Справа № 2-736/11 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2011  року Солом»янський районний суд м.Києва

у складі головуючого судді-Букіної О.М.

при секретрі Дімаковій Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого Акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" , Київська міська центральна медико-соціальна експертна комісія, третя особа –Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про визнання дій незаконними, скасування довідки МСЕК ,  визнання незаконним наказу №290 від 06.09.1996 року, визнання незаконним рішення КТС «КЕВРЗЕ»від 23.09.1996 року (виписку з протоколу №3), визнання незаконним наказу №25 від 21.01.2004 року та №39 від 28.01.2004 року, визнання законним Акту №3 форми Н-1 від 30.08.1993 року, стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов»язання вчитити певні  дії , -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2009 року позивачка ОСОБА_2 звернулася з позовом до ВАТ "Київський електровагоноремонтний завод".

В ході розгляду справи 07.06.2010 року позивачка подала заяву про зміну предмету та підстав позову та просила :

-визнати незаконним рішення  (протокол № 3) засідання КТС "КЕВРЗ" від 23.09.1996 року  щодо відміни дії акту № 3 форми Н-1 датований від 30.08.1993 року;

- скасувати довідку МСЕК від 24.02.2003 року № 103731 про загальне захворювання , як незаконну та залишити чинною довідку МСЕК № 513947 від 26.07.1999 року про трудове каліцтво безстроково;

-визнати незаконним другий наказ директора "КЕВРЗ" № 290 від 06.09.1996 року "Про створення комісії розслідування";

-визнати незаконним третій наказ Голови правління ВАТ "КЕВРЗ" Кулюкіна C.B. № 25 від  21.01.2004 року "Про створення комісії з розслідування факту відбуття нещасного випадку", а також четвертий наказ Кулюкіна C.B. № 39 від 28.01.2004 року "Про результати комісійного розслідування події нещасного випадку з колишнім слюсарем - електриком електроапаратного цеху КЕВРЗ ОСОБА_2";

-визнати законним Акт № 3 форми Н-1 про нещасний випадок, який трапився  09.06.1993 року з позивачкою при виконанні нею своїх трудових обов'язків від 30.08.1993 року;

- зобов'язати ВАТ "КЕВРЗ" нарахувати та виплатити позивачці матеріальну шкоду у зв'язку з виробничою травмою в розмірі 988900, 00 грн. з урахування індексу інфляції на час розгляду справи, визнавши неправомірними дії ВАТ "КЕВРЗ " про відмову у відшкодуванні завданої шкоди внаслідок нещасного випадку ;

-зобов'язати ВАТ "КЕВРЗ" виплатити позивачці  моральну шкоду у зв'язку з виробничою травмою у розмірі 10 000 грн.;  

- зобов'язати ВАТ "КЕВРЗ" направити Акт № 3 форми Н-1 про нещасний випадок від 30.08.1993 року з усіма необхідними документами до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Солом'янському районі м. Києва для відшкодування позивачці щомісячних страхових виплат у зв'язку з ушкодженням здоров'я відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( а.с.7-11 т.2)..

27.10.2010 року позивачка подала до суду заяву про збільшення позовних вимог та просила стягнути з відповідача-1  та Відповідача-2 у відшкодування моральної шкоди по 50 000, 00 грн. ( а.с. 117-119 т.2).

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що при виконанні своїх трудових обов'язків на Київському електровагоноремонтному заводі ім. Січневого повстання 1918 року (тепер правонаступник ВАТ "КЕВРЗ" ) 09.06.1993 року отримала черепно-мозкову травму, яка призвела до інвалідності 2-ої групи з втратою 60% професійної працездатності безстроково.

Нещасний випадок був розслідуваний комісією з розслідування нещасних випадків на "КЕВРЗ", в порядку, визначеному пунктами 1.2., 1.4. діючого на час травми Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві затвердженого Постановою Президії ВЦРПС і Держпроматомнагляду СРСР від 17.08.1989 року № 8-12 (далі Положення № 8-12)  за результатами якого був складений Акт № 3 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 30 серпня 1993 року.

Посилається, що незважаючи на наявність факту отримання на виробництві травми , відповідачем-1 без законних на те підстав не  виплачено відповідної компенсації за отриману травну на виробництві і не виплачується на даний час.

22.03.1996 року позивачка звернулася зі скаргою до Залізничного районного суду м. Києва на неправомірні дії ВАТ "КЕВРЗ ",третя особа -директор заводу ОСОБА_4 щодо відмови у видачі направлення на огляд МСЕК.

Рішенням Залізничного районного суду м.Києва від 14 серпня 1996 року зобов'язано директора ВАТ "КЕВРЗ" ОСОБА_4 видати позивачу  направлення на огляд МСЕК для встановлення відсотка втрати професійної працездатності у зв'язку з виробничою травмою 09.06.1993 року

14.08.1996 року позивачці було встановлено  60% втрати професійної працездатності у зв'язку з виробничою травмою на "КЕВРЗ" та встановили інвалідність 2-ї групи з трудового каліцтва з втратою 60% профпрацездатності з 19.04.1995 року , проте відповідач належних позивачу сум не виплатив, проігнорувавши довідку МСЕК.

03.01.1997          року  позивачка звернулася до Залізничного районного суду м. Києва з позовом до "КЕВРЗ" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з трудовим каліцтвом на роботі, проте в задоволенні позову їй було відмовлено рішенням суду від 04.04.1997 року на тій підставі, що Акт № 3 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 датований від 30 серпня 1993 року визнано недійсним та скасований рішенням комісії по трудовим спорам ВАТ «КЕВРЗ»від 23.09.1996 року.

Позивачка посилається, що рішення комісії по трудовим спорам від 23.09.1996 року є незаконним та таким , що порушує права позивача, оскільки КТС не мала відповідних повноважень на скасування акту №3 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 30.08.1993 року,а тому просила визнати незаконним рішення  (протокол № 3) засідання КТС "КЕВРЗ" від 23.09.1996 року  щодо відміни дії акту № 3 форми Н-1 датований від 30.08.1993 року.

Також вважає, що відповідачем без законних на те повноважень було видано Наказ № 290  від 06.09.1996 року «Про створення комісії розслідування», а тому просила його визнати незаконним обґрунтовуючи тим, що директор заводу змінив дату нещасного випадку , який стався з позивачкою  замість 09.06.1993р. зазначив в наказі  09.08.1993 р., Вказаний наказ було видано зі спливом  більше  3-х років з дня нещасного випадку та постановлення рішення Залізничного районного суду м. Києва від 14.08.1996 року. На думку позивачки  вказані дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства.

Посилаючись на незаконність скасування акту від 30.08.1993 року про нещасний випадок за формою Н-1 від 30.08.1993 року, відсутність правових підстав для видання наказу №290 від 06.09.1996 року та незаконність прийнятого рішення комісією по трудовим спорам відповідача-1 від 23.09.1996 року позивачка просила  визнати Акт №3 форми Н-1 від 30.08.1993 року складений комісією  з розслідування нещасного випадку законним, зобов»язати відповідача  нарахувати та виплатити матеріальну шкоду у зв»язку з виробничою травмою в розмірі 988 900, 00 грн.з урахування індексу інфляції на день розгляду справи.

Також позивачка вважає, що  наказ відповідача-1 за №25 від 21.01.2004 року "Про створення комісії з розслідування факту відбуття нещасного випадку з ОСОБА_2 та № 39 від 28.01.2004 року також підлягають визнанню незаконними. В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що  спірні накази були видані через 11 років після нещасного випадку в супереч рішенню Залізничного районного суду м.Києва від 14.08.1996 року. Також позивачка вважає, що дані накази  видані в супереч Положенню №8-12 від 17.08.1989 , оскільки даним положенням  не передбачено видання відповідних наказів.

Позивачка також вважає, що відповідачем -2  без законних на те повноважень було  скасовано довідку МСЕК за №513947 від 26.07.1999 року про трудове каліцтво безстроково. В обгрунтування даної позовної вимоги позивачка посилається на те, що довідка МСЕК про трудове каліцтво з 19.04.1995 року була видана на підставі пунктів 9 та 11 Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 р. № 221, чинного на той час. Відповідно до даного Порядку, інвалідність внаслідок трудового каліцтва встановлюється на підставі акта про нещасний випадок, складеного за місцем роботи, чи рішенням суду про факт травмування на виробництві, а ступінь втрати професійної працездатності працівників внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання встановлюється у відсотках на підставі направлення власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи рішення суду.

На думку позивачки , довідка МСЕК від 24.02.2003 року № 103731 була виготовлена без достатніх правових підстав, оскільки Відповідач-2 позбавлений можливості змінювати причину інвалідності особи без проведення відповідного медичного огляду.

Позивачка вважає, що за зверненням ВАТ "КЕВРЗ", відповідач-2  міг проводити лише повторний огляд її стану, але не змінювати причини інвалідності без відома позивачки, її  заяви та участі.

Посилаючись на викладене, а також те, що відповідачем-1 в супереч законодавства скасовано Акт  № З форми Н-1 про нещасний випадок на підставі рішенням комісії по трудових спорах ВАТ "КЕВРЗ" від 23.09.1996 року, позивачка вважає, що  довідка МСЕК за № 103731 від 24.02.2003 року, якою їй було змінено  групу інвалідності має бути скасована на підставі рішення суду, а довідка МСЕК від 26.07.1999 року за №513947, якою встановлено  інвалідність про трудове каліцтво  має бути визнана судом чинною, тобто законною.

Позивачка також просила зобов'язати відповідача-1 направити акт № 3 форми Н-1 про нещасний випадок датований 30.08.1993 року з усіма необхідними документами до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання для здійснення фондом відповідних щомісячних виплат, у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Свої вимоги в цій частині мотивувала тим, що має право як інвалід 2-ї групи з трудового каліцтва на отримання щомісячних страхових виплат пенсії по інвалідності .

Проте, відповідачем-1 порушується її право на отримання страхових виплат та соціального захисту, т.я. останній не направляє даний акт, посилаючись на рішення КТС від 23.09.1996 року, тобто яким було скасовано Акт №3 про нещасний випадок Форми Н-1 від 30.08.1993 року.

Посилаючись на викладене вище, позивачка вважає, що дії відповідачів є незаконними та такими, що завдали їй моральних страждань, а тому просила стягнути з відповідача -1 та відповідача-2  моральної шкоди в розмірі по 50 000, 00 грн. з кожного.

В обґрунтування розміру моральної шкоди позивачка посилалася на те, що відповідачем-1 приховувався та заперечувався факт нещасного випадку, що стався  з нею на виробництві. Відповідач-1 поставив під сумнів порядність та добросовісність позивачки, що відобразилося на її стосунках з колегами по роботі, друзями та близькими, внаслідок чого були порушені її життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя.

Невиконання адміністрацією ВАТ "КЕВРЗ" своїх зобов'язань по відшкодуванню завданої шкоди, а також не надання необхідних для призначення страхових виплат по інвалідності документів, скасування відповідачем-2 довідки МСЕК  № 513947 від 26.07.1999 року та складення нової довідки №103731 від 24.02.2003 року щодо заміни інвалідності , позивачка позбавлена можливості отримання належного матеріального відшкодування, та відповідних пільг.

Посилаючись на тривалість порушення прав , неправомірність дії відповідачів,  нехтування законними вимогами позивачки, остання просила задовольнити її вимоги щодо стягнення моральної шкоди в повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач-1 позов ОСОБА_2 не визнав. В своїх запереченнях представник відповідача-1 посилався на безпідставність заявлених вимог позивачки ( а.с. 106-107). Зокрема, зазначив, що позивачка неодноразово зверталася з позовами до суду про визнання дій відповідача-1 неправомірними та стягнення відповідної матеріальної шкоди та іншими вимогами . Посилається, що Акт №3 форми Н-1 від 30.08.1993 року визнано  недійсним, що підтверджується рішення Залізничного районного суду м.Києва від 04.04.1997 року та рішенням Солом»янського районного суду м.Києва  27.04.2004 року.  Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду м.Києва  13.12.2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання дій відповідача-2 неправомірними щодо заміни  призначеної інвалідності з трудового каліцтва на загальне захворювання відмовлено. Зазначені вище рішення набрали чинності.

Також вважає, що позивачкою пропущено строк на звернення до суду за захистом порушених прав , а тому просив застосувати передбачений законом строк на звернення до суду з заявленими вимогами.

В судовому засіданні представник відповідача-1 просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача-2 також просив в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог ( а.с.228-229 т.2) .

Представник третьої особи  в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 заперечував надавши  відзив на позовну заяву ( а.с. 255т.2).

Ухвалою суду від 19.01.2011 року  позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання незаконним рішення  (протокол № 3) засідання КТС "КЕВРЗ" від 23.09.1996 року  щодо відміни дії акту № 3 форми Н-1 датований від 30.08.1993 року закрито відповідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_2 в період з 1969 по 1995 р. працювала на Київському електровагоноремонтному заводі ім. Січневого повстання 1918 року електрослюсарем  електро-апаратного цеху, що не заперечувалося сторонами у справі.

22.05.1995 року ОСОБА_2. була звільнена Наказом №36 від 15.05.1995 року на підставі довідки МСЕК від 12.05.1995 року №156577 про отримання інвалідності ІІ групи за ознаками загального захворювання, що не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до даних акту №3 Форми Н-1 09.06.1993 року з ОСОБА_2 стався нещасний випадок ( а.с. 3 т.1).

Рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 14.08.1996 року було зобов’язано директора Київського електровагоноремонтного заводу видати Андрєєвій О. М. направлення на МСЕК для обстеження і встановлення відсотків втрати працездатності. За наслідками експертизи спеціалістами ЦМСЕК №2 21.10.1996 року, було прийнято рішення про встановлення Андрєєвій ІІ групи інвалідності з причин трудового каліцтва, а також про втрату нею 60 % працездатності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві з 19.04.1995 року по 01.07.1998 року( а.с. 9 т.1).

Рішенням комісії по трудовим спорам ВАТ «КЕВРЗ»від 23.09.1996 р. акт № 3 форми Н-1 скасовано, як такий що носить фіктивний характер, та складений з порушенням вимог «Положення про розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах і організаціях», затвердженого Постановою КМУ №623 від 10.08.1993 року ( а.с.69 т.1).

За висновками обстеження СК МСЕ №2 від 26.07.1999 року №144 ОСОБА_2 була встановлена ІІ група інвалідності з трудового каліцтва безстроково та встановлено втрату 60 % працездатності ( а.с. 8 , 268 т.1).

Встановлено, що на момент встановлення ОСОБА_2 інвалідності з причин трудового каліцтва, остання була інвалідом 2-ї групи з причин загального захворювання  та отримувала соціальні виплати відділом соціального забезпечення.

Рішенням Залізничного районного суду міста Києва від 04.04.1997р. ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні позову до ВАТ «КЕВРЗ»про відшкодування шкоди у зв’язку з пошкодженням здоров’я ( а.с. 14 т.2).

Відповідно до змісту даного рішення факт нещасного випадку і отримання травми на виробництві доказаний не був. Також даним рішенням встановлено, що пояснення очевидців щодо нещасного випадку з ОСОБА_2 написані одним почерком, схожим на почерк ОСОБА_2, а свідок ОСОБА_7 показав, що взагалі ніколи не був очевидцем травми. Крім того, свідок ОСОБА_8 визнав, що нещасного випадку не перевіряв, а акт склав на прохання ОСОБА_2 для оплати лікарняних листів.

З огляду на викладене, Залізничним районним судом м. Києва було встановлено, що Акт №3 форми Н-1 від 30.08.1993 року є недійсним та йому надана відповідна оцінка.

Дане Рішення відповідно до чинного законодавства було оскаржене ОСОБА_2 у апеляційній та касаційній інстанціях, та залишено без зміни ( а.с. 13т.2).

На виконання вимог  відповідача-1 ВАТ «КЕВРЗ», яким було повідомлено відповідача-2 про скасування КТС ВАТ «КЕВРЗ»23.09.1996 року акту №3 форми Н-1 від 30.08.1993 року про нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_2, та про визнання недійсним цього ж Акту рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 04.04.1997 року,  СК МСЕ №2 прийняла рішення про скасування рішення  СК МСЕК №2 від 26.07.1999 року (Довідка №513947) про визнання ОСОБА_2 інвалідом ІІ групи від трудового каліцтва безстроково. На проведення відповідної комісії ОСОБА_2 викликалася та була оглянута  членами комісії ЦМСЕ 24.02.2003 року щодо причин її інвалідності.

За даними, що містяться в акті №64 огляду у МСЕК від 24.02.2003 року ЦМСЕК було прийнято рішення про скасування рішення КС МСЕ №2 від 26.07.1999 року про встановлення ОСОБА_2  інвалідності  з трудового каліцтва безстроково з підстав недоведеності факту  виробничої травми в червні 1993 року.

Таким чином, ЦМСЕК та СК МСЕ №2 було прийнято рішення про встановлення ОСОБА_2 другої групи інвалідності загального захворювання безстроково.

Також встановлено, що рішенням Солом’янського районного суду м.Києва від 27.04.2004 року позов  Київського транспортного прокурора Мазуркевича М.А. в інтересах ОСОБА_2  про визнання рішення КТС заводу від 23.09.1996 року незаконним відмовлено. Дане рішення набрало чинності відповідно до ухвали Апеляційного суд м.Києва від 06.10.2004 року, Апеляційного суду Донецької області від 17.04.2007 року( а.с.15-16, 17-18 т.2).

З даного рішення вбачається, що судом було дано оцінку щодо повноважень КТС ВАТ КВРЗ по скасування Акту №3 від Форми Н-1 від 23.09.1996 року та відсутності факту нещасного випадку з ОСОБА_2

Також з матеріалів справи встановлено, що  ОСОБА_2 зверталася з позовом до Центру медико-соціальної експертизи, Спеціалізованої кардіологічної  медико-соціальної експертизи №2, третя особа-ВАТ «Київський електоровагоноремонтний завод «про визнання дій неправомірними.

З Постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 13.12.2006 року вбачається, що позивачкою оскаржувалися дії Центру медико-соціальної експертизи та Спеціалізованої кардіологічної  медико-соціальної експертизи №2 щодо заміни  призначеної їй інвалідності з трудового каліцтва на загальне захворювання, проте в задоволенні вимог ОСОБА_2  було відмовлено. Даною постановою надавалася оцінка  правомірності дій відповідача-2 щодо заміни позивачці  причини інвалідності , а також  надавалася  оцінка Акту №3 Форми Н-1 про нещасний випадок від 30.08.1993 року щодо його недійсності. Дана постанова набрала чинності відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2007 року  та Вищого Адміністративного суду України від 08.04.2009 року ( а.с.186-191 т.1). Таким чином, суд вважає, що посилання позивачки в обґрунтування заявлених вимог в цій частині не заслогувують на увагу.

Відповідно до ст.61 ЦПК України , обставини встановлені судовим рішенням у цивільних , господарських чи адміністративних справах, що набрали законної сили , не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає встановленим, що факт нещасного випадку на виробництві на який ОСОБА_2 посилається в обґрунтування позову  не підтверджений відповідними доказами, спростовується наявними матеріалами справи та вказаними вище рішеннями суду, які набрали чинності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки в частині  зобов’язання скасувати довідку МСЕК від 24.02.2003 року № 103731 про загальне захворювання , як незаконну та визнати чинною довідку МСЕК № 513947 від 26.07.1999 року про трудове каліцтво безстроково,  визнання законним акт №3 форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 30.08.1993 року,  суд вважає, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання позивачки ОСОБА_2 про відсутність підстав для скасування довідки МСЕК № 513947 від 26.07.1999 року про трудове каліцтво безстроково, оскільки наявне рішення Залізничного суду м.Києва від 14.04.1996 року, суд спростовує наступним. Дане рішення не встановлює факт інвалідності позивачки внаслідок трудового каліцтва, а лише регламентувало необхідність направлення працівника для проведення медичного огляду.

З урахуванням того, що Акт про нещасний випадок на виробництві за №3 Форми Н-1 від 30.08.1993 року скасовано, суд вважає, що підстав для задоволення вимог позивачки в частині оскарження дій відповідача щодо відмови у виплаті та стягнення матеріальної шкоди в розмірі 988 900 грн. та в частині зобов’язання ВАТ «КЕВРЗ»направити його з усіма необхідними документами до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання також не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивачки   про визнання незаконним наказу №290 від 06.09.1996 року "Про створення комісії розслідування" , Наказ № 25 від  21.01.2004 року "Про створення комісії з розслідування факту відбуття нещасного випадку", а також № 39 від 28.01.2004 року "Про результати комісійного розслідування події нещасного випадку з колишнім слюсарем - електриком електроапаратного цеху КЕВРЗ ОСОБА_2 слід зазначити.

В обґрунтування заявлений вимог в цій частині позивачка посилається на відсутність законних підстав щодо їх  видання та порушення процедури їх прийняття.

Встановлено, що підставою для видання Наказу №290 від 06.09.1996 року про створення комісії розслідування нещасного випадку стали допущені порушення Положення про розслідування та облік  нещасних випадків. Професійних захворювань і аварій на підприємствах і організаціях, а саме, відсутня заява ОСОБА_2 про наявність нещасного випадку та відповідного наказу про створення комісії пор розслідування нещасного випадку (а.с. 5 т.1). Даний наказ відповідачем-1 прийнято в межах наданих повноважень та відповідно до статуту, а тому посилання позивачки в цій частині суд вважає безпідставним. Також суд вважає, що підстав для скасування даного наказу внаслідок його видання  зі спливом 3-х років з дня нещасного випадку та постановлення рішення Залізничного районного суду м. Києва від 14.08.1996 року не має, з викладених вище підстав.

З листа Комітету по нагляду за охороною праці від 13.11.1997 року вбачається, що позивачка не погоджуючись з рішенням КТС щодо скасування Акту про нещасний випадок від 30.08.1993 року та наказом №290 від 06.08.1996 року зверталася з заявою про надання роз’яснень щодо правомірності  прийнятих відповідачем-1 рішень (а.с. 93 т.1). Суд вважає, що позивачка дізналася про порушення своїх прав в 1997 році, проте з позовом до суду звернулася лише в 2009 році.

Таким чином, суд вважає, що позивачкою пропущено строк на звернення до суду з  вимогою про скасування Наказу №290 від 06.08.1996 року та підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду не знаходить. А  тому вимоги позивачки в цій частині не підлягають задоволенню також з підстав пропущення встановленого строку на звернення до суду.

Що стосується наказів Голови Правління ВАТ «КЕВРЗ»№25 від 21.01.2004 та №39 від 28.01.2004 року встановлено, що вони були видані на виконання припису Київського транспортного прокурора від 19.01.2004 року №146 , у якому зазначалось щодо необхідності негайно усунути виявлені порушення Закону України «Про охорону праці», провівши у відповідності з чинним законодавством розслідування відомостей про нещасний випадок, що мав місце 09.06.1993 року на території заводу з слюсарем-електриком КЕВРЗ ОСОБА_2 Відповідно до Закону «Про прокуратуру»припис підлягає негайному виконанню.Також встановлено, що накази були видані уповноваженою особою відповідача-1 відповідно до статутних документів, а тому посилань позивачки про те, що Положенням №8-12 від 17.08.1989 року на Положенням  про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві , затверджених Постановою КМУ від 21.08.2001 року за №1094  не передбачено  видання таких наказів,суд вважає безпідставними.

З огляду на викладене вище, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивачки і в цій частині позову та вважає, що підстав для визнання дій відповідачів незаконними  не має.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних, зокрема фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п.п. 4, 5, 9 постанови ПВСУ від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"  позивач має навести у заяві, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачем не доведено  неправомірність дій Відповідачів, наявність причинного зв’язку між діями Відповідачів та завданою моральною шкодою, а тому доводи позивачки  про заподіяння їй моральної шкоди суд відхиляє.

Крім того, цивільно-правова  відповідальність за заподіяну моральну шкоду не може наступити по відношенню до відповідачів, тому що відсутні ознаки  цивільного правопорушення.

З огляду на викладене вище, суд, приходить до висновку про відмову позивачці в задоволенні позовних вимог і  в частині відшкодування моральної шкоди повністю.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_2 в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Постановою КМУ за № 623 від 10.08.1993 року, Положенням про медико-соціальну експертизу», затвердженого Постановою КМУ від 22.02.1992 р. № 83, ст.ст.23, 256, 266, 267 , 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 61, 209, 212-215 ЦПК України,суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2  відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: