У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 березня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Григор’євої Л.І.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником – ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства (далі – ПАТ) “ОТП Банк”, треті особи: приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, державне підприємство (далі – ДП) “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, про захист прав споживача
в с т а н о в и л а :
У лютому 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що між ним та акціонерним комерційним банком “Райффайзенбанк Україна”, правонаступником якого є ПАТ “ОТП Банк”, було укладено кредитні договори, а саме: 27 квітня 2006 року - з сумою кредиту 210 тис. доларів США та додатковий договір іпотеки стосовно передачі в заставу нежитлового приміщення АДРЕСА_3; 18 липня 2006 року – на суму 200 тис. доларів США та додатковий договір іпотеки стосовно передачі в заставу житлового будинку № 52а по вул. Естонській у м. Києві; 1 червня 2007 року – з сумою кредиту 69 530 доларів США та додатковий договір застави предметом, якого є автомобіль Cadillac SRX, номерний знак НОМЕР_1; 16 листопада 2007 року – на суму 329 тис. доларів США та додатковий договір застави стосовно передачі житлового приміщення – квартири АДРЕСА_1. Загальний розмір суми кредиту складає 808 530 доларів США. На час його звернення до суду сума заборгованості за вказаними спірними кредитними договорами складала 3 093 878 грн. 86 коп.
Посилаючись на скрутне матеріальне становище, так як він на момент укладення кредитних договорів не мав можливості розрахувати співвідношення курсу валюти кредиту та гривні й стрімкого падіння курсу гривні по відношенню до валюти, а також на порушення банком п. п. “в”, “г” ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, просив визнати указані кредитні договори та договори іпотеки, укладені в забезпечення основних договорів, - недійсними, застосувати реституцію як наслідок недійсності оспорюваних правочинів, виключити з реєстру іпотек заборони відчуження запис про заборону відчуження приміщень й автомобіля, та надати відстрочку повернення залишку заборгованості за кредитними договорами строком на 48 місяців.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2010 року позов задоволено частково та визнано недійсними кредитні договори від 27 квітня 2006 року, від 16 листопада 2007 року та договори іпотеки від 27 квітня 2006 року, від 18 липня 2006 року, від 1 червня 2007 року й від 16 листопада 2007 року, укладені між АКБ “Райффайзенбанк Україна”, правонаступником якого є ПАТ “ОТП Банк”, та ОСОБА_4 Ухвалено провести реституцію за умовами: остаточний борг ОСОБА_4 складає 4 900 214 грн., що еквівалентно 612 649 доларів США 28 центів по курсу НБУ 7 грн. 9984 коп. за 1 долар США, остаточний борг ПАТ “ОТП Банк” складає 1 541 070 грн. 92 коп., що еквівалентно 192 672 доларів США 40 центів по курсу НБУ 7 грн. 9984 коп. за 1 долар США. Зобов’язано ДП “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження жилого АДРЕСА_3, житлового АДРЕСА_4, житлового приміщення – квартири АДРЕСА_2 та автомобіль Cadillac SRX, номерний знак НОМЕР_1. Постановлено надати ОСОБА_4 відстрочку повернення заборгованості за вказаними договорами строком на 24 місяці. Стягнуто з ПАТ “ОТП Банк” на користь ОСОБА_4 1 тис. грн. витрат, понесених на отримання правової допомоги. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2010 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
У касаційній скарзі ОСОБА_4, в особі представника – ОСОБА_5, просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.
Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником – ОСОБА_5, відхилити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д.Д. Луспеник
М.І. Балюк
Л.І. Григор’єва