У Х В А Л А

        І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 березня 2011 року                                                                    м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до закритого акціонерного товариства комерційного банку (далі – ЗАТ КБ) “ПриватБанк” про розірвання кредитного договору,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У листопаді 2007 року ЗАТ КБ “ПриватБанк”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі – ПАТ КБ) “ПриватБанк”, звернулось до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 13 квітня 2006 року між ним та відповідачем було укладено договір кредиту у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 39 789 доларів США 22 центи на купівлю автомобіля та 18 210 доларів США 36 центів на сплату страхових платежів строком до 13 квітня 2013 року. У забезпечення виконання зобов’язань за вищевказаним договором було укладено договір застави рухомого майна, а саме - автомобіля, марки Nissan, модель: X-Trail 2.5 А/Т, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, про що 2 листопада 2007 року внесено відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, й на виконання головної умови отримання кредиту – укладено між відповідачем і закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Інгосстрах” строковий договір страхування наземного транспорту, строком до 12 квітня 2007 року.

Посилаючись на те що, зобов’язання за кредитним договором ним були виконані у повному обсязі, а внаслідок їх часткового невиконання відповідачем, його заборгованість станом на 31 жовтня 2007 року становила 40 902 долари США 63 центи, що еквівалентно 206 558 грн. 28 коп., просило стягнути з останнього 191 165 грн. 07 коп. заборгованості за кредитним договором, 11 669 грн. 99 коп. заборгованості з виплати відсотків за користування кредитними коштами, 1 211 грн. 60 коп. пені, 2 511 грн. 62 коп. комісії за послуги банку, звернути стягнення на предмет застави – вказаний вище автомобіль, шляхом його продажу ПАТ КБ “ПриватБанк” з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також надання банку всіх необхідних повноважень для здійснення його продажу.

ОСОБА_4 позов не визнав та посилаючись на вимоги Закону України “Про захист прав споживачів” та те, що ним зобов’язання за вказаним вище кредитним договором виконувались у повному обсязі, а заборгованість у розмірі 2 500 доларів США виникла внаслідок безпідставних дій працівника ПАТ КБ “ПриватБанк”, а саме – внаслідок сплати позивачем від його імені коштів за вказаним вище договором страхування, строк дії якого закінчився 12 квітня 2007 року, а ним не було виявлено бажання пролонгувати даний договір; відповідей на письмову вимогу усунути порушення його прав, а також письмову заяву про намір розірвати кредитний договір у зв’язку з порушенням ПАТ КБ “ПриватБанк” умов договору та надання інформації про фактично сплачені ним кошти – отримано не було, звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив розірвати вказаний вище кредитний договір.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 жовтня             2009 року у задоволенні позову ПАТ КБ “ПриватБанк” відмовлено, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, та розірвано кредитний договір від 13 квітня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 й ПАТ КБ “ПриватБанк”.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ “ПриватБанк” задоволено частково й зобов’язано                ОСОБА_4 повернути йому 25 317 доларів США 51 центів, а в разі неможливості - 208 110 грн. 18 коп., заборгованості за кредитним договором. У решті позовних вимог та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д.Д. Луспеник

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко