Справа  №2-488\11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

17 березня 2011  року        

Тернопільський міськрайонний суд  Тернопільської області  в складі:                                                                                    головуючого судді          Братасюка В

                за участю секретаря          Філіпенко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, БТІ в м. Тернополі, третя особа ЖЕК №4 про скасування розпорядження органу приватизації, припинення права власності та визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, через представника, звернувся до суду за захистом цивільного права з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, БТІ в м. Тернополі, третя особа ЖЕК №4 про скасування розпорядження органу приватизації, припинення права власності відповідачів на квартиру АДРЕСА_1, та визнання відповідачки ОСОБА_2  такою, що втратила право на користування вищезазначеним житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, на ту обставину, що його, як члена сім'ї наймача квартири та зареєстрованого в ній громадянина,  було позбавлено права на користування квартирою та участі в її приватизації діями відповідачів, шляхом приховування факту навчання позивача за кордоном та  подачі позову до суду про визнання ОСОБА_1, таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1, й заочним рішенням суду позов було задоволено, як наслідок, після зняття позивача з реєстрації відповідачами на двох, в рівних частках, приватизовано квартиру, що перебувала в комунальній власності, однак  заочне рішення від 27 лютого 2009 року по справі №2-1388/09 було скасовано, а в подальшому, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.11.2010р по цій же справі в позові відповідачів до ОСОБА_1 про втрату права користування жилим приміщенням АДРЕСА_1 в позові відмовлено, що  позивачу дозволило поновити реєстрацію в квартирі, та, як наслідок, шукати судового захисту для реалізації права на отримання житла у власність шляхом безоплатної приватизації.

Додатково позивач зазначає, що відповідачку ОСОБА_2 слід визнати такою, що втратила право користування оспорюванню квартирою, оскільки остання була вселена до неї виключного за згоди чоловіка –відповідача ОСОБА_3, однак без згоди фактичного  опікуна позивача –його рідної тітки, під опікою якої позивач перебував з 1989 року після заяви його батька –відповідача ОСОБА_3

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник –адвокат, позовні вимоги визнали частково –не заперечують проти скасування розпорядження органу приватизації - Міського бюро технічної інвентаризації Тернопільської міської ради від 21 квітня 2009 року №42142 та припинення права спільної часткової власності (по 1\2 частині в кожного) відповідачів на квартиру АДРЕСА_1. однак вважають безпідставною вимогу позивача про визнання відповідачки ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування вищезазначеною квартирою.

Відповідач ОСОБА_2 в останньому судовому засідання в судових дебатах підтримала думку відповідача ОСОБА_3 та його представника.

Заслухавши пояснення сторін спору та їх представників, всесторонньо, повно та об’єктивно дослідивши докази у справі, суд приходить до переконання про часткову під ставність позовних вимог.

10 листопада 1984 року між відповідачем ОСОБА_3, батьком позивача. та ОСОБА_4, матір'ю позивача, був зареєстрований шлюб про, що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу від 10 листопада 1984 року за НОМЕР_1, та відповідний запис у книзі реєстрації актів про укладення шлюбу під № 10.

       ІНФОРМАЦІЯ_1 від отруєння   чадним газом   ОСОБА_4 померла про, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 14 квітня 1998року.

       За життя ОСОБА_4 в період з 09 вересня 1977 року по 01 грудня 1988 року працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Тернопільбуд»на посаді «маляр –майстер»,  та перебувала в процесі роботи на квартирному обліку. Після смерті ОСОБА_4.  квартиру отримала її сім’я (чоловік, відповідач у справі - ОСОБА_3 та позивач - син ОСОБА_1.) по її черзі. Дані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи довідкою від 28 липня 2010 року за вих. № 83 виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільбуд».

      Також, на підтвердження отримання квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_1 складений протокол  № 20 засідання виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів 26 грудня 1988 року, яким було вирішено погодитись з пропозицією комісії по житлових питаннях міськвиконкому та затвердити протокол  №  21 від 19 грудня 1988 року про надання квартир громадянам міста згідно поданих документів та даних про житлові умови сімей. Так, даним протоколом від 26 грудня 1988 року відповідачу  ОСОБА_3 була надана квартира  АДРЕСА_1. Склад сім’ї станом на 26.12.1988 року, момент винесення рішення Тернопільською міською радою складався з двох осіб позивача - ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3.

Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією Архівного витягу № 452 від 22.07.2010 року.

Надалі відповідач ОСОБА_3 одружився вдруге –з відповідачкою ОСОБА_2, котра з його згоди з 02.04.1993 року була зареєстрована в оспорюваній квартирі.

За позовом відповідачів, 27.02.2009 року заочним рішенням  Тернопільського міськрайонного суду Тернопілької області, на підставі ст.. 71, 72 ЖК України, в зв’язку з відсутністю понад шість місяців за адресою реєстрації місця проживання позивач ОСОБА_1 був визнаний таким, що втратив право на користування житловим приміщенням –квартирою АДРЕСА_1.

Конституцією України, зокрема ст. 47,  встановлено, що кожен має право на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»визначено правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання. Згідно абз. 1. ч. 1. ст.3 вказаного Закону – «приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім’ї та додатково 10 квадратних метрів на сім’ю».

Після набрання судовим рішенням від 27.02.2009 року про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1,  законної сили, відповідачі  у справі на підставі довідки Тернопільського обласного управління ВАТ "Ощадбанк" від 30.03.2009 року про те, що останні включені в списки про приватизацію житла за адресою АДРЕСА_1, Довідки про склад сім'ї х ТОВ "Керуюча компанія Коменерго Тернопіль Сектор 2" №889 від 28.03.2009 року (згідно змісту якої за адресою адресою АДРЕСА_1 зареєстровані лише відповідачі), звернулися 28.03.2009 року до органу приватизації БТІ з заявою про безоплатну приватизацію вищезазначеного житла.

На підставі розгляду заяви відповідачів, 21.04.2009 року органом приватизації –Тернопільким БТІ, видане розпорядження №42142, про передачу квартири АДРЕСА_1 у спільну часткову  власність відповідачів, про що видане свідоцтво про право власності від 21.04.2009 року. зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Одним із способів захисту цивільного права є припинення правовідношення. (ст. 16 ЦК України) .

Вирішуючи спір щод скасування розпорядження органу приватизації, припинення права власності відповідачів на квартиру, суд виходить з наступного.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.10.2009 року за результатами розгляду заяви позивача ОСОБА_1, заочне рішення від 27.02.2009 року, яким останнього було визнано таким, що втратив право на користування на користування квартирою АДРЕСА_1 було скасоване, а рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.11.2010р по цій же справі в позові відповідачам було відмовлено, в зв’язку з тим, що ОСОБА_1 знаходився по студентській візі на навчанні в Сполучених Штатах Америки з 20.09.2005 року.

Згідно ст. 328 ЦК України. право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зважаючи на ту обставину, що позивач в лютому 2009 року був судовим рішенням заочно визнаний таким, що втратив право на користування оспорюванню квартирою, котра надалі була приватизована без його участі, хоча ОСОБА_1 мав на приватизацію право, як особа, в квартирі зареєстрована та якій квартира виділена в користування, а відповідачами вищезазначену квартиру набуто безоплатно у спільну часткову власність в квітні 2009 році, однак, судом встановлено, що ОСОБА_1 не знав про час і місце заочного судового розгляду, й відсутні підстави для визнання його таким, що втратив право на користування житлом, оскільки останній перебував на навчанні за кордоном,  що є поважною причиною відсутності  за місцем реєстрації проживання, що вбачається з ухвали суду від 12.10.2009 року, й в надалі в задоволенні позову відповідачем про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1, рішенням суду від 10.11.2010 року, тобто останнього фактично поновлено вправах на користування квартирою, суд вважає, що набуття права спільної часткової власності на квартиру лише відповідачами є позбавленням, гарантованого Конституцією України та ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», права позивача на приватизацію житла, як особи, в користування якої це житло надавалося.

 Пленум Верховного суду України в п. 10 постанови №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснює, що рішення суду  про  задоволення  позову  про повернення майна, переданого за  недійсним  правочином,  чи  витребування  майна  із чужого  незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації  права  власності  на  майно,  що  підлягає   державній реєстрації,   за   власником,   а   також  скасування  попередньої реєстрації  (статті 19,  27  Закону  України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень")

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про  скасування розпорядження органу приватизації Міського бюро технічної інвентаризації Тернопільської міської ради від 21 квітня 2009 року №42142, та припинення права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Стосовно вимоги про визнання відповідачки ОСОБА_2, такою, що втратила право на користування квартирою

Згідно ст. 65 Житлового кодексу УРСР передбачено, що наймач (ОСОБА_3) вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним  приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.  

Вищезазначено, що після смерті першої дружини відповідача ОСОБА_3  квартиру отримала її сім’я (чоловік, відповідач у справі - ОСОБА_3 та позивач - син ОСОБА_1.) на підставі протоколу  № 20 засідання виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів 26 грудня 1988 року, яким було вирішено погодитись з пропозицією комісії по житлових питаннях міськвиконкому та затвердити протокол  №  21 від 19 грудня 1988 року про надання квартир громадянам міста згідно поданих документів та даних про житлові умови сімей. Так, даним протоколом від 26 грудня 1988 року відповідачу  ОСОБА_3 була надана квартира  АДРЕСА_1. Склад сім’ї станом на 26.12.1988 року, момент винесення рішення Тернопільською міською радою складався з двох осіб позивача - ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3.

Друга дружина відповідача ОСОБА_3 –ОСОБА_2 з його згоди з 02.04.1993 року була зареєстрована в оспорюваній квартирі. (стверджується змістом по квартирної картки, копія якої знаходиться в матеріалах справи).

Судом встановлено, що 21 лютого 1989 року  відповідач ОСОБА_3 звернувся із заявою до Голови Тернопільської міської ради народних депутатів в якій повідомив, що після смерті його дружини в нього на утримані залишився син ОСОБА_1 1985 року народження  та у зв’язку з тим, що останній проживає в рідної сестри покійної дружини ОСОБА_9, яка проживає в м. Тернополі по АДРЕСА_2, попросив  згідно із законом встановити опікунство над сином  ОСОБА_9. (копія заяви знаходиться в матеріалах справи).

         З лютого 1989 року до досягненням ним повноліття позивач ОСОБА_1  знаходився на вихованні та утриманні в своєї тітки ОСОБА_9, що стверджується наявною в матеріалах справи копією акта  контрольного обстеження умов проживання і виховання підопічного, складеного та затвердженого службою у справах дітей при Тернопільській міській раді 04 листопада 1997 року в якому зазначено, що опікуном являється сестра матері ОСОБА_9, матеріальної допомоги від батька ОСОБА_1 не отримує, дитина немає приватизованої площі в батьковій квартирі, утримується на кошти сестри матері, та показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11

     Даний факт також не заперечував в судовому засіданні 25.01.2011 року відповідач ОСОБА_3

          Згідно ст.  60, 61 Кодексу про шлюб і сім'ю України від 1969 року (чинного на дату складання заяви відповідачем ОСОБА_3 про встановлення опіки над позивачем), захист  прав  та  інтересів  неповнолітніх дітей лежить на їх
батьках,  які  діють  без  особливих  на  те  повноважень.   Батьки мають  право  і зобов'язані  виховувати  своїх дітей, піклуватися  про  їх  здоров'я,  фізичний,  духовний  і  моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці. Батьківські права не можуть здійснюватися  в  суперечності  з інтересами дітей.

          Опіка і піклування встановлюються для виховання неповнолітніх
дітей,  які  внаслідок   смерті   батьків,   позбавлення   батьків
батьківських прав,  хвороби батьків чи з інших причин лишилися без
батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових
прав та інтересів цих дітей. Для безпосереднього    здійснення    опіки    і    піклування призначається опікун чи піклувальник,  переважно з осіб,  близьких підопічному, або з числа осіб, виділених громадською організацією, або з числа інших  осіб з  урахуванням  їх  можливості  виконувати опікунські обов'язки і стосунків між  опікуном (піклувальником)  і особою, над якою встановлюється опіка (піклування)  (ст. 128, 138  КпШС України).

   Оскільки, на момент вселення в квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2,  батько позивача про нього не піклувався і не брав до уваги  інтересів позивача, як свого сина і малолітньої особи, то судом встановлено, що людиною, котра  піклувалась про його інтереси була тітка позивача  –ОСОБА_9. Згоду на опікунство позивача тіткою, як зазначалось вище, батько надав згідно заяви від 21.02.1989р.

До загальних засад цивільного судочинства, ст.. 3 ЦК України відносить справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, суд вважає, що саме ОСОБА_9, як фактичний опікун позивача, повинна була захищати його інтереси, як малолітньої дитини, що позбавлена батьківського піклування та являється сиротою, й вирішувати питання щодо надання згоди,  в інтересах позивача,  на вселення ОСОБА_2 в квартиру, чого зроблено не було з незалежних від волі фактичного опікуна причин.

Однак обраний стороною позивача спосіб захисту цивільного права шляхом визнання відповідачки ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1, не підлягає в даному випадку до застосування судом, оскільки особа може вважатися такою, що втратила право на користування житловим приміщенням лише в разі законного набуття такого права, однак судом вищезазначено, що відповідачку ОСОБА_2 було вселено  в квартиру, як дружину наймача квартири, незаконно, в порушення ст. 65 ЖК України, без згоди фактичного опікуна зареєстрованої в квартирі, на той час, малолітньої дитини, позивача ОСОБА_1 - його тітки ОСОБА_9

Оскільки суд розглядає справи в межах позовних вимог сторін, згідно ст.. 11 ЦПК України,  тому в задоволенні вимоги  в частині визнання відповідачки ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1, слід відмовити

Керуючись ст.ст. 60, 88, 212-215, 222 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 65, 71 ЖК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати розпорядження органу приватизації Міського бюро технічної інвентаризації Тернопільської міської ради від 21 квітня 2009 року №42142.

Припинити право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідачів 51 гривню сплаченого судового збору та 120 гривень  на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи, сплачені позивачем при подачі позову.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий                                                                                                Братасюк В.М.