ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
02.03.11Справа №2а-491/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Зарапіні О.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Троян О.Ю., довіреність № 1988/10 від 12.11.10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі Південного центру радіотехнічного спостереження
про визнання протиправною бездіяльності
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Південного центру радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати одноразової грошової винагороди за безперервну календарну військову службу, зобов`язання начальника Південного центру радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України видати наказ про виплату одноразової винагороди за 20 років безперервної календарної військової служби та виплатити заборгованість в сумі 1844,09 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 04.02.2011 було відкрито провадження у справі та призначене попереднє судове засідання на 18.02.2011.
Ухвалою суду від 18.02.2011 було закінчено підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 02.03.2011. Крім того, ухвалою від 18.02.2011 судом в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України замінений первинний відповідач - Південний центр радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів на належного відповідача - Національний центр управління та випробувані космічних засобів в особі Південного центру радіотехнічного спостереження, оскільки судом встановлено, що Південний центр радіотехнічного спостереження є філією Національного центру управління та випробувань космічних засобів та не має статусу юридичної особи.
В ході судового розгляду позивач на позовних вимогах наполягав. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він має стаж безперервної військової служби у Збройних Силах України 20 років та набув право на отримання одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної календарної військової служби. Позивач пояснив суду, що розмір заборгованості розраховано ним з урахуванням індексу інфляції.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, у задоволенні позову просила відмовити. Вважає, що оскільки ОСОБА_1 є відрядженим до Національного Космічного агентства України військовослужбовцем, всі виплати йому правомірно здійснювались відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій".
Відповідач вважає, що відповідно до зазначеної постанови відрядженим військовослужбовцям, яким в даному випадку є позивач, виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавка за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення – як для відповідних працівників Національного космічного агентства України.
Представник відповідача наголошує, що, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" винагорода за тривалість безперервної військової служби, як одноразовий додатковий вид грошового забезпечення військовослужбовців, к виплаті працівникам Національного Космічного агентства України не передбачена, позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної служби у Збройних Силах України.
Крім того, представник відповідача вважає, що позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 проходить військову службу в Національному центрі управління та випробувань космічних засобів на посаді інженера групи апаратури управління відділу радіотехнічного Південного центру радіотехнічного спостереження. Південний центр радіотехнічного спостереження є відокремленим структурним підрозділом та входить до складу Національного центру управління та випробувань космічних засобів.
Наказом Міністра оброни України № 138 від 02.02.2007 майор ОСОБА_1 увільнений від займаних посад та на підставі клопотання Генерального директора Національного космічного агентства України від 26.01.2007 № 382/9-7 відряджений до Національного космічного агентства України із залишенням на військовій службі (а.с.17).
Наказом Генерального директора Національного космічного агентства України № 5-ко від 07.02.2007 ОСОБА_1, відряджений до Національного космічного агентства України, зарахований до Агентства та призначений до Південного центру радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів інженером групи апаратури управління відділу радіотехнічного (а.с. 18).
Частиною 5 статті 17 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з ч. 2 статті 16 Закону України "Про Збройні Сили України" № 1935-XII від 06.12.1991 соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 та інших нормативно-правових актів.
Преамбулою Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно статті 1 зазначеного закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зазначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.
При цьому, частиною сьомою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ, організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 9-1 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.
Пунктами 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється, зокрема, в порядку, що затверджується Міністерством оборони України. Крім того, вказаною Постановою Кабінету Міністрів України затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців у розмірах згідно з додатками 25-28, відповідно до яких військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) виплачується винагорода за тривалість безперервної календарної військової служби залежно від строку служби. Зокрема, за 20 років безперервної календарної військової служби належить виплачувати 1,5 посадового окладу і окладу за військове звання.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 104 від 07.02.2001 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій" зазначено, зокрема, що військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань.
При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.
Відповідно до п. 78 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.01 № 1053/2001 - за відрядженими військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством.
Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної календарної військової служби обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (далі – Інструкція). Цей наказ застосовується з 1 січня 2008 року.
Пунктом 32.1 Інструкції передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, одноразово, залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, виплачується винагорода, яка за строк безперервної календарної військової служби 20 років складає 1,5 посадового окладу і окладу за військовим званням.
Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини.
У наказі на підставі особової справи військовослужбовця визначаються строк його безперервної календарної військової служби та розмір винагороди.
Як вбачається з Наказу начальника Південного центру радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів № 137-ос від 12.11.2010 (а.с. 12), посадовий оклад позивача складає 1037,00 грн., відповідно до додатку 24 постанови № 1294 оклад позивача за військовим званням "майор" складає 125,00 грн.
За таких обставин, розмір винагороди позивачу за безперервну військову службу 20 років складає (1037,00+125,00)х1,5 = 1743,00 грн., яка станом на день розгляду справи, позивачу не виплачена, що представником відповідача не спростовано.
Щодо доводів представника відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, судом до уваги це питання не прийнято оскільки воно було вирішено судом при відкритті провадження у справі
Відповідно до положень частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд вважає за можливе з метою повного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за 20 років безперервної календарної військову службу у розмірі 1743,00 грн.
Що стосується решти позовних вимог суд дійшов висновку що вони не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Пунктом 1.2 Інструкції визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За своєю природою винагорода за безперервну календарну військову службу є одноразовою виплатою, у зв’язку з чим положення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" на таку виплату не поширюються.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги у частині виплати винагороди з урахуванням індексу інфляції не відповідають нормам законодавства й задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 09.03.2011 року о 17-00.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Національного центру космічних засобів в особі Південного центру радіотехнічного спостереження щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної календарної військової служби.
Зобов`язати Національний центр космічних засобів в особі Південного центру радіотехнічного спостереження (96552, Автономна Республіка Крим, Сакський район, с. Вітіно, ідентифікаційний код 24507442) нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за 20 років безперервної календарної військової служби у розмірі 1743,00 грн. (одна тисяча сімсот сорок три гривні).
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Для суб'єкта владних повноважень 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту повідомлення його про можливість отримання копії постанови безпосередньо у суді.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Г. Плієва