СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
14 вересня 2006 року |
Справа № 20-8/071 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Латиніна О.А.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № НОМЕР_1 від 27.03.06, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2;
відповідача: Сирський Сергій Валентинович, довіреність№ 03-15/2188 від 25.07.06, Севастопольська міська рада;
3-тіх осіб:Сарахман Сергій Олександрович, довіреність № б/н від 04.08.06, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;
Смол'янінова Ольга Леонідівна, довіреність № б/н від 01.04.06, Мале приватне підприємсто "Донжон"
розглянувши апеляційні скарги Фонду комунального майна Севастопольської міської ради та малого приватного підприємства "Донжон" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Ткаченко М.І.) від 17.07.2006р. у справі №20-8/071
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (вул. АДРЕСА_1,Севастополь,99043)
до Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)
Третя особа:
Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)
про скасування рішення сесії Севастопольскої міської ради та зобов'язанняприйняти рішення про приватизацію вбудованих нежилих приміщень підвалу жилого будинку
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя від 11.07.2006 у справі № 20-8/071 (суддя Ткаченко М.І.) позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Севастопольської міської ради, треті особи: Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, мале приватне підприємство „Донжон” про визнання частково недійсним рішення Севастопольскої міської ради та зобов'язання прийняти рішення про приватизацію вбудованих нежилих приміщень підвалу жилого будинку та приміщень, розташованих у вбудованій - прибудованій будівлі (літера А1) з козирком, крильцем і прибудовою, задоволено.
Визнано часткового недійсним рішення Севастопольської міської ради № 2979 від 06.04.2005 „Про внесення змін і доповнень в рішення Севастопольської міської ради № 553 від 06.07.2000 „Про програму оптимізації структури комунального майна і підвищення ефективності його використання на 2000-2002 роки в місті Севастополі” і № 637 від 04.03.2003 „Про програму оптимізації структури комунального майна і підвищення ефективності його використання на 2003-2006 роки в місті Севастополі” в частині пункту 23 відносно приватизації - вбудованих нежилих приміщень підвалу жилого будинку (літера А) загальною площею 51,85 кв. м. (літери IV - 12 по IV - 20, IV - 26) і приміщення загальною площею 438,5 кв. м. (літери IV - 1 по IV - 11, IV - 21 по IV - 25, V - 1), розташованих у вбудованій - прибудованій будівлі (літера А1) з козирком, крильцем і прибудовою (літера а), розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. АДРЕСА_2, шляхом продажі на аукціоні за конкурсом, які орендує приватний підприємець ОСОБА_2 відповідно до договору оренди № НОМЕР_2 від 05.05.2003 з 17.11.2005.
Зобов'язано Севастопольську міську раду прийняти рішення про приватизацію вбудованих нежилих приміщень підвалу жилого будинку (літера А) загальною площею 51,85 кв. м. (літери IV - 12 по IV -20, IV - 26) і приміщення загальною площею 438,5 кв. м. (літери IV - 1 по IV - 11, IV - 21 по IV - 25, V - 1), розташованих у вбудованій - прибудованій будівлі (літера А1) з козирком, крильцем і прибудовою (літера а), розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. АДРЕСА_2, які орендує приватний підприємець ОСОБА_2 згідно договору оренди № НОМЕР_2 від 05.05.2003, засобом - викупу.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємця ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Не погодившись з постановою місцевого господарського суду, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради та мале приватне підприємство "Донжон" звернулись до апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять постанову господарського суду міста Севастополя скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга Фонду комунального майна Севастопольської міської ради обґрунтована прийняттям рішення с порушенням норм матеріального та процесуального права.
За ствердженнями Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, на дату прийняття рішення про приватизацію спірного майна 06 липня 2000 року, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2. не був орендарем і не мав ніякого відношення до спірного об'єкту.
Також, відповідно до Державної програми приватизації на 2000-2002р.р., затвердженою Законом України “Про державну програму приватизації”№ 1723-ІІІ51 від 18.05.2000р. орендар отримує право на викуп, якщо ним на момент прийняття рішення про приватизацію вже здійснені невідокремлені поліпшення об'єкту оренди. Однак на дату прийняття Севастопольською міською радою рішення про приватизацію позивач не був орендарем, не здійснював і не міг здійснювати невідокремлені поліпшення об'єкту, що свідчить про необґрунтованність застосування місцевим господарським судом пункту 51 Державної програми приватизації на 2000-2002р.р.
Крім того, за твердженнями Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, місцевим господарським судом помилково покладено в основу оскаржуваної постанови факт прострочення виконання органом приватизації рішення про приватизацію спірного об'єкту, визначений пунктом 2 статті 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, оскільки діючим законодавством України не визначено, що прострочка виконання акта суб'єкта власних повноважень є підставою для його скасування як протиправного.
Свою апеляційну скаргу мале підприємтсво "Донжон" обгрунтовує порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме - не прийняттям до уваги тієї обставини, що спірні нежілі приміщення, на які Севастопольська міська рада зобов'язана прийняте рішення про приватизацію шляхом викупу, не є комунальною власністю, а є приватною власністю малого приватного підприємства "Донжон", що є порушенням Закону України "Про власність".
У звязку з відрядженням судді Заплави Л.М. та відпусткою судді Лисенко В.А., на підставі розпорядження в.о. голови суду від 14.09.2006р. здійснено їх заміну на суддів Котлярову О.Л. та Латиніна О.А.
Ухвалами від 02 серпня 2006 року та 04 серпня 2006 року порушено провадження по апеляційним скаргам Фонду комунального майна Севастопольської міської ради та малого приватного підприємства "Донжон".
Повторно переглянувши постанову суду в порядку статтей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія встановила наступне.
Рішенням XV сесії XXIII скликання Севастопольської міської ради № 553 від 06.07.2006 “Про програму оптимізації структури комунального майна та зростання ефективності його використання на 2000-2002р.р. в місті Севастополі”до переліку об'єктів комунального майна , які підлягають приватизації, під № 23 включено об'єкт -вбудовані нежилі приміщення підвалу жилого будинку (літера А) загальною площею 51,85 кв. м. (літери IV-12 по IV-20, IV-26) і приміщення загальною площею 438, 5 кв. м. (літери IV-1по IV-11, IV-21 по IV-25, V-1), розташовані у вбудованій -прибудованій будівлі (літера А1) к козирком, крильцем і прибудовою (літера а), розташовані за адресою: місто Севастополь, вул.. АДРЕСА_2, засобом приватизації -продаж за конкурсом.
05.05.2003р. між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Управлінням з питань комунальної власності Севастпольської міської державної адміністрації був укладений договір оренди вказаного майна № НОМЕР_2 на строк до 21.04.2008р.
За вихідним № НОМЕР_3 від 03.10.2003р. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради повідомив позивача про те, що ним підготовлений проект рішення про внесення змін в перелік об'єктів комунальної власності ( у тому числі нежилих будівель, приміщень, споруд, які знаходяться в оренді), які підлягають приватизації шляхом продажу за викупом, на аукціоні, за конкурсом на 2000-2002р.р., затверджений рішенням Севастопольської міської ради № 553 від 06.07.2006 “Про програму оптимізації структури комунального майна та зростання ефективності його використання на 2000-2002р.р. в місті Севастополі”, в частині зміни площі орендованого позивачем нежилого приміщення (спосіб приватизації -конкурс) з 105,0 кв. м. на 490, 3 кв. м. Цим же листом позивач повідомлявся про те, що згідно з пунктом 51 Державної програми приватизації на 2000-2002р.р., затвердженої Законом України “Про державну програму приватизації” № 1723-ІІІ51 від 18.05.2000р., орендар отримує право на викуп цього майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке не можливо відокремлити від відповідного об'єкту без спричинення йому шкоди, вартістю не менш 25 відсотків остаточної вартості майна.
Рішенням XVII сесії Севастопольської міської ради XXIV скликання № 2979 від 06.04.2005р. “Про внесення змін і доповнень в рішення Севастопольської міської ради №553 від 06.07.200р. внесено зміни в додаток № 4 “Перелік об'єктів комунальної власності ( у тому числі нежилих будівель, приміщень споруд, які знаходяться в оренді), які підлягають приватизації шляхом продажу за викупом, на аукціоні, за конкурсом”, затверджені рішенням Севастопольської міської ради № 637 від 04.03.2003р. “Про програму приватизації структури комунального майна та підвищення його використання на 2003-2006р.р. в місті Севастополі", відповідно до яких спосіб приватизації спірного майна був визначений шляхом аукціону.
Наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації № НОМЕР_4 від 09.07.2004р. суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2. було дозволено проведення капітального ремонту спірного приміщення за рахунок власних коштів згідно кошторисної документації на суму 58040 грн.
Наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації № НОМЕР_5 від 11.04.2004р. був узгоджений обсяг невідокремлених поліпшень на суму 57407 грн., здійснених позивачем за рахунок власних коштів.
17.11.2005р. позивач звернувся до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради із заявою про приватизацію спірного майна шляхом викупу.
24.11.2005р. наказом голови Фонду комунального майна Севастопольської міської ради був виданий наказ № 268 про затвердження оцінки ринкової вартості спірного об'єкту -405800 грн. та визначення способу приватизації вказаного об'єкту шляхом аукціону.
Листом № НОМЕР_6 від 28.11.2005 Фонд комунального майна Севастопольської міської ради повідомив суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про те, що його заява буде розглянута Севастопольською міською радою при формуванні змін і доповнень до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом продажу за викупом, на аукціоні, за конкурсом.
Вподальшому спірне майно було продано Фондом комунального майна Севастопольської міської ради на аукціоні приватному підприємству “Юридичне Бюро “МакКов и Партнери”, про що був укладений договір купівлі-продажу № 01-06/КП, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу 12.01.2006р. за реєстром № 82, зареєстрований в Державному комунальному підприємстві "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна міста Севастополя" 10.03.2006р. за реєстром № 2744.
11.03.2006р., на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу за реєстром № 696, спірне майно було відчужене малому приватному підприємству “Донжон”.
Вказане з'явилося підставою для звернення суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до місцевого господарського суду із зазначеним позовом.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги Фонду комунального майна Севастопольської міської ради та малого приватного підприємства “Донжон” є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з Державною програмою приватизації на 2000-2002р.р., затвердженою Законом України “Про державну програму приватизації” № 1723-ІІІ51 від 18.05.2000р., у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна орендар отримує право на викуп цього майна , якщо орендарем за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке не можливе відділити від відповідного об'єкту без спричинення йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна.
Із даних положень Програми випливає, що орендар отримує право на викуп, якщо ним на момент прийняття рішення про приватизацію вже здійснені невідокремлені поліпшення об'єкту оренди, що повинно бути підтверджено відповідними документами.
Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених місцевим господарським судом, на час прийняття Севастопольською міською радою рішення про приватизацію спірного майна суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 не був орендарем спірного об'єкту, не здійснював і не міг здійснювати невідокремлені поліпшення об'єкту.
Таким чином, місцевий господарський суд необґрунтовано застосував вказані положення Програми приватизації при вирішенні даного спору.
В основу оскаржуваної постанови місцевим господарським судом покладено порушення Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації при укладені договору оренди № НОМЕР_2 від 05.04.2003р. положення частини 6 статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), згідно з якою передача підприємствам в оренду комунального майна здійснюється за згодою органу приватизації.
Разом с тим, дані висновки суду не мають значення для справи, оскільки вказаний договір не оспорюється жодною із сторін.
Як встановлено місцевим господарським судом, 03.10.2003р., у зв'язку з коррегуванням площі (збільшенні об'єкту приватизації), Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 і повідомив його, що у випадку проведення ним невідокремлених поліпшень вартістю більш ніж 25 відсотків від остаточної вартості об'єкту за згодою орендаря, він має право на викуп.
Разом с тим, матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач надавав Фонду комунального майна Севастопольської міської ради необхідні документи, які б свідчили про проведення ним таких поліпшень.
Із матеріалів справи вбачається, що згоду на здійснення поліпшень об'єкту оренди позивачем було отримано тільки 09.07.2006.
Таким чином суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 був повідомлений про включення спірного об'єкту приватизації в перелік об'єктів, які підлягають приватизації.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” орган приватизації зобов'язаний повідомити адміністрацію підприємства про включення даного підприємства або його структурного підрозділу до одного із зазначених переліків у місячний строк з дня прийняття відповідного рішення.
Дана норма Закону приписує органу приватизації повідомити саме адміністрацію підприємства про включення даного підприємства в перелік об'єктів, які підлягають приватизації.
Застосування судом аналогії даної норми по відношенню до орендаря не засновано на законі.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, згідно зі статтею 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і не зобов'язані повідомляти орендаря про включення об'єкту оренди в перелік об'єктів, які підлягають приватизації.
Підставою для розгляду питання про приватизацію об'єкта, згідно з частиною 4 статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації.
Запит орендаря про згоду на проведення поліпшень не є такою заявою і не породжує зобов'язань органу приватизації здійснити відчуження об'єкту орендарю, а також і зобов'язання утриматися від дій по відчуженню комунального майна іншим особам.
Таким чином, доводи позивача про те, що його заява як орендаря на надання згоди на проведення поліпшень об'єкта оренди і узгодження таких поліпшень орендодавцем породжували зобов'язання власника на відчуження майна орендарю, є також необґрунтованими.
Твердження позивача про те, що відповідачі та уповноважені ними органи своїми діями і виданням наказів вводили позивача в оману відносно своїх зобов'язань перед ним по приватизації об'єкта оренди, не засновані на законі, оскільки в даних наказах не міститься ніяких вказівок про зобов'язання приватизувати об'єкт оренди.
Орендодавець не має права розглядати мотиви орендаря, якими він керується при прийнятті рішення про поліпшення орендованого майна, а також втручатись в господарську діяльність орендаря шляхом витребування відомостей про такі мотиви.
Судова колегія вважає, що місцевим господарським судом помилково покладено в основу оскаржуваної постанови факт прострочення виконання органом приватизації рішення про приватизацію об'єкта, визначений частиною 2 статті 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, оскільки діючим законодавством України прострочення виконання акту суб'єкта власних повноважень не є підставою для скасування такого акту.
Таким чином, доводи позивача про наявність у нього законного права на приватизацію об'єкту оренди шляхом викупу, яке начібто було порушено оспорюваним рішенням, є необґрунтованим.
Судова колегія дійшла висновку, що оспорюване рішення було прийнято у відповідності до статей 7, 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (мала приватизацію)”, статті 319 Господарського кодексу України, статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, задовольняючи вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про спонукання Севастопольської міської ради прийняти рішення про приватизацію спірного об'єкту оренди шляхом викупу, місцевий господарський суд не врахував та не надав юридичної оцінки доводам малого приватного підприємства “Донжон”про те, що на цей час спірний об'єкт не є комунальною власністю, а є приватною власністю малого приватного підприємства "Донжон" згідно з договором купівлі -продажу № 01-06/КП від 12.01.2006р., тому міська рада не повноважна приймати рішення про відчуження майна, власником якого вона не є.
Постанова, яка зобов'язує міську раду прийняти рішення про приватизацію спірного об'єкту оренди суперечить Конституції України, Цивільному кодексу України та Закону України “Про власність”і порушує права власника майна -малого приватного підприємства "Донжон".
Оскільки положення Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про приватизацію невиликих державних підприємств (малу приватизацію)" не регулюють питання відчуження приватної власності, застосування місцевим господарським судом даних законів щодо відчуження майна малого приватного підприємства "Донжон" , яке належить йому на праві власності, є незаконним.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, що дає підстави для скасування прийнятої постанови та прийняття нової про відмову у позові.
Керуючись статтями 24, 195, 198 (пункт 3), 202, 205 (частина 2), 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Фонду комунального майна Севастопольської міської ради та малого приватного підприємства "Донжон" задовольнити.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 11 липня 2006 року у справі № 20-8/071 скасувати.
У позові суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 відмовити.
Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарького суду міста Севастополя від 13.03.2006р. у справі № 20-8/071, скасувати.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України України протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.А.Латинін
О.Л. Котлярова