А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
23.03.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів головуючого – Дорчинець С.Г.,
суддів – Дідика В.М., Лізанця П.М.,
з участю прокурора – Сочки І.І.,
засудженого – ОСОБА_1,
потерпілих – ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
розглянув у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, на вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 6.12.2011 року, яким засуджений
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, місце реєстрації смт. Тересва, вул. Воз’єднання Тячівського району Закарпатської області, громадянин України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні 2 неповнолітніх дітей, раніше несудимий
за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування основного покарання призначеного за цим вироком з випробуванням, якщо він на протязі 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:
-повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-періодично з’являтися в орган кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишений попередній – підписку про невиїзд.
Речовий доказ: автомобіль «Мерседес-Бенц-814» № НОМЕР_1, залишений власнику ОСОБА_5
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судові витрати: 322 грн. 20 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області та 332 грн. 20 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області за проведення судової авто-технічної експертизи.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 3.09.2010 року приблизно в 0 год. 30 хв., керуючи за дорученням автомашиною «Мерседес-Бенц 814» № НОМЕР_1 та проїжджаючи по вул. Борканюка в смт. В.Бичків Рахівського району біля будинку № 80 не забезпечив безпеку руху, порушив п.п.1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 12.1, 12.2, 12.3, 1.10 Правил дорожнього руху, не врахувавши дорожню обстановку, не впорався з керуванням транспортного засобу, не вжив достатніх заходів до застосування екстреного гальмування, а вдався до виконання маневру об’їзду з права, внаслідок чого допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_6, причинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер; на ОСОБА_3, причинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, та ОСОБА_4, причинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляції прокурор порушує питання про скасування вироку з-за м’якості призначеного ОСОБА_1 покарання. Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що суд не врахував, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, тому звільнення його від відбуття покарання згідно ст. 75 КК України є безпідставним. Просить постановити свій вирок, призначивши ОСОБА_1 покарання у вигляді реального позбавлення волі.
Засуджений та потерпілі вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклавши основні доводи апеляції, заслухавши міркування прокурора, який підтримав апеляцію та просить її задовольнити по мотивам лише того, що суд не врахував тяжкість вчиненого злочину, засудженого ОСОБА_1, який просить залишити вирок без зміни, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які вважаються, що вирок суду є законним та підтвердили, що вони ніяких претензій до засудженого не мають, що засуджений добровільно відшкодував матеріальну та моральну шкоду їм, перевіривши справу в межах апеляції, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляції прокурора з таких міркувань.
Як вбачається з вироку, муж призначив ОСОБА_1 покарання відповідно до вимог ст. ст. 65, 75 КК України. Судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, особу винного, зокрема те, що він вину визнав, чистосердечно розкаявся, повинився перед потерпілими, відшкодував їм матеріальну та моральну шкоду добровільно ще на досудовому слідстві, від слідства та суду не ухилявся. Судом також врахована позитивна характеристика ОСОБА_1 як з місця роботи, так і з місця проживання, що має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, має постійне місце праці, сам молодий за віком, раніше не притягався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності.
Давши оцінку всім вказаним обставинам, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню новий злочинів, як засудженими, так і іншими особами. І на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правильно у відповідності зі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням.
Довод апелянта про те, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 не врахував тяжкість злочину повністю спростовано в судовому засіданні та не заслуговує на увагу як надумані.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляцію прокурора залишити без задоволення;
Вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 6.12.2010 року стосовно ОСОБА_1 – без зміни.
Судді: