Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа  № 2-а-514/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11.02.2011 суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області   Альошина Н.М., розглянувши в порядку скороченого провадження  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного  фонду України в   Миргородському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

                                                                                                В С Т А Н О В И Л А:

   Позивачка ОСОБА_1 відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни, про що мається відповідна відмітка в пенсійному посвідченні, та має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яку вона отримувала не в повному обсязі, згідно  наданої довідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України. З моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо не конституційності п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 р. повинен був нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

 В 2009, 2010 роках ЗУ «Про державні бюджети»на відповідні роки  дія ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»не зупинялася і є чинною.  Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України»та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Із змісту позовної заяви вбачається, що  фактично оскаржується бездіяльність територіального Управління пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області, щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії, дії якого щодо відмови в перерахунку надбавки до пенсії позивачці слід визнати протиправними.

В своєму запереченні проти позову  ОСОБА_1.   від 04.02.2011 р. відповідач посилаючись на ч.1 ст.99 КАС України просить залишити позовну заяву без розгляду.

Підстави для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду відповідно до положень ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 99, 100 КАС України відсутні. Тому позовні вимоги задовольнити, зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області провести перерахунок щомісячної надбавки до пенсії, як «дитині війни», з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»та провести відповідні виплати: за 2008 рік: з 22 травня 2008 року по 31грудня 2008 року, за 2009рік:  з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік: з 01 січня 2010 року по 30 червня  2010 року, з урахуванням проведених виплат.

Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачкою, присуджуються їй відповідно до задоволених вимог.

Відповідно до ч.6 п.8.  ст. 1832 , п.8. ч.1 ст. 256 КАС України відповідач зобов’язаний виконати постанову негайно.

Керуючись ст. 64,124,152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,ст.ст.6-14, 183 -2, 186,  ч.6 п.8.  ст. 1832 , п.8 ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

                                                                                         П О С Т А Н О В И Л А:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного  фонду України в Миргородському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни  - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Миргородському районі  Полтавської області в перерахунку пенсії.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в  Миргородському районі Полтавської області провести перерахунок щомісячної надбавки до пенсії ОСОБА_1, як «дитині війни»,  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове  пенсійне страхування" та провести відповідні виплати;

за 2008 рік: з 22.05.2008 року по 31грудня 2008 року,

за 2009рік:  з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року,

за 2010рік: з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року,  з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог  - відмовити

Копію постанови направити сторонам відповідно до ч.7 ст.183-2 КАС України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 01 грн. 70 коп.

Зобов’язати відповідача виконати постанову негайно.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Миргородський міськрайонний  суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.  Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя           Н. М. Альошина