КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

22.06.06 р.                                                                                                    № 14/537                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Рибченко А.О.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Андрейцева  Г.М.

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

при секретарі судового засідання:  Сувид О.В.

за участю представників сторін:

від позивача:          Івженко О.Ю., дов. № 633064 від 10.05.2006 р. –представник;  

від відповідача:          не з’явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Інтертрансбогем»на рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2006 р.

у справі  № 14/537 (суддя Іваницький О.Т.)

за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), м. Київ в особі філії «Полтавське Центральне відділення Промінвестбанку», м. Полтава

до Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Інтертрансбогем», м. Полтава

про стягнення 48 791,28 грн.,-

   ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Полтавської області звернувся Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство), м. Київ в особі філії «Полтавське Центральне відділення Промінвестбанку», м. Полтава до ПП «Науково-виробнича фірма «Інтертрансбогем» про стягнення заборгованості по кредитному договору № 361-КР про відкриття кредитної лінії від 27.07.2005 р. в сумі 48 791 грн. 28 коп., із якої: 35 901 грн. 38 коп. - відсотки за користування кредитом, 11 949 грн. 41 коп. - комісійна винагорода за кредитом, 940 грн. 49 коп. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

13.02.2006 р. позивач подав заяву № 06-130 від 08.02.2006 р. про збільшення позовних вимог в частині заборгованості по кредиту, відсотків за користування кредитом, комісійної винагороди за користування кредитом, пені за несвоєчасне погашення відсотків на суму 833 658,90 грн. і просить стягнути 882 450,18 грн., в тому числі: 800 000 грн. - основного боргу, 60 361,66 грн. - відсотків за користування кредитом, 20 102,83 грн. - комісійної винагороди за користування кредитом, 1 985,69  пені за несвоєчасне погашення відсотків.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.02.2006 р. у справі № 14/537 позов задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто борг в сумі 800 000 грн., відсотки за користування кредитом - 60 361 грн. 66 коп., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань - 1985 грн. 69 коп., комісійну винагороду за користування кредитом - 20 102 грн. 83 коп., витрати по сплаті державного мита - 8 824 грн. 50 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач у справі –ПП «Науково-виробнича фірма «Інтертрансбогем»подав апеляційну скаргу, в якій просить Київський міжобласний апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2006 р. у справі № 14/537 в частині стягнення на користь банку комісійної винагороди в сумі 20 102,83 грн. та прийняти в цій частині рішення про відмову у задоволенні даної вимоги. Скаржник вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права.

Позивачем подано апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу № 06-402 від 19.06.2006 р., в якому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, не зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи ухвалою апеляційної інстанції від 02.06.2006 р. Про причини неявки суд не повідомив, заяв щодо відкладення розгляду справи до початку судового розгляду від відповідача не надходило.

Представник позивача вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Колегія суддів, порадившись на місці, приходить до висновку, що представник відповідача не з’явився в судове засідання без поважних причин, в зв’язку з чим проводить розгляд справи у його відсутність за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ПП «Науково-виробнича фірма «Інтертрансбогем»не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

27.07.2005 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Полтавське Центральне відділення Промінвестбанку»та Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Інтертрансбогем» був укладений кредитний договір № 361-КР про відкриття кредитної лінії (далі в тексті –Договір) (а.с. 6-8).

Відповідно до умов даного Договору відповідачу був наданий кредит в сумі 800 000,00 грн. зі строком погашення 21.07.2006 р.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у   тому   числі   боржник)   зобов’язаний   вчинити   певну   дію   господарського   чи   управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Частина 1 статті 193 ГК визначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 197-199 ГК України передбачено, що господарське зобов’язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов’язання. Платежі за грошовими зобов’язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частина 1 статті 229 ГК України визначає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або необережності), крім випадків, передбачених законом або договором. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов’язання (стаття 614 ЦК України).

Відповідач не виконував взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, а саме: не сплачував плату за кредит, комісійну винагороду за управління кредитом та відсотки по ньому.

Відповідно до пункту 4.3.4. кредитного договору банк має право незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних у межах кредитної лінії сум кредиту, вимагати від позичальника дострокової сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та відсотками, а також сплати неустойки, передбаченої кредитним договором, у випадку, коли позичальник (відповідач) не виконав в строк свої зобов’язання по сплаті відсотків, попередивши про це боржника за 10 календарних днів.

В зв’язку з цим, позивач направив лист відповідачу № 06-089 від 03.02.2006р. з вимогою дострокового погашення кредиту в сумі 800 000,00 грн., але станом на 21.02.2006 року зобов’язання відповідачем виконані не були.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно пункту 3.2 договору передбачена плата за кредит у розмірі 18 відсотків річних. Нарахування банком відсотків починається з дати першого перерахування грошових коштів відповідачу по день повного його погашення на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.

Сума відсотків за період з 01.09.2005 р. по 31.01.2006 р. складає 60 361 грн. 66 коп.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов’язання.

Тому за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, позивачем нарахована пеня за несвоєчасне погашення відсотків, згідно пункту 5.3 кредитного договору за період з 01.10.2005 р. по 02.02.2006 р., яка складає 1 985,69 грн.

Відповідно до пункту 3.3. кредитного договору за управління кредитом позичальник сплачує Банку комісійну винагороду в розмірі 6 % річних від ліміту кредитної лінії, відповідно до п. 2.1 цього договору.

Сума комісійної винагороди за період з 01.09.2005 р. по 31.01.2006 р. складає 20102,83 грн.

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо невідповідності п. 3.3 кредитного договору № 361-КР від 27.07.2005 р., яким передбачено нарахування комісійної винагороди за управління кредитом, вимогам законодавства є безпідставними, виходячи з наступного.

Так, дійсно стаття 1054 ЦК України, яка визначає поняття та умови кредитного договору, не передбачає сплату комісійної винагороди, але й не забороняє її. Тобто сторони самостійно мали можливість погодити дану істотну умову укладеного між ними кредитного договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з тексту кредитного договору, сторони досягли згоди про сплату комісійної винагороди. Вказаний договір підписаний та скріплений печатками обох сторін договору.

Тобто, нарахування позивачем до сплати відповідачу комісійної винагороди є цілком правомірним, оскільки відповідає умовам кредитного договору.

На підставі вище викладеного, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що господарським судом Полтавської області повно з’ясовані обставини справи та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2006 р. у справі № 14/537 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Інтертрансбогем»- без задоволення.

          2. Матеріали справи № 14/537 повернути до господарського суду Полтавської області.

          

Головуючий                                                                                Рибченко А.О.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Андрейцева  Г.М.

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.