КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
20.06.06 р. № 16-13/1733
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Агрикова О.В.
Мамонтова О.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Колос” на ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.04.2006 року
у справі № 16-13/1733 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства „Золоте руно”, смт Драбів
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Колос”, с. Скориківка, Золотоніського району
про визнання договору недійсним
в с т а н о в и в :
Позивач - Приватного сільськогосподарського підприємства „Золоте руно” звернувся із позовною вимогою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Колос” (далі - відповідач) про визнання договору недійсним.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.03.2006 року порушено провадження у справі № 13/1733. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.04.2006 року у справі № 16-13/1733 задоволено клопотання позивача б/н від 25.04.2006 року та на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України, з метою забезпечення позову, заборонено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю „Колос” (с. Скориківка, Золотоніського району Черкаської області, ідентифікаційний код 03793165) здійснювати обробіток та використання земельної ділянки загальною площею 641,98 га, яка розташована в межах земельних угідь Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області і є предметом договору суборенди земельної ділянки від 02.09.2005 року між сторонами по справі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Колос” звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.04.2006 року у справі № 16-13/1733 про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального та матеріального права, а саме забезпечено позовні вимоги, які позивачем не заявлені, та які ніяким чином не пов’язані з виконанням рішення суду про визнання договору недійсним.
Представники сторін в судове засідання не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про час та дату розгляду апеляційної скарги. Разом з тим, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін в порядку ст. 75 ГПК України, оскільки матеріалів справи достатньо для здійснення такого розгляду без їх участі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Як вбачається із позовної заяви, позивач просить визнати договір суборенди земельної ділянки від 02.09.2005 року недійсним та стягнути з відповідача 203,00 грн. судових витрат.
25.04.2006 року Приватне сільськогосподарське підприємство „Золоте руно” звернулось до місцевого суду із клопотанням б/н про забезпечення позову, яке мотивовано тим, що відповідач неодноразово робив спроби приступити до обробітку спірної земельної ділянки, в зв’язку з цим, позивач просить винести ухвалу про заборону обробітку та використання земельної ділянки загальною площею 641,98 га. При цьому позивач не вказав в клопотанні будь-яких причин, з яких виконання рішення суду у справі може бути утрудненим, чи взагалі неможливим.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.04.2006 року у справі № 16-13/1733 задоволено клопотання позивача б/н від 25.04.2006 року та на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України, з метою забезпечення позову, заборонено відповідачу здійснювати обробіток та використання земельної ділянки загальною площею 641,98 га, яка розташована в межах земельних угідь Митлашівської сільської ради Драбівського району Черкаської області і є предметом договору суборенди земельної ділянки від 02.09.2005 року між сторонами по справі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з висновком місцевого господарського суду, щодо обґрунтованості припущення, що можуть виникнути ускладнення під час виконання рішення суду в разі невжиття заходів до забезпечення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до Розділу X Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадій провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Дії господарського суду щодо забезпечення позову є одним з важливих видів процесуальних дій за весь час провадження у справі. Вони здійснюються з метою забезпечення виконання рішення господарського суду, але тільки в разі необхідності, оскільки безпідставне вжиття таких заходів може призвести до порушень прав та інтересів відповідача, більш того, заподіяти йому матеріальну шкоду.
Відповідно до п. 3 роз’яснення ВГСУ № 02-5/611 від 23.08.1994 р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Тобто, заходи забезпечення позову вживаються господарським судом тільки за наявності достатньо вагомих свідчень про те, що невжиття таких заходів може зробити неможливим або утруднить виконання рішення господарського суду.
Відповідно до п. 3 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.
Таким чином, в ухвалі суду про вжиття заходів до забезпечення позову має мітитись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Однак, забезпечивши позов шляхом заборони відповідачу здійснювати обробіток та використання земельної ділянки, суд не вказав, у чому саме полягає реальна загроза неможливості або утруднення фактичного виконання рішення у справі, якщо воно буде прийнято на користь позивача.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що користування земельною ділянкою на час провадження у справі ніяким чином не може в майбутньому зробити неможливим або утруднити виконання рішення господарського суду у даній справі. Окрім того, до тих пір, доки незаконність підстав користування земельною ділянкою не доведено у встановленому законодавством порядку, вжиття заходів до забезпечення позову є безпідставне та може призвести до порушень прав та інтересів відповідача, більш того, заподіяти йому матеріальну шкоду.
За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підстави для вжиття заходів до забезпечення позову відсутні, а клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, суд першої інстанції не виконав вимог ст. 43 ГПК України та належним чином не дослідив обставини справи, не навів цим обставинам відповідну правову оцінку, цілком необґрунтовано припустив, що користування земельною ділянкою унеможливить в майбутньому виконання рішення господарського суду і поновлення прав позивача та неправомірно застосував статті 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з чим наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали відповідно до п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 106 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Колос” на ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.04.2006 року у справі № 16-13/1733 задовольнити повністю.
2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 25.04.2006 року у справі № 16-13/1733 скасувати повністю.
3. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Агрикова О.В.
Мамонтова О.М.