№ 1-801

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2009 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Тютюн Т.М. при секретарі Остафійчук К.В.,

за участю прокурора Синицького О.В., захисника ОСОБА_1.,

потерпілої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с Лучежевічі Мозирського району Гомельської області, Білорусь, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, судимого: 1) вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 7.04.2005 року за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік; 2) вироком Подільського районного суду м. Києва від 13.12.2005 року за ч. 1 ст. 186 КК України на підставі ст. 71 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільненому 29.03.2007 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

установив:

7 серпня 2009 року о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_3, знаходячись у тролейбусі маршруту № 18, в районі зупинки "Вулиця Мостицька", розташованій на вул. Вишгородській, 12 в м. Києві, побачив на шиї у ОСОБА_2, яка сиділа біля дверей, золотий ланцюжок з хрестиком. Реалізовуючи злочинний умисел на повторне відкрите викрадення чужого майна, який виник у нього, ОСОБА_3 ривком зірвав з шиї ОСОБА_2 належний їй золотий ланцюжок вартістю 1 800 гривень та вибіг з тролейбусу. Після цього ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 1 800 гривень.

У судовому засіданні підсудний вину у вчиненні злочину визнав повністю та показав, що 7 серпня 2009 року близько 18 години 30 хвилин на тролейбусі маршруту № 18 повертався додому. Коли тролейбус під’їхав до його зупинки "Вулиця Мостицька", розташованій на вул. Вишгородській, 12 в м. Києві, він проходив мимо ОСОБА_2, побачив у неї на шиї золотий ланцюжок, і вирішив його викрасти. На зупинці він зірвав з шиї потерпілої ланцюжок, вийшов з тролейбусу і побі г. Після цього направився в сторону ринку "Куренівський", де продав ланцюжок незнайомим особам за 350 гривень, а гроші витратив на власний розсуд. Він не оспорює вартості викраденого майна - 1 800 гривень і на даний час матеріальну шкоду повністю відшкодовано потерпілій його батьком. Злочин вчинив, оскільки за місяць до цього був звільнений з роботи і перебував у скрутному матеріальному становищі. Щиро кається і запевняє суд, що в подальшому протиправних діянь вчинювати не буде.

Враховуючи те, що підсудний не оспорює фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позицій, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз’яснивши їм зміст та правові наслідки застосування ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів у справі.

Суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю, та кваліфікує дії підсудного за ч.2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд враховує, що він вчинив умисний тяжкий злочин, особу підсудного, який є судимим, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, з квітня 2004 року перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок

вживання наркотичних та інших психоактивних речовин. Крім цього, суд враховує стан здоров’я матері підсудного, яка є інвалідом 3-ої групи.

Обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнає щире каяття підсудного та добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання, слід визнати рецидив злочину щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, судимість за який у ОСОБА_3 не знята і не погашена.

Суд призначає ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, але вважає, що наявність обставин, що пом’якшують покарання, та дані про особу підсудного істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому на підставі ч. 1 ст. 69 КК України йому слід призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст. 186 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 321, 323, 324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 /два/ роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з 8 серпня 2009 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без зміни -тримання під вартою в Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Речовий доказ - золотий хрестик, належний потерпілій ОСОБА_2 і переданий їй на зберігання, - залишити ОСОБА_2

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.