Справа № 22а-532/07                                Головуючий І інстанції: Тимофіїв М.В.

Доповідач: Борисов Є.А.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23   квітня   2007   року      Судова   колегія   судової   палати   в   цивільних   справах апеляційного суду Луганської області в складі :

Головуючого: Борисова Є.А.

Суддів: ПригорнєвоїЛ.І., Кравченко Н.В.

За участю секретаря: Сотникової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Перевальського районного суду Луганської області від 25 грудня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки.

встановила:

У листопаді 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом про стягнення з УПСЗН Перевальської районної державної адміністрації Луганської області заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення, передбаченій Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі -Закон № 796-ХІІ). Позовні вимоги ОСОБА_1. обґрунтовував тим, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції та інвалідом 2 -ої групи,_ тому відповідно до статті 48 Закону _№ 796-ХІІ має право на щорічну виплату на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат (при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається моментом виплати), однак УПСЗН Перевальської районної державної адміністрації за 2003-2005 роки здійснило виплати допомоги на оздоровлення не в повному обсязі, а саме по 26 грн.70 коп. у 2003 і 2004 роках, 120 грн.- у 2005 році. В результаті виникла заборгованість на загальну суму 3696 грн. 60 коп.

Постановою Перевальського районного суду Луганської області від 25 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 були залишені без задоволення за їх необґрунтованістю

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до апеляційного суду Луганської області з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нову постанову про задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

В судовому засіданні ОСОБА_1. апеляційну скаргу підтримав. Представник УПСЗН Перевальської районної державної адміністрації апеляційну скаргу не визнав, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідача, сторони по справі, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи своє рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції вказав на те, що УПСЗН Перевальської районної державної адміністрації при нарахуванні позивачу щорічних виплат на оздоровлення за 2003 - 2005 p.p. виходило з положень

2

Закону № 796-ХИ та Постанов Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати        особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 26.07.1996 та «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року (далі - Постанови КМУ № 836 та № 562), згідно з якими у 2003-2004 p.p. ОСОБА_1. підлягала виплаті щорічна допомога на оздоровлення як інваліду 2-ої групи у розмірі 26 грн.70 коп., а в 2005 році- 120 грн.

Однак, зазначені висновки суду не відповідають вимогам закону з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1-ої категорії та інвалідом 2-ої групи.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону № 796-ХП щорічна допомога інвалідам 2-ої групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних_заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати ( частина 4 статті 48 Закону № 796-ХП).

Статтею 1 Закону України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік" від 26.12.2002 № 372-ГУ (далі - Закон № 372-ГУ) розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2003 року у розмірі 185 грн. на місяць, а з грудня 2003 року - 237 грн. Зі змісту статті 1 цього Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ХП, а навпаки, статтею 2 Закону № 372-ІУ передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм. У 2004-2005 роках розмір мінімальної заробітної плати неодноразово змінювався і становив з 1 січня 2005 року 262 грн., а з 1 вересня 2005 року - 332 грн.

Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років, а саме з 1996 по 2005 роки не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до статті 1 Закону № 372-ІУ з 1 січня 2003 року складав 185 грн. на місяць, який згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону № 796-ХП. Постановою КМУ України № 562 від 12.07.2005 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення для інвалідів 2-ї групи був збільшений до 120 грн., в той час як розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня 2005 року становив 310 грн., а з 1 вересня 2005 року - 332 грн. і при цьому законодавчі акти, якими були встановлені зазначені розміри мінімальної заробітної плати не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону № 796-ХП.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХП та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003-2005 роки, а не Постанова КМУ № 836.

За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону № 796-XQ, УПСЗН Перевальської районної державної адміністрації повинно було виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2003,2004,2005 роки, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент фактичної виплати допомоги в неповному обсязі за кожний рік, а саме виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за станом на квітень 2003 року- 185 грн., за станом на квітень 2004 року- 205 грн. і за станом на листопад 2005 року -332грн., оскільки з матеріалів справи вбачається, що допомомога на оздоровлення в неповному обсязі фактично виплачувалась позивачу в квітні 2003 року, в квітні 2004 року і в листопаді 2005 року.

Оскільки судом повно й всебічно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, прийнята постанова підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення відповідно до вимог СТ.202 КАС України.

З урахуванням отриманої ОСОБА_1. суми 173 грн. 40 коп. та розміру мінімальної заробітної

3

плати, встановленої на момент виплати допомоги в неповному обсязі (квітень 2003 року, квітень 2004 року, листопад 2005 року), на користь позивача за 2003р підлягає стягненню 898грн. 30 коп.( 185х 5 -26,70 = 898,30 грн.), за 2004 рік - 998грн.30коп. (205х 5 - 26,70 =998,30 грн.), за 2005 рік - 1540 грн.(332х5-120 = 1540грн.) А всього на користь позивача за період 2003-2005 p.p. підлягає стягненню допомога в загальній сумі 3436 грн. 60 коп. Дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 26 грн. 70 коп.(2003-2004 p.p.) та 120 грн. (2005р.) слід визнати неправомірними.

Керуючись ст.ст. 196,198, 202, 205, 207, 160 КАС України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково. Постанову Перевальського районного суду Луганської області від 25 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2003, 2004, 205 роки,-скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2003, 2004, 205 роки задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації щодо неповної виплати Лагутинському Анатолію Івановичу допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1недоотриману допомогу на оздоровлення в загальній сумі 3436 грн. 60 коп.

Ця постанова набирає чинності негайно, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складання у повному обсязі.