Справа № 2а-1514/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року суддя Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим Масалигіна Н.С. розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ :
20.01.2011 року ОСОБА_3, яка дії на підставі довіреності звернулася з позовом в інтересах ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (далі Управління), в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим щодо виплати ОСОБА_2 пенсії по інвалідності в розмірах менших, ніж встановлено ст. 22 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” і зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію по інвалідності у розмірі 120 процентів від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком з 20.07.2010 , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на відповідні періоди.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24.01.2011 року відкрито скорочене провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання вчинити певні дії за період з 20.07.2010 року.
Відповідач Головне Управління Пенсійного фонду України в АР Крим надав письмові заперечення проти позову, в яких просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи надані письмові заперечення проти позову, суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, виходячи з наступного .
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи, має військове звання та йому призначена пенсія згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», він отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в АР Крим.
Відповідно до ст.22 Закону України № 2262-XII „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” мінімальні розміри пенсій по інвалідності встановлюються:
- інвалідам війни з числа солдатів і матросів строкової служби I групи - у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, II групи - трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, III групи - двох мінімальних пенсій за віком, іншим інвалідам із числа солдатів і матросів строкової служби групи - 200 процентів, II групи - 100 процентів і III групи - 50 процентів мінімального розміру пенсії за віком (Абзац другий статті 22 в редакції Закону N 456/95-ВР від 23.11.95);
- інвалідам з числа єфрейторів (старших солдатів) і сержантів, старших матросів і старшин строкової служби – у розмірі 110 процентів, з числа прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб молодшого начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України і державної пожежної охорони - 120 процентів, а з числа осіб офіцерського складу та осіб начальницького складу (крім молодшого) органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України і державної пожежної охорони - 130 процентів відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених цією статтею для інвалідів з числа солдатів і матросів строкової служби (Абзац третій статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1889-IV від 24.06.2004).
Суд вважає необхідним визначити, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування та їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Дію статті 22 Закону України № 2262-XII „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” було зупинено на 2006 та 2007 роки згідно із Законами України про Державний бюджет на відповідні роки (№ 3235-IV від 20.12.2005 та № 489-V від 19.12.2006).
Підпунктом 2 пункту 29 розділу II Закону України від 28 грудня 2007р. № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 01.01.2008 були внесені зміни до ст.22 Закону України № 2262-XII, якими були значно зменшені мінімальні розміри пенсій по інвалідності інвалідам війни.
Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 ці зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, з 22.05.2008 року відновили свою дію положення ст.22 Закону України № 2262-XII в редакції Законів України № 456/95-ВР від 23.11.1995 та № 1889-IV від 24.06.2004.
Тому, з 22.05.2008 року позивач мав отримувати пенсію по інвалідності в розмірі 120% від 3,5 мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46).
Але в перерахунку пенсії позивачеві відмовлено, оскільки розрахунок провадився на підставі постанов Кабінету Міністрів України, а саме: відповідно до підпункту «б» пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Дійшовши до зазначених висновків суд врахував те, що відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У розумінні частини першої статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Статтею 2 цього Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком повинен розраховуватися, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановлених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік розрахункового періоду.
Судові витрати слід компенсувати за рахунок Держави.
Відповідно до п.8 ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст.256 КАС України постанова, прийнята в порядку скороченого провадження підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 11, 17, 18, 23, 86, 94, 104, 183-2, 162-163, 167, 185-186, 254, 256 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим щодо виплати ОСОБА_2 пенсії по інвалідності в розмірах менших, ніж встановлено ст. 22 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, протиправними.
Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію по інвалідності у розмірі 120 процентів від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком з 20.07.2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на відповідні роки.
Судові витрати компенсувати за рахунок Держави.
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання постанови.
Постанова, прийнята в скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя: