КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
20.06.06 р. № 01-16/7184-05-62
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Агрикова О.В.
Мамонтова О.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Україна Нова” на ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.04.2006 року
у справі № 01-16/7184-05-62 (суддя Швидкий В.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Україна Нова”, Драбівський район, с. Нехайки
про визнання недійсним даних, затверджених печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Україна Нова”
в с т а н о в и в :
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.04.2006 року у справі № 01-16/7184-05-62 на підставі п. 1 ст. 62 Господарського кодексу України (далі - ГПК України) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Україна Нова” в прийнятті позовної заяви про визнання недійсними даних, затверджених печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Україна Нова”, а позовні матеріали повернуто позивачу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство „Україна Нова” звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 05.05.2006 року б/н, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.04.2006 року у справі № 01-16/7184-05-62.
В судовому засіданні представник позивача вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Частиною другою ст. 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Статтею 84 ГПК України зазначено, що рішення господарського суду ухвалюється іменем України. В даному випадку, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу на підставі ст. 86 ГПК України. Окрім того, як зазначено в ст. 23 Закону України “Про судоустрій України” суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом. Питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, що передбачено статтею 62 ГПК України. Тому суддя наділений повноваженнями на підпис ухвали.
Оскаржувану ухвалу з посиланням на приписи статті 1 ГПК України мотивовано тим, що дана справа не підлягає розгляду в господарський судах України.
Відповідно до частин першої та другої ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.
Як вбачається із позовної заяви, доданої до матеріалів апеляційної скарги, позовні вимоги полягають у тому, що позивачу під час розгляду справи № 16/898 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Україна Нова” про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на суму 31315,07 грн. стало відомо, що у трудових книжках двадцяти однієї фізичної особи, які проживають у с. Нехайки Драбівського району печаткою позивача засвідчені записи про перебування їх у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Україна Нова”, однак, оскільки трудові відносини, які засвідчені печаткою позивача, існували у період до проведення державної реєстрації підприємства позивача, останній просить господарський суд визнати недійсними такі данні.
За приписом п. 2 ст. 6 Закону України “Про судоустрій” ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Системний аналіз ст. 12 ГПК України дозволяє зробити висновок про те, що вона не містить вичерпного переліку справ, які підвідомчі господарським судам, та видів спорів, які виникають між сторонами, у такому випадку слід виходити з суб’єктного складу учасників спору та характеру правовідносин.
Відповідно до ст. 20 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що рішення у даній справі може вплинути на права та інтереси вищевказаних фізичних осіб, тому вони повинні бути залучені до участі у розгляді справи.
Зі змісту загальних положеннями Цивільного процесуального кодексу України (ч. 1 ст. 15) до компетенції судів загальної юрисдикції віднесено розгляд в порядку цивільного судочинства справ про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Крім того, відповідно до ст. 221 Кодексу законів про працю України трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах та районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.
Положеннями п. 8.1. Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників»передбачено, що відповідно до ст. 224 Кодексу законів про працю України комісія по трудових спорах є обов’язковим первинним органом для розгляду трудових спорів, пов’язаних із застосуванням цієї Інструкції.
Отже, з аналізу правових норм чинного законодавства вбачається, що спори за участю фізичних осіб та спори, що виникають з питань, що регулюються Кодексом законів про працю України підвідомчі місцевим територіальним судам.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про непідсудність даної справи господарським судам.
Повернення господарським судом позовної заяви на підставі п.1 ст.62 ГПК України не призвело до порушення права позивача на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Окрім того, приписами п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін. Окрім того, згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Таким чином, подана позовна заява також не відповідає вимогам статей 20, 54, 57 ГПК України, оскільки позивачем взагалі не визначено відповідача у даному спорі.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано повернув позовну заяву без розгляду та правильно застосував норми процесуального права, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали.
Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Україна Нова” на ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.04.2006 року у справі № 01-16/7184-05-62 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.04.2006 року у справі № 01-16/7184-05-62 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Агрикова О.В.
Мамонтова О.М.