У Х В А Л А

        І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 березня 2011 року                                                                    м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від                      5 жовтня 2010 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2010 року у справі за позовом акціонерного комерційного банку “Правекс-Банк” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до акціонерного комерційного банку (далі – АКБ) “Правекс-Банк” про визнання кредитного договору недійсним, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У лютому 2009 року АКБ “Правекс-Банк” звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 4 жовтня 2007 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір з сумою кредиту - 7 922 доларів США строком до 4 жовтня 2014 року, зі сплатою процентів за весь час користування кредитними коштами у розмірі 11, 99 % річних.

Посилаючись на вимоги п. 7.1.4 вказаного вище кредитного договору та те, що за період з 1 вересня 2008 року до 9 лютого 2009 року відповідачем несвоєчасно вносились кошти за кредитним договором та не сплачувались проценти за користування кредитними коштами, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 7 492 долари США, просив достроково стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором, нараховані проценти, пеню й інші платежі у розмірі 7 492 долара США, що за курсом НБУ станом на 10 лютого 2009 року еквівалентно 57 688 грн. 40 коп.

ОСОБА_4 посилаючись на вимоги Закону України “Про захист прав споживачів” та Постанови Правління НБУ “Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту” від 10 травня 2007 року № 168 та те, що кошти за вказаним вище договором не отримував, а їх, відповідачем, який виступав посередником у договорі купівлі-продажу автомобіля, було перераховано у національній валюті товариству з обмеженою відповідальністю “Кримавтолюкс”, де ним придбано автомобіль, вартістю 39 450 грн., та АКБ “Правекс–Банк” безпідставно передбачено у договорі кредиту збільшення відсоткової ставки й подвійної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язань, у квітні 2009 року звернувся до суду з зустрічним позовом, уточненим та доповненим у липні 2009 року, в якому просив визнати вказаний вище кредитний договір недійсним з моменту його укладення, звільнити його від сплати боргу, пов’язаного зі зміною відсоткової ставки та пені, стягнути  42 тис. грн. завданих збитків та відшкодувати 20 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 5 жовтня 2010 року позов АКБ “Правекс-Банк” задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 на його користь 57 688 грн. 40 коп. та 606 грн. 88 коп. судових витрат.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено й стягнуто з нього на користь АКБ “Правекс-Банк” 602 грн. судового збору.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від                 29 вересня 2010 року рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат змінено та стягнуто з ОСОБА_4 576 грн. судового збору й 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь АКБ “Правекс-Банк”, та 420 грн. судового збору й 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у дохід держави.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 5 жовтня 2010 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д.Д. Луспеник

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко