П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

13.12.2007 р.                                                                                                     № 9/221 

12:08

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Отрюх Т.В.

Представники :

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про зобов'язання внести зміни до Розпорядження відповідача № 1360 від 18.10.2005 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно рішення правління садового товариства „Аерофлот" від 29.07.2001 р. № 13 та рішення загальних зборів від 12.08.2001 р. № 4 ОСОБА_1 є членом садового товариства „Аерофлот".

ОСОБА_2. передано позивачеві право володіння земельною ділянкою № АДРЕСА_1-та лінія в зв'язку з її пенсійним віком (заява від 28.07.2001 року), яка розміщена на трасі будівництва трамвайної колії швидкісного руху,  в зв'язку з чим останній виконує всі зобов'язання, передбачені чинним законодавством України та статутом СТ „Аерофлот". 

Позивач зазначає, що 21.01.2002 року на його адресу надійшов лист за № 12/17 від Комунального підприємства „Київпастранс", яким повідомлено, що документи позивача на право користування садовою ділянкою НОМЕР_1 прийняті, прізвище позивача внесене в список членів садового товариства „Аерофлот", як власника зазначеної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.10.2005 року № 1360 „Про затвердження списку і розміру збитків садоводів-переселенців садових товариств „Аерофлот" і «Південтепло-енергомонтаж", земельні ділянки яких розміщені на трасі будівництва трамвайної лінії швидкісного руху»власником ділянки НОМЕР_1 визначено ОСОБА_2, порушує права позивача.

Представник Відповідача в судовому засіданні 13.12.2007 р. надав письмову заяву, якою визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 1 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю гарантується.

Статтею 11 Земельного кодексу України встановлено, що повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

Відповідно до положень статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок;  вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно положень до статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною першою статті 81 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Положеннями статті 158 Земельного кодексу України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 2 статті 90 Земельного кодексу України встановлено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог. У разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що довідкою Садівницького товариства «Аерофлот»прийнято ОСОБА_1. до Садівницького товариства «Аерофлот». Оскільки всі необхідні внески нею сплачено,  випискою з рішення правління Садівницького товариства «Аерофлот»від 29.07.2001 р. постановлено про виключення з членів Садівницького товариства «Аерофлот»ОСОБА_2 в зв'язку з пристарілим віком та передачу права володіння земельною ділянкою НОМЕР_1 ОСОБА_1, позивача прийнято в члени Садівницького товариства «Аерофлот»з правом володіння земельною ділянкою НОМЕР_1.

Крім того, справою Садівницького товариства «Аерофлот»№ 78 від 23.08.2007 р. підтверджено, що ОСОБА_1 є членом Садівницького товариства «Аерофлот»з 12.08.2001 р., згідно рішення загальних зборів членів Садівницького товариства «Аерофлот», протоколу № 4 від 12.08.2001 р.

На день розгляду справи не припинено порушення прав позивача. Крім того, відповідач під час підготовчого засідання подав суду письмову заяву, якою визнав адміністративний позов в повному обсязі.

Беручи до уваги те, що порушення права позивача не припинено, а відповідач визнав позовні вимоги під час підготовчого провадження, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 112, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В :

1.          Задовольнити адміністративний позов повністю.

2.          Зобов'язати Дніпровську районну у місті Києві державну адміністрацію внести зміни до Розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації № 1360 від 18.10.2005 р. «Про затвердження списку і розміру збитків садоводів-переселенців садових товариств «Аерофлот»і «Південтеплоенергомонтаж»вказавши володільцем земельної ділянки АДРЕСА_1 ОСОБА_1.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (02097, м. Київ, АДРЕСА_2) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                                                                                                                      О.В.Кротюк