерухомого майна спадкодавця, другий –щодо рухомого майна, автомобіля. Крім того, визнати заповіт недійсним можливо в разі, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Позивачем не надано доказів існування таких обставин. Відповідач зазначила, що була багато років цивільною дружиною ОСОБА_5., тому все своє майно він заповів їй.

Третя особа в судове засідання явку свого представника не забезпечила, подала заяву, у якій просить справу розглядати без участі свого представника та ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.27).

          Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що 10.01.2010 р. об 14 год. 10 хв. ОСОБА_5. на випадок своєї смерті розпорядився заповісти ОСОБА_2. все належне йому нерухоме майно, з чого б воно не складалося, та де б воно не знаходилося (а.с.19, 43).

10.01.2010 р. об 14 год. 25 хв. ОСОБА_5. на випадок своєї смерті розпорядився заповісти ОСОБА_2. транспортний засіб марки «Chevrolet Lacetti», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.8, 20, 43).

ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_5 помер, про що Відділом реєстрації смерті у м. Києві видано відповідне свідоцтво від 11.03.2010 р. серії НОМЕР_2 (а.с.31).

Відповідно до ч. 2 ст. 1254 Цивільного кодексу України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який був складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення  та зміни їх призначення.

Із змісту розпоряджень, зроблений ОСОБА_5. на випадок своєї смерті у заповітах від 10.01.2010 р. вбачається, що вони не суперечать один одному, оскільки стосуються різних видів майна спадкодавця: всього нерухомого майна в одному заповіті та транспортного засобу, який є рухомим майном –у другому заповіті.

          Суд відмовляє у задоволені позовної вимоги про визнання заповіту недійсним, оскільки недійсність заповіту може бути встановлена судом лише на підставах, визначених ст. 1257 Цивільного кодексу України. Позивачем не було доведено, що оскаржуваний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення та не доведено, що волевиявлення позивача не було вільним і не відповідало його дійсній волі.

На підставі ст.ст. 10, 57, 60, 74, 88, 169, 209, 213-215, 218, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним заповіту, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційному суді м. Києва через районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

          Суддя :